Рішення

від 03.12.2013 по справі 902/1319/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 р. Справа № 902/1319/13

Провадження № 16/902/74/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О ., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця", м.Вінниця

до публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", с.Війтівка Бершадського району Вінницької області

про стягнення 115743,41 грн заборгованості за надані охоронні послуги

За участю представників:

позивача - Вишнівський М.В. (довіреність б/н від 15.10.2013);

позивача - директор Гнатюк М.Е.;

відповідача - Резнік П.О. (довіреність №226 від 08.04.2013)

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" 115743,41 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг №102 від 17.06.2013, з яких: 108387,10 грн - основний борг; 1475,85 грн - пеня; 338,52 грн - 3% річних; 541,94 грн - штраф.

Ухвалою суду від 20 вересня 2013 року порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 15 жовтня 2013 року.

10.10.2013 до суду надійшов відзив вих.№570 від 08.10.2013 (вх.канц. №08-46/12105/13), в якому відповідач заборгованість визнав частково, в сумі 83686,69 грн, посилаючись на неналежне виконання позивачем зобов'язань щодо наданих охоронних послуг.

В судовому засіданні 15 жовтня 2013 року в зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 20 вересня 2013 року оголошено перерву до 14 листопада 2013 року.

13.11.2013 до суду надійшла заява "про збільшення позовних вимог" від 13.10.2013 (вх.канц. №08-46/1373113), в якій позивач просить стягнути з відповідача 108387,10 грн основного боргу; 3590,14 грн пені; 828,49 грн 3% річних; 541,94 грн штрафу; а також судові витрати.

Дана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст.22 ГПК України.

З метою надання сторонам можливості подати документи в обґрунтування своїх вимог та заперечень, в судовому засіданні 14 листопада 2013 року виникла необхідність в оголошенні перерви до 03 грудня 2013 року.

Разом з цим, за клопотанням сторін ухвалою суду від 14.11.2013 продовжено строк розгляду спору у справі №902/1319/13 на 15 днів.

В судовому засіданні 03.12.2013 представники позивача з урахуванням поданої до суду заяви "про збільшення позовних вимог" від 13.10.2013 просили суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача 64700,41 грн основного боргу; 3590,14 грн пені; 828,49 грн 3% річних; 541,94 грн штрафу; провадження у справі в частині стягнення 43686,69 грн основної заборгованості припинити в зв'язку з її погашенням під час здійснення провадження у даній справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві вих.№570 від 08.10.2013.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця" (охорона) та публічним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №102, відповідно до п.1.1. якого замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону майно замовника, яке належить йому на праві власності на законних підставах (надалі - об'єкт), та визначено в Дислокаціях об'єкту (додаток №1 до даного договору) та визначено узгодженими сторонами план-схемою розташування постів (додаток №4 до даного договору).

Замовник бере на себе зобов'язання приймати послуги та вчасно проводити розрахунки, визначені умовами даного договору (п.1.4. договору).

Ціна договору становить 120000,00 грн без ПДВ щомісяця, з розрахунку місячної вартості одного цілодобового поста охорони - 9231,00 грн, кількість цілодобових постів охорони становить 13 (п.4.1. договору).

Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним (п.4.2. договору).

Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг, який замовник зобов'язується підписати не пізніше 3 числа місяця, що слідує за звітним (п.4.3. договору).

17.06.2013 майно відповідача було передане під охорону позивачу, що підтверджується додатком №1 до договору - дислокація об'єктів (а.с. 11, 12).

В зв'язку з відсутністю оплати за надані послуги, з метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензію-вимогу про сплату заборгованості №8 від 29.08.2013, яка відповідачем залишена без задоволення (а.с.33).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором про надання охоронних послуг №102 від 17.06.2013 станом на час звернення з позовом до суду та порушення провадження у справі становила 108387,10 грн, що підтверджується обопільно підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТВ-00012 від 29.07.2013 на вказану суму (а.с.13).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання охоронних послуг №102 від 17.06.2013 є договором про надання послуг.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем надані послуги охорони на суму 108387,1 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акт №ТВ-00012 від 29 липня 2013 року.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати за надані послуги згідно умов договору, у зв'язку з чим за ним станом на час звернення з позовом до суду та порушення провадження у справі утворилась заборгованість в розмірі 108387,10 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно виписки по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця" 13 листопада 2013 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором №102 від 17.06.2013 було перераховано позивачу 43686,69 грн, тобто дана сума погашена під час розгляду справи в суді.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 наголошено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 43686,69 грн основного боргу підлягає припиненню.

При цьому слід роз'яснити, що згідно вимог ч.2 ст.80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 64700,41 грн підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Поряд з цим, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 828,49 грн 3% річних за період з 13.08.2013 по 13.11.2013.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що позов в цій частині заявлений правомірно.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних за вказаний період, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню в сумі 824,91 грн, в зв'язку з чим в позові стосовно стягнення 3,58 грн 3% річних слід відмовити.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3590,14 грн пені, нарахованої за період з 13.08.2013 по 13.11.2013, та 541,94 грн - 0,5% штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.4. договору у разі, якщо замовник прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення обов'язкової і повної оплати послуг в строки, передбачені п.4.2. даного договору, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

З урахуванням викладених обставин та положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимога позивача стосовно стягнення пені є правомірною.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню в сумі 3574,57 грн. За таких обставин в позові стосовно стягнення 15,57 грн слід відмовити.

Згідно п.7.4. договору у разі необґрунтованої відмови замовника підписати (затвердити) акт наданих послуг останній зобов'язаний сплатити штраф на користь охорони у розмірі 0,5% від суми оплати за звітний місяць. Тобто даною умовою сторони визначили, що підставою до застосування штрафу є необґрунтована відмова замовника від підписання акту ; відповідальність відповідача за невчасне підписання акту договором не передбачена. Окрім цього даним правочином не визначений порядок та строк, протягом якого останній зобов'язаний направити позивачу акт.

Разом з цим, заявляючи вимогу про стягнення штрафу на підставі пункту 7.4 договору №102 від 17 червня 2013 року позивач зазначив, що "...відповідно до пункту 4.3. згаданого правочину: акт наданих послуг замовник зобов'язаний підписати не пізніше третього числа місяця, що слідує за звітним. Підписаний акт №ТВ-00012 від 29.07.2013 надійшов на адресу позивача 21 серпня 2013 року, що підтверджується штампами відділення поштового зв'язку на поштовому конверті."

Оглянувши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що акт №ТВ-00012 з боку замовника підписаний 29.07.2013, про що, зокрема, зазначено у самому документі; докази про те, що останній відмовився від підписання акту позивачем не надані.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у позові в частині стягнення штрафу слід відмовити в зв'язку з недоведенням позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в цій частині.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги в розмірі 5000 грн. За результатами розгляду цієї вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач змушений був звернутись до адвоката за юридичною допомогою та захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. постанови).

Як вбачається з матеріалів справи 09.09.2013 між позивачем та адвокатом Мартинюком Назаром Романовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №658, укладено договір про надання правової допомоги з приводу підготовки матеріалів справи для подання до господарського суду Вінницької області (а.с. 36).

Відповідно до вищевказаного договору від 09.09.2013 за адвокатські послуги позивач видав адвокату Мартинюку Н.Р. видатковий касовий ордер №227 від 12.09.2013 на суму 5000,00 грн (а.с.38).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними, а отже підлягають задоволенню відповідно до п.2 ч.6 ст.49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 85, 115 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Леніна, 170, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412; код ЄДРПОУ 04366719) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця" (вул.Максимовича, буд.4, оф.105, м.Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 38135199) 64700,41 грн основного боргу.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Леніна, 170, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412; код ЄДРПОУ 04366719) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця" (вул.Максимовича, буд.4, оф.105, м.Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 38135199) 824,91 грн 3% річних та 3574,57 грн пені.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Леніна, 170, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412; код ЄДРПОУ 04366719) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця" (вул.Максимовича, буд.4, оф.105, м.Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 38135199) 2255,73 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та 4975,25 грн витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит Вінниця" стосовно стягнення 3,58 грн 3% річних, 15,57 грн пені та 541,94 грн штрафу відмовити.

7. Провадження у справі в частині стягнення 43686,69 грн основного боргу припинити.

8. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 10 грудня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "Альфа-Щит Вінниця" (вул.Максимовича, 4, оф.105, м.Вінниця, 21036);

3 - відповідачу - ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Леніна, 170, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)