Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/17057/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17057/13 03.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорст шкульов Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс"

про стягнення 76 967,43 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Панасюк Л. О. (дов. № 03/2013 від 03.10.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорст шкульов Україна" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Прес Сервіс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 76 967,43 грн. за договором поставки та надання послуг № МПС-11 АФ з яких 72971, 81 грн. основного боргу, 699, 25 грн. 3% річних, 3296, 37 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/17057/13, розгляд справи призначений на 22.10.2013 року.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва Латко І.О. № 04-1/965 від 03.10.2013 року, відповідно Постанови Верховної ради України від 19.09.2013 року № 593-VII, згідно обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного Господарського суду, справу № 910/17057/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року справу № 910/17057/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.12.2013 року, в зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

В судове засідання 03.12.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті позовних вимог в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надано для огляду оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи, надано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки та надання послуг № МПС - 11 АФ (11АФ) від 01.01.2011 року, в частині оплати поставленого товару.

Відповідно до поданої позивачем витягу з ЄДРПОУ станом на 15.10.2013 року, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Копиленка, 2/46.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки та надання послуг № 11 АФ (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з специфікацією поставки, графіком поставки та замовленням відповідача, поставити товар (друкована продукція позивача), а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар, здійснити заходи щодо його реалізації та оплатити вартість реалізованого товару за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати ціни, узгоджені в специфікації поставки.

Датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача та підписання видаткової накладної (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 5.8. договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 60 банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що після закінчення терміну реалізації товару та обробки повернень на складі відповідача, відповідач надсилає позивачу акт повернення нереалізованої продукції разом з товарною накладною на повернення. Після отримання цих документів позивач зобов'язаний самостійно здійснити вивіз нереалізованого товару зі складу відповідача, належним чином оформити примірник накладної на повернення належний відповідачу, та разом з ним надати відповідачу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, по яких були отримані повернення. У разі, якщо позивач протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту повернення нереалізованого товару не здійснив вивіз нереалізованого товару, товар вважається поверненим, а акт повернення підписаним.

Згідно п. 8.9. договору за затримки в оплаті реалізованого товару відповідно до п. 5. 8. договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Термін дії договору до 31.12.2012 року (п. 10.1. договору). У разі, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважатиметься пролонгованим на 1 календарний рік на тих самих умовах.

Додатком до договору від 01.01.2012 року сторони погодили та затвердили специфікацію на друковану продукцію.

У відповідності до умов договору позивач здійснив в лютому - березні 2013 року поставку друкованої продукції відповідачу на загальну суму 91571, 80 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Товар на суму 18 599, 24 грн. був повернутий відповідачем позивачу у відповідності до п. 7.2. договору, що також підтверджується матеріалами справи.

За твердженням позивача, відповідач порушує умови договору, а саме оплачує поставлену продукцію несвоєчасно, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 72 971, 81 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар в розмірі 72 971, 81 грн. та або доказів повернення товару на вказану суму матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 11-АФ від 01.01.2011 р. є договором поставки з елементами договору надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які в тому числі підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за договором позивач, зокрема, поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 91 571, 80 грн., відповідач в свою чергу відповідно до умов договору повернув позивачу товар на загальну суму 18 599, 24 грн. При цьому, матеріали справи доказів оплати поставленого товару та/або повернення товару на суму 72 971, 81 грн. (91 571, 80 - 18 599, 24) не містять. Отже, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за поставлений товар, по видатковим накладним, копії яких містяться в матеріалах справи, становить 72 971, 81 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 72 971, 81 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 72 971, 81 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.8. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 72 971, 81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 296, 37 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 8.9. договору (за загальний період з 20.04.2013 р. по 30.08.2013 р.).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що позивач невірно визначив період нарахування пені відповідачу, відповідно до п. 5.8. договору, оскільки за умовами зазначеного пункту оплата за товар здійснюється не пізніше 60 банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару. В той час, як позивачем період прострочення визначений виходячи із 60 календарних днів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за загальний період з 15.05.2013 року по 30.08.2013 року сума пені, за розрахунком суду, в розмірі 2 593, 67 грн., у відповідності до п. 8.9. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 699, 25 грн. трьох відсотків річних за весь час прострочення за загальний період з 20.04.2013 року по 30.08.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду в розмірі 549, 33 грн., оскільки позивачем невірно визначений період нарахування 3 % річних з тих же підстав, що й період нарахування пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Прес Сервіс» (01011, м. Київ, вул. Копиленка, буд. 2/46; код ЄДРПОУ 33302094; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорст Шкульов Україна» (04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, буд. 13, корпус 6; код ЄДРПОУ 31088698) 72 971 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 81 коп. основної заборгованості, 2 593 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 67 коп. пені, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 33 коп. 3 % річних та 1 701 (одну тисячу сімсот одну) грн. 44 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко