Рішення

від 05.12.2013 по справі 905/6679/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.2013 Справа № 905/6679/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМУНИВЕРСАЛБУД», м.Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-іноваційна компанія «Сектор», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 80000,00 грн.,

за участю представників:

від позивача: Лубинець А.В., за довір. від 01.09.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМУНИВЕРСАЛБУД» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-іноваційна компанія «Сектор» про стягнення заборгованості в розмірі 80000,00 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 530, 536, 626, 638, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статей 180, 181, 266 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 травня 2013 року із відповідачем укладений договір №14/05-13. Зазначив, що згідно платіжних доручень №110 від 14 травня 2013 року, №125 від 17 травня 2013 року, №129 від 20 травня 2013 року позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача суму в розмірі 80000,00 грн. на поставку товару. Також вказав, що під час підписання договору сторонами не було узгоджено предмет та ціну договору, а тому він є неукладеним. У зв'язку з чим, на підставі вимог чинного законодавства, просив стягнути суму безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 80000,00 грн.

Окрім цього, просив стягнути з відповідача витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 3500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року за клопотанням представника позивача продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Через канцелярію суду надав додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення надсилалось за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 83004, м.Донецьк, вул. Зініна, 19-А. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позов не надійшло.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Представнику позивача судом роз'яснені права та обов'язки учасників судового засідання, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-іноваційна компанія «Сектор» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промуниверсалбуд» (Покупець) укладений договір № 14/05-13 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник поставляє, а Покупець придбає на умовах, викладених в договорі, згідно доданим Специфікаціям (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, кількість та асортимент товару, поставленого Покупцю визначається згідно Специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно із пунктом 3.1 договору, Покупець оплачує вартість продукції, яка поставляється, на умовах 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, після виставлення Постачальником рахунків, протягом 3-х банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача суму в розмірі 80000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №129 від 20 травня 2013 року на суму 30000,00 грн., №125 від 17 травня 2013 року на суму 10000,00 грн., №110 від 14 травня 2013 року на суму 40000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за з/б вироби, згідно договору №14/05-13 від 14 травня 2013 року» (а.с.45-47).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач посилається на відсутність в договорі таких істотних умов як предмет та ціну договору. У цьому зв'язку, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Суд, проаналізувавши умови вищезазначеного договору, встановив, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статті 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Відповідно до статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з умов оспорюваного договору, сторони домовились, що найменування, та кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються сторонами згідно до Специфікацій до договору.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 23 вересня 2013 року, від 17 жовтня 2013 року витребувані у сторін специфікації до договору. В порушення вимог зазначених ухвал специфікації до договору сторонами не надані.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що сторонами не були складені та підписані специфікації до договору.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на приписи глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини у сфері набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, зокрема на статтю 1212 Цивільного кодексу України, яка застосовується до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. На думку позивача перераховані ним кошти в розмірі 80000,00 грн. є безпідставно отриманими в силу ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У зв'язку з тим, що відповідачем отримана вищевказана сума без належних на то правових підстав, позивачем були наслані на адресу відповідача вимоги про повернення коштів №55/08 від 23 серпня 2013 року, №60/09 від 09 вересня 2013 року та №105/11 від 12 листопада 2013 року на суму 80000,00 грн. (а.с.65-66,68-69,83-83).

Факт надсилання вищевказаних вимог підтверджується фіскальними чеками з описами вкладення до цінних листів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

На момент розгляду справи доказів повернення безпідставно одержаних грошових коштів відповідачем не надано. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується клопотання представника позивача про покладення на відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2013 року між Адвокатом - Лубинець Анатолієм Володимировичем (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМУНИВЕРСАЛБУД» (Замовник) укладений договір б/н про надання юридичних послуг.

Здійснення витрат товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМУНИВЕРСАЛБУД» на послуги адвоката підтверджується розрахунковим документом про перерахування коштів, а саме, видатковим касовим ордером №45 від 16 жовтня 2013 року на суму 3500,00 грн. (а.с.56).

Факт виконаних робіт за надання адвокатських послуг підтверджується актом приймання-здачі послуг від 31 жовтня 2013 року за договором про надання юридичних послуг від 01 вересня 2013 року (а.с.55).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1710 на ім'я Лубинець Анатолій Володимирович (а.с.74).

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В матеріалах справи містяться договір про надання юридичних послуг, видатковий касовий ордер, що підтверджує сплату за надання юридичних послуг, акт приймання-здачі наданих послуг та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З огляду на вищевикладене, судові витрати та витрати за послуги адвоката, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМУНИВЕРСАЛБУД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-іноваційна компанія «Сектор» про стягнення заборгованості в розмірі 80000,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-іноваційна компанія «Сектор» (83004, м.Донецьк, вул. Зініна, 19-А, код ЄДРПОУ 37545711) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМУНИВЕРСАЛБУД» (83056, м.Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 37, код ЄДРПОУ 19381134) заборгованість в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн., 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-іноваційна компанія «Сектор» (83004, м.Донецьк, вул. Зініна, 19-А, код ЄДРПОУ 37545711) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМУНИВЕРСАЛБУД» (83056, м.Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 37, код ЄДРПОУ 19381134) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн., 50 коп. та витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн., 00 коп.

У судовому засіданні 05 грудня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява