Рішення

від 10.12.2013 по справі 906/1667/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2013 р. Справа № 906/1667/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Щелков П.С., Лобач Ю.Є. - дов. від 27.11.13р.

від відповідача: Шпакевич В.В. - директор

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Маркет-ліс" (с.Станишівка Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 61154,05 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 61154,05 грн., з яких 34808,00 грн. повернення попередньої оплати згідно договору поставки № 102 від 27.08.13р., 11106,99 грн. пені та 15239,06 грн. штрафу.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення 34808,00 грн. повернення попередньої оплати визнав, проти стягнення решти заявлених сум заперечив, посилаючись на важке матеріальне становище відповідача.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.13р. між ДП "Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України" (далі-позивач/покупець) та ПП "Маркет-ліс" (далі-відповідач/постачальник) укладено договір поставки № 102, згідно якого відповідач зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити лісопродукцію - кругляк та тарний кряж в загальній кількості 12000 куб.м. (далі - товар) (а.с.8-12).

Відповідно до пп.1.1 договору, товар поставляється окремими партіями. Об'єм кожної партії товару, характеристики, ціна, строки поставки визначаються заявками (додаток №1 до договору), які узгоджуються сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пп.2.1 договору, загальна вартість договору складається з загальної суми, що була сплачена покупцем за товар згідно виставлених, на підставі узгоджених між сторонами заявок, рахунків-фактур.

Відповідно до пп.2.2 договору, оплата кожної партії товару здійснюється покупцем, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунок-фактури, шляхом перерахування 50% передплати на поточний рахунок постачальника. Рахунок-фактура надається покупцю в день узгодження сторонами заявки.

Згідно з пп.2.3 договору, остаточний розрахунок за партію товару в розмірі 50% від вартості, вказаної в рахунку-фактурі, замовник сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту фактичного приймання партії товару та підписання відповідної видаткової накладної або товаротранспортної накладної.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (пп.2.4 договору).

Відповідно до пп.3.2 договору, поставка товару покупцю здійснюється на умовах - DАР (склад покупця) згідно міжнародних правил "Інкотермс" редакція 2010 року. Адреса складу покупця для кожної партії визначається окремо та зазначається в заявках. Постачальник самостійно та за власний рахунок здійснює доставку товару в обумовлені в заявках пункти призначення.

В підписаній сторонами заявці № 1 від 27.08.13р. - додатку № 1 до вказаного договору поставки сторони визначили, що загальна вартість партії товару складає 210000,00 грн., без ПДВ. за 500 куб.м. товару (а.с.12).

Згідно п.1 даної заявки, основою для оплати товару по цій заявці являється виставлений постачальником рахунок-фактура.

Відповідно до п.2 цієї ж заявки, строк поставки товару складає 20 (двадцять) банківських днів з моменту підписання сторонами даної заявки та оплати покупцем виставленого рахунку-фактури по цій заявці.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кошти в якості попередньої оплати за товар в сумі 38808,00 грн. згідно наданого відповідачем рахунку на оплату № 12 від 28.08.13р. (а.с.13), що підтверджується платіжним дорученням №4810 від 28.08.13р. (а.с.14).

Відповідно до пп.5.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по поставці товару не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач направив відповідачу претензію від 07.10.13р. № 940 про відмову позивача від товару та необхідності повернення відповідачем протягом семи банківських днів з моменту отримання даної претензії сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 38808,00 грн. та нарахованої позивачем пені - 179,69 грн. (а.с.15,16).

Відповідачем згідно платіжного доручення № 145 від 04.11.13р. повернуто частину коштів в сумі 4000,00 грн. (а.с.40).

Таким чином, після направленої вимоги позивача, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню отриманої попередньої оплати та сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з пп.4.3 договору, за затримання поставки товару постачальник зобов'язаний за вимогою покупця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період нарахування пені, від вартості непереданого в строк товару за кожний день прострочення.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені та штрафу становлять, відповідно, 11106,99 грн. та 15239,06 грн. (а.с.7).

З вказаних розрахунків позивача вбачається, що позивачем нараховано відповідачу:

- пеню згідно умов пп.4.3 договору поставки в сумі 2916,99 грн.;

- пеню відповідно до п.3 ч.2 ст.231 ГК України в сумі 8190,00 грн.;

- штраф відповідно до п.3 ч.2 ст.231 ГК України в сумі 14700,00 грн.;

- штрафні санкції за користування грошовими коштами в сумі 539,06 грн. згідно ч.6

ст.231 ГК України.

Господарським судом встановлено, що позивачем невірно здійснено нарахування пені згідно умов пп.4.3 договору поставки в сумі 2916,99 грн., оскільки при розрахунку даної пені позивачем взято суму загальної вартості договору (партії товару) - 210000,00 грн., а не вартість непереданого в строк товару - в сумі 38808,00 грн. згідно рахунку на оплату № 12 від 28.08.13р. (а.с.13), як передбачено умовами пп.2.1, пп.4.3 договору поставки та п.1 заявки № 1 від 27.08.13р. до даного договору поставки.

У зв'язку з цим, судом здійснено відповідний перерахунок і визначено правильну суму пені, що становить - 539,06 грн.

Стосовно нарахованих позивачем пені та штрафу відповідно до ст.231 ГК України суд зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Отже, позивачем безпідставно нараховані пеня та штраф відповідно до ст.231 ГК України, оскільки відповідальність за порушення зобов'язання, зокрема, сплату пені сторони передбачили у пп.4.3 договору поставки №102 від 27.08.13р.

Крім того, стягнення неустойки (штрафу, пені) можливе лише за відповідних умов.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства в імперативному порядку встановлено, що вимога про стягнення неустойки може ставитися лише за умови підписаного між сторонами договору, в якому такий вид відповідальності передбачено за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, подані позивачем докази свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, він безпідставно утримує у себе чуже майно, а саме кошти позивача в сумі 34808,00 грн.

Відповідач доказів сплати боргу не подав, що підтверджується довідками позивача: від 27.11.13р. та від 09.12.13р. (а.с.38,43), підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.11.13р. (а.с.39) та іншими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 34808,00 грн. попередньої оплати згідно договору поставки № 102 від 27.08.13р. та 539,06 грн. пені.

В частині стягнення нарахованих сум пені та штрафу суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Маркет-ліс", 12430, с.Станишівка Житомирського району Житомирської області, вул.Незнайка 105, ідентифікаційний код 37906863:

- на користь Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України", 04080, м.Київ, вул.Нижньоюрківська 6, ідентифікаційний код 25286486 - 34808,00 грн. попередньої оплати згідно договору поставки № 102 від 27.08.13р., 539,06 грн. пені та 994,45 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.12.13

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 1 прим. у справу.