Рішення

від 06.12.2013 по справі 905/7065/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.2013 Справа № 905/7065/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Профи», м.Макіївка, Донецька область

до товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ БУД», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 5100,55 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 3456,49 грн., 3% річних в розмірі 274,01 грн., пеня в розмірі 1370,05 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Потапової С.В., за довір. від 07.11.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласт-Профи» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ БУД» про стягнення заборгованості в розмірі 8100,55 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 6456,49 грн., 3% річних в розмірі 274,01 грн., пеня в розмірі 1370,05 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 530, 549, 550, 691, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 265 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №17/08-2012 від 17 серпня 2012 року. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними та актами наданих послуг. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 6456,49 грн.

Відповідно до норм статей 549, 550, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані пеня в розмірі 1370,05 та 3% річних в розмірі 274,01 грн.

Загальна сума заборгованості становить 8100,55 грн.

26 листопада 2013 року представником відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3456,49 грн., у зв'язку з частковою оплатою суми заборгованості відповідачем. Заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, у зв'язку з тим, що нарахування пені не передбачено договором, що суперечить приписам статті 547 Цивільного кодексу України.

06 грудня 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3456,49 грн. у зв'язку з частковою оплатою суми заборгованості відповідачем. В іншій частині позовні вимоги просив залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3456,49 грн. та 3% річних в розмірі 274,01 грн., заперечував проти задоволення іншої частини позовних вимог. Надав через канцелярію суду акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами, підписаний та скріплений печатками підприємств.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 3456,49 грн. та 3% річних в розмірі 274,01 грн. відповідачем у суду відсутні.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БІГ БУД» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-Профи» (Постачальник) укладений договір №17/08-2012 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується у встановлений цим договором строк (починаючи з 25 вересня) передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товару та сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, суму договору, умови розрахунків, порядок прийняття продукції, відповідальність сторін та строк дії договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, ціна товару, яка узгоджується сторонами у специфікаціях, рахунках та видаткових накладних до цього договору, є звичайною.

Згідно із пунктом 1.4 договору, за відсутності специфікації рахунок-фактура виконує функцію специфікації - погодження ціни товару сторонами. Оплата (в тому числі часткова) за товар згідно виставленого рахунку-фактури, а також отримання товару Покупцем за видатковою накладною є згодою Покупця з ціною товару.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна сума по договору визначається як сума за всіма рахунками-фактурами на товар, що були виставлені Постачальником та оплачені Покупцем, або як сума за всіма документами згідно з якими Покупцем був отриманий товар, у відповідності до умов цього договору протягом часу його дії.

Оплата за цим договором здійснюється наступним чином: покупець сплачує за «товар» на умовах 100% попередньої оплати, монтажні роботи оплачуються окремо по факту (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору, у випадку, якщо поставка товару Покупцю здійснена до виконання останнім вимог оплати передбачених пунктом 3.1 договору, Покупець повинен розрахуватися в повному обсязі не пізніше двох календарних днів з моменту отримання кожної конкретної партії товару від Постачальника.

Згідно із пунктом 3.4 договору, Покупець вважається таким, що виконав перед Постачальником зобов'язання по оплаті товару, в строк, коли є підтвердження обслуговуючого банку про зарахування коштів Покупця на рахунок Постачальника згідно цього договору за конкретну партію товару.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на підставі замовлення Покупця. Замовлення направляється Постачальнику в письмовій формі, по телефону, факсу, електронній пошті або іншим, прийнятим для обох сторін засобом не пізніше ніж за три робочих дні до дати поставки. У разі якщо Покупець не направив своєчасно замовлення або Постачальник його не отримав, або не прийняв з будь-яких причин ( в тому числі при застосування до Покупця оперативно-господарських санкцій), поставка товару за цим договором не здійснюється.

Прийняття товару за кількістю здійснюється Покупцем в момент передачі йому Постачальником цього товару. Товар вважається прийнятим по кількості після підписання Покупцем накладної на відпуск йому цієї конкретної партії товару. Після підписання накладних претензії Покупця щодо кількості поставленого йому товару Постачальником не приймаються (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору, підписання Покупцем накладної на товар свідчить про перехід права власності на товар до Покупця. Перехід випадкового знищення або пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця одночасно з переходом права власності на товар.

У наявній в матеріалах справи Специфікації до договору міститься інформація про найменування, кількість товару з зазначенням його вартості та загальну вартість товару, яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств (а.с.11).

Так, відповідно до Специфікації до договору від 17 серпня 2012 року загальна вартість за договором з урахуванням вказаної комплектації та монтажних робіт становить 351099,56 грн.

На виконання умов договору, позивачем поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними №24 від 19 серпня 2012 року на суму 96195,86 грн., №27 від 17 жовтня 2012 року на суму 31199,95 грн., №28 від 29 жовтня 2012 року на суму 30087,97 грн., №29 від 20 листопада 2012 року на суму 28656,00 грн., №30 від 30 листопада 2012 року на суму 85439,81 грн., №31 від 07 грудня 2012 року на суму 33322,52 грн., №1 від 14 січня 2013 року на суму 370,00 грн., які підписані та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться акти надання послуг №1 від 14 грудня 2012 року на суму 29854,38 грн. та №1 від 14 січня 2013 року на суму 1330,00 грн., які підписані сторонами без зауважень (а.с.22, 24).

Позивачем до матеріалів справи були надані докази, що підтверджують часткову оплату відповідачем за отриманий товар та надані послуги згідно договору, а саме, банківські виписки на суму 330000 грн. (а.с.27-33).

З урахуванням часткової сплати відповідачем за отриманий товар, сума заборгованості становить 6456,49 грн.

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була складена претензія №01/28 від 28 травня 2013 року на суму 16456,49 грн. (а.с.25).

Під час розгляду справи, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар, що підтверджується платіжним дорученням №329 від 22 листопада 2013 року на суму 3000,00 грн. з призначенням платежу «оплата заборгованості за виготовлення вікон згідно договору №17/08-2012 від 17 серпня 2012 року» (а.с.73).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти факту отримання товару, суму основного боргу в розмірі 3456,49 грн. визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с.71-72).

Окрім цього, між сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 листопада 2012 року по 01 грудня 2013 року на суму 3456,49 грн. (а.с.95).

Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати в повному обсязі відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 3456,49 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1370,05 грн. необхідно зазначити наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що право чини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюються у письмовій формі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Також, відповідно до приписів Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як встановлено судом, угода щодо встановлення розміру пені у письмовій формі, відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, сторонами не укладалась, тому нарахування позивачем пені за невиконання грошового зобов'язання є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Представником позивача до матеріалів справи долучений розрахунок 3% річних з зазначенням періоду нарахування, згідно якого останній просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 277,65 грн. (а.с.63).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за періоди, зазначені позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмірі 3% річних за періоди з 15 грудня 2012 року по 13 січня 2013 року на суму заборгованості 14756,49 грн., з 14 січня 2013 року по 30 травня 2013 року на суму заборгованості 16456,49 грн., з 01 червня 2013 року по 09 червня 2013 року на суму заборгованості 6456,49 грн. становить 224,53 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з своєчасної оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи приписи пункту 3.11 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, суд розцінює надану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог як зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Профи» до товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ БУД» про стягнення заборгованості в розмірі 5100,55 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 3456,49 грн., 3% річних в розмірі 274,01 грн., пеня в розмірі 1370,05 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ БУД» (83052, м.Донецьк, вул. Герцена, 40, код ЄДРПОУ 30872021) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Профи» (86114, Донецька область, м.Макіївка, пров.Малиновського, 61, код ЄДРПОУ 32986106) суму основного боргу в розмірі 3456 (три тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн., 49 коп., 3% річних в розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн., 53 коп.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІГ БУД» (83052, м.Донецьк, вул. Герцена, 40, код ЄДРПОУ 30872021) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Профи» (86114, Донецька область, м.Макіївка, пров.Малиновського, 61, код ЄДРПОУ 32986106) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1419 (одну тисячу чотириста дев'ятнадцять) грн., 00 коп.

У судовому засіданні 06 грудня 2013 року проголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява