Рішення

від 02.12.2013 по справі 910/18511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18511/13 02.12.13

За позовом Національної телекомпанії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансБізнес Україна» про стягнення 38 059,90 грн. Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

від позивача:Зеленська С.С., дов. №8-01-19/1448 від 03.07.2012 р. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна телекомпанія України звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансБізнес Україна» (надалі - ТОВ «ТрансБізнес Україна») про стягнення 38 059,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про розміщення реклами №201-25/3 на виконання умов якого позивачем було надано відповідачу послуги з розміщення реклами на телеканалі. Натомість відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 36 160,99 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 442,24 грн. та 3% річних у розмірі 456,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 02.12.2013 р.

Представник позивача в судове засідання 02.12.2013 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судові засідання 04.11.2013 та 02.12.2013 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відмітками про відправку на зворотніх сторонах ухвал суду від 27.09.2013 та від 04.11.2013, а також наявними у матеріалах справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштових відправлень суду.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 р. між Національною телекомпанією України (виконавець) та ТОВ «ТрансБізнес Україна» (замовник) укладено Договір про розміщення реклами №201-25/3 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець за замовленням замовника бере на себе зобов'язання надати послуги з розміщення реклами клієнтів замовника на телеканалі, а замовник зобов'язується сплачувати вартість послуг згідно умов договору.

Пунктами 2.1.2, 2.1.3 Договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату послуг відповідно до умов розділу 4 договору. Підписувати та скріпляти печаткою акти, отримані від виконавця та повертати виконавцю 1 (один) підписаний примірник акту протягом семи робочих днів з дати отримання від виконавця відповідних актів.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору у випадку наявності підстав для відмови у підписанні актів (акту), замовник у зазначений у п. 2.1.3 договору строк направляє виконавцю рекомендованим листом та факсом письмові обґрунтовані пояснення про причини такої відмови.

У разі невиконання замовником п. 2.1.3 цього договору та ненадходження від замовника письмових заперечень у строк згідно п. 2.1.4 цього договору послуги вважаються наданими виконавцем належним чином та прийнятими замовником. У такому випадку виконавцем на дублікаті акту зазначається: «Акт надіслано замовнику, однак у строк, вказаний у п. 2.1.3 договору №201-25/3 від 03.12.2012 р. не повернуто виконавцю, а також не надано жодних письмових зауважень, як це передбачає п. 2.1.4 вказаного договору.». Під таким написом має міститись підпис уповноваженої особи.

Згідно п. 4.1 Договору обсяг, черговість і строки розміщення реклами узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Сторони домовились, що вартість послуг є договірною та зазначається сторонами у відповідних додатках до цього договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідних додатків та рахунків, що їх виставляє виконавець, але не пізніше, як за 2 (два) дні до першого розміщення реклами на телеканалі за відповідними додатками. При цьому відсутність рахунків не може бути підставою для несвоєчасної оплати послуг за відповідним додатком. Оплата послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця (п. 4.4 Договору).

Згідно Додатку №1 до Договору від 03.12.2012 р. вартість послуг становить 15 977,91 грн., ПДВ (20%) - 3 195,49 грн. Всього - 19 173,49 грн.

Додатком №2 до Договору від 28.02.2013 р. вартість послуг становить 422 793,75 грн., ПДВ (20%) - 84 558,75 грн. Всього - 507 352,50 грн.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 та п. 7 Додатку №2 вартість фактично наданих послуг за звітний період фіксується в акті приймання-передачі послуг на підставі ефірних довідок.

Згідно п. 3 Додатку №1 та п. 8 Додатку №2 оплата послуг здійснюється замовником відповідно до визначеної остаточної вартості, що зафіксована в акті прийому-передачі послуг, до 30 числа наступного місяця, за місяцем надання послуг на підставі відповідних актів та рахунків, що їх виставляє виконавець. При цьому відсутність рахунків не може бути підставою для несвоєчасної оплати послуг за відповідним додатком.

Позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги які передбачені умовами Договору на загальну суму 36 160,99 грн., що підтверджується ефірними довідками та актами приймання-передачі послуг від 31.12.2012 р., 31.05.2013 р., 31.01.2013 р., 28.02.2013 р., 31.03.2013 р. які скріплені підписами та печатками сторін.

19.06.2013 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано акт приймання-передачі від 31.05.2013 р. та ефірну довідку до нього проте, відповідач в порушення п. 2.1.3 Договору не підписав та не повернув вказаний акт позивачу, а тому на підставі п. 2.1.5 Договору послуги за актом приймання-передачі від 31.05.2013 р. вважаються наданими позивачем належним чином. Факт надсилання вказаного акту та ефірної довідки також підтверджується копіями конверту та повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Позивач в своїй позовній заяві вказує, що відповідач взятого на себе грошового зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 36 160,99 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих рекламних послуг у розмірі 36 160,99 грн.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 3 Додатку №1 та п. 8 Додатку №2 строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 36 160,99 грн. Відповідачем розмір заборгованості не спростований, доказів погашення заборгованості не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «ТрансБізнес Україна» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 36 160,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 442,24 грн. та 3% річних у розмірі 456,67 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань за договором, останній зобов'язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Сплата пені не звільняє замовника від обов'язку належного виконання зобов'язань за договором.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг, то вимога позивача про стягнення пені у розмірі 1 442,24 грн. нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнається судом обґрунтованою та задовольняється відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 456,67 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ТрансБізнес Україна» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної телекомпанії України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансБізнес Україна» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 51; ідентифікаційний код 35625763) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42; ідентифікаційний код 23152907) заборгованість за надані послуги у розмірі 36 160 (тридцять шість тисяч сто шістдесят) грн. 99 коп., пеню у розмірі 1 442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 09.12.2013.

Суддя С.В. Балац