Рішення

від 05.12.2013 по справі 916/2907/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2013 р.Справа № 916/2907/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК+"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К"

про стягнення 9715,97 грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Шишкова Ю.Ф., довіреність від 24.10.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІК+", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" про стягнення заборгованості у розмірі 9715,97грн., а саме: суми основного боргу у розмірі 8507,04грн., пені у розмірі 997,77грн. та 3% річних у розмірі 211,16грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.13р. порушено провадження у справі №916/2907/13.

18.11.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№35068/13 від 18.11.13р.), згідно якого на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2013р. надає для огляду оригінали витребуваних судом документів.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань (відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

16.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІК+" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" (Покупець) було укладено договір поставки №06/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти термоусадочний ковпачок із ПВХ, капсулу декоративну комбіновану з алюмінію, коркову пробку, надалі „Товар" у кількості, асортименті, на умовах, в терміни і за ціною, погоджених Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити за поставлений товар, найменування товару, що поставляється, його опис, загальна кількість містяться у накладних на постачання товару, та специфікаціях, що підписуються уповноваженими представниками.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна на товар узгоджується сторонами в письмовому виді шляхом підписання специфікації або протоколу узгодження цін, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.3. договору, загальна вартість договору становить загальну вартість товару, відпущеного по всім накладним.

Умовами п. 3.1. договору встановлено, що покупець сплачує за товар за цінами, що узгоджені сторонами та відображені у рахунках-фактурах і видаткових накладних на передачу товару.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу - 45 (сорок п'ять) календарних днів, з дати відвантаження товару.

Згідно з п. 3.4. договору, продукція вважається оплаченою з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.5. договору, оплату за вже поставлений товар покупець зобов'язується здійснювати окремими платіжними дорученнями з чітким зазначенням призначення платежу.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі недотримання покупцем умов платежу за придбані товари, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період сплати пені, від несплаченої вартості товару за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до п. 11.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє протягом одного року, але в частині розрахунків по ньому до повного їх виконання.

На виконання умов договору, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором №06/11 від 16.05.2010р., а саме за період з 01.01.2012р. по 01.01.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 39804,16грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків на загальну суму 39804,16грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо проведення оплати не виконав у повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату на суму 31297,12грн. (що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8507,04грн.

20.03.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію, з вимогою погашення заборгованості на суму 8507,04грн. згідно видаткової накладної №141 від 15.11.2012р.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо проведення оплати за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9715,97грн., а саме: основний борг у розмірі 8507,04грн., пеню у розмірі 997,77грн. та 3% річних у розмірі 211,16грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки, відповідно до якого станом на 01.01.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" рахується заборгованість на загальну суму 8507,04грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України .

Так, судом встановлено наявність невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №06/11 від 16.05.2010р. щодо проведення оплати у повному обсязі, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" щодо оплати, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8507,04грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" пені в розмірі у розмірі 997,77грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що він здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня в повному обсязі у сумі 997,77грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 211,16грн. за період з 31.12.2012р. по 28.10.2013р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 8507,04грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" за договором поставки №06/11 від 16.05.2010р., та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунок трьох процентів річних здійснений належним чином, тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 211,16грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК+" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" основного боргу у розмірі 8507,04грн., пені у розмірі 997,77грн та 3% річних у розмірі 211,16грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" (67452, Одеська обл., Роздільнянський район, смт. Ліманське, вул. Леніна, 58, код ЄДРПОУ 31892908, п/р №26009000181978 в АТ „Ерсте Банк", МФО 380009, п/р №260036401, в ООФ АППБ „Аваль", МФО 328351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК+" (65026, м. Одеса, вул. Польська, буд. 3, кв. 24, код ЄДРПОУ 30389880, п/р №26008037750700 в АТ „ УкрСиббанк" у м. Харків, МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 8507(вісім тисяч п'ятсот сім)грн. 04коп., пеню у розмірі 997 (дев'ятсот дев'яносто сім)грн. 77коп., 3% річних у розмірі 211(двісті одинадцять)грн. 16коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1720(одну тисяча сімсот двадцять)грн.50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.12.2013р.

Суддя Гут С.Ф.