Рішення

від 02.12.2013 по справі 922/4283/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 922/4283/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Біо-Тест-Лабораторія" (м. Харків) до Приватного підприємства "Юріко" (м. Харків) про стягнення 64382,08 грн. за участю представників сторін:

позивача - Давидович В.М. (довіреність від 10.06.2013 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Біо-Тест-Лабораторія" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Юріко" про стягнення з останнього на свою користь 64382,08 грн., з яких 53200,00 грн. - сума основного боргу, 11182,08 грн. - розмір неустойки. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про виконання робіт №126/07/12 від 19.07.2012 р. Судові витрати в розмірі 1720,50 грн. просить покласти на відповідача.

02.12.2013 р. за вх. №44506 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів банківських виписок, що підтверджують перерахування коштів відповідачу.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи оригіналів банківських виписок, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 02.12.2013 р. не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 14.10.2013 р. та ухвала суду від 21.10.2013 р., що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №442205 від 03.10.2013 р., повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Біо-Тест-Лабораторія" (замовник) та Приватним підприємством "Юріко" (виконавець) було укладено договір про виконання робіт №126/07/12.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере себе зобов'язання з виконання в інтересах замовника робіт, зазначених у пункті 2.1, на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п. 2.2.4. договору, замовник зобов'язується оплатити вартість робіт у порядку, розмірах та строках визначених в розділі 3 договору у відповідності до попереднього кошторису додатку № 3 до договору.

Згідно п. 3.1. розділу 3 договору, вартість робіт, що виконуються відповідно до цього договору, становить 61440,00 (шістдесят одна тисяча чотириста сорок гривень 00 копійок) гривень без урахування ПДВ відповідно з вищевказаними попередньої і уточненої кошторисами витрат.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування оплати відповідно до "Попереднього Кошторису витрат" (додаток №3 до цього договору), а саме: - оплата суми в розмірі 43200,00 грн. зазначених у п. п. 1.2 "Попереднього Кошторису витрат" (закупівля комплектуючих і витрати на відрядження) на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору; - оплата суми в розмірі 10000,00 грн. здійснюється після підготовки об'єкта к встановленню обладнання та автоматичного тестування закупленого регістру, що оформлюється актом виконаних робіт по підготовці об'єкта модернізації к встановленню додаткового обладнання та автоматичному тестуванню регістратора АDС 24 на протязі 3-х банківських днів з дня підписання такого акту; - кінцевий розрахунок по договору в сумі 8240,00 грн. здійснюється на протязі 3-х банківських днів після підписання акту приймання-сдачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що 26.07.2012 р. позивач зробив попередню оплату згідно договору №126/07/12 від 19.07.2012 р. в розмірі 43200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача №26009000160535.

Також 19.10.2012 р. позивачем перераховано відповідачу попередню оплату згідно договору №126/07/12 від 19.07.2012 р. в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до переліку робіт - додаток №2 до договору №126/07/12 від 19.07.2012 р., визначений термін їх виконання. Згідно п. 4.1. договору, роботи виконавцем повинні бути виконані протягом 60 днів з моменту надання обладнання та попереднє перерахування коштів згідно п. 3.3 договору, але не більш як 90 днів.

Згідно п. 2.2.5. договору, виконання робіт за договором підтверджується актом приймання-сдачі виконаних робіт, який підписаний обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 13.09.2013 р. роботи, визначені договором не проводились.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу №259 щодо виконання взятих на себе зобов'язань по договору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заявлені вимоги позивача до відповідачів такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою ст. 854 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 53200,00 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку, яка, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 11182,08 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно пункту 6.1 договору, при порушені строків виконання робіт, виконавець зобов'язується сплатити замовнику неустойку в розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за кожний день прострочки.

За змістом Закону від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-114гс11; постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2011 р. у справі № 3-121гс11).

Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано відповідачу пеню, у розмірі передбаченому договором (0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки) та який перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України. Судом перераховано розмір пені, з урахуванням вимог чинного законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлений позивачем період для нарахування пені та встановено, що за заявлений позивачем період прострочки з суми загальної вартості робіт (61440,00 грн.) за 182 дні (заявлений період для нарахування неустойки) розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 4590,61 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення неустойки, суд відмовляє в її задоволенні як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч.1 ст. 612, 624, ч.1 ст. 625, ст. 629, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Юріко" (61118. м. Харків, Московський р-н, проспект Тракторобудівників, буд. 108, корпус А, кв. 52; код ЄДРПОУ 14069260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Біо-Тест-Лабораторія" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25 - А; код ЄДРПОУ 18094674; п/р 26009000160535 в ПАТ "Фідокомбанк" у м. Київ, МФО 380009) сума основного боргу - 53 200,00 грн., неустойку в розмірі 4590,61 грн., а також судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.