Постанова

від 02.04.2009 по справі 2645-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2645-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.2009Справа №2-27/2645-2008А

За позовом Науково-виробничого підприємства "Агротехпром", смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим

до відповідача Сакської ОДПІ в АР Крим, м. Саки

про скасування податкових повідомлень – рішень.   

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –  Дробязко,  дор. у справі.                  

Від відповідача –   не з'явився.     

Сутність спору:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень - рішень №0000421502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій  у розмірі 25658,95 грн., №0000431502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26,90 грн. і №0000441502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 15386,90 грн.

Позовні вимоги  обґрунтовано тим,  що ним було своєчасно подано декларації по ПДВ і визначені в них податкові забовязання за вказаним податком сплачувалися своєчасно, у строки, встановлені законом, однак у порушення чинного законодавства України відповідач зараховував вказані платежі у погашення недоїмки і пені по неї,  що виникла в наслідок вини банку «Україна».  

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

        Позивачем було  надано заяву про зупинення провадження по справі до розгляду справи № 2-26/6338-2008А.

Приймаючи до уваги, що  результат розгляду справи № 2-26/6338-2008А має суттєве значення для розгляду дійсної справи, суд вказану заяву задовольнив та ухвалою від 1.06.2008 р. зупинив провадження по справі №2-27/2645 – 2008А до розгляду справи № 2-26/6338-2008А.

Від позивача надійшло клопотання від 24.02.09р. про поновлення провадження по справі, у якому  повідомляється, що постановою СААС від 11.02.2009р. постанова ГС АРК від  15.09.08р. по справі № 2-26/6338 -2008А залишена без змін.

         Беручи до уваги викладене, суд ухвалою від 02.03.2009 р. поновив провадження по справі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Заявив устне уточнення та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000421502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій  у розмірі 25658,95 грн., №0000431502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26,90 грн. і №0000441502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 15386,90 грн.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.  

Суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для винесення рішення, а не явка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.       

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

06.02.2008 р.  посадовими особами Сакської  ОДПІ АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку з питання  своєчасності сплати погоджених сум податкових забовязань по податку на додану вартість позивачем за період 2001 – 2006 р. р.    

По результатам перевірки було складено акт від 06.02.2008 р. №156/15-02/24030678.   

В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме позивачем,  за думкою відповідача, несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість у перевіряємому періоді.   

На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено наступні податкові повідомлення – рішення №0000421502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій  у розмірі 25658,95 грн., №0000431502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26,90 грн. і №0000441502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 15386,90 грн.

Позивач правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень – рішень,      у відповідності до   ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181, не скористався та звернувся до суду з вказаним позовом.

При таких обставинах, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі,  виходячи з наступних підстав.

В ході проведення перевірки було встановлено, що по терміну 02.07.2001 р., по декларації №2390 від 19.06.2001 в сумі 9116,00 грн. виникла недоїмка в сумі 9116,00 грн., яку фактично сплачено:

-  платіжним дорученням №27 від 19.07.2001 р. – 649,00 грн.;

-  зменшено довідкою №375 від 27.07.2001 р. – 3299,00 грн.;

- зменшено декларацією до відшкодування №3238 від 17.08.2001 р. – 778,00 грн.;

- зменшено декларацією до відшкодування №4232 від 19.10.2001 р. – 346,00 грн.;

- платіжним дорученням №148 від 20.11.2001 р. – 4044,00 грн.

по терміну 30.07.2001 р. по декларації №2883 від 19.07.2001 р. в сумі 649,00 грн. виникла недоїмка в сумі 649,00 грн., яку фактично сплачено:

-          платіжним дорученням №148 від 20.11.2001 р. – 456 грн.;

-          платіжним дорученням №157 від 22.11.2001 р. – 193,00 грн.

по терміну 30.09.2001 р., по декларації №3802 від 20.09.2001 р. в сумі 3804 грн. виникла недоїмка в сумі 3804,00 грн., яка фактично сплачено:

-          платіжним дорученням №157 від 22.11.2001 р. – 2307 грн.;

-          зменшено Декларацією по відшкодуванню №5051 від 19.12.2001 р. – 19 грн.;

-          платіжним дорученням від 21.01.2002 р. – 1478 грн.

по терміну 30.11.2001 р.,  по декларації №4596 від 19.11.2001 р. в сумі 7512 грн. виникла недоїмка в сумі 7512 грн., яку фактично сплачено:

-          платіжним дорученням від 21.01.2002 р. – 944 грн.;

-          зменшено Декларацією по відшкодуванню  №7291 від 19.02.2002 р. – 3.00 грн.;

-          платіжним дорученням №82 від 19.03.2002 р. – 5181 грн.;

-          платіжним дорученням №88 від 19.03.2002 р. – 870 грн.

по терміну 30.01.2002 р., по декларації №344 від 18.01.2002 р. в сумі 2422,00 грн. виникла недоїмка в сумі 2422 грн.,  яку фактично сплачено6

-          платіжним дорученням №11 від 19.04.2002 р. – 2422,00 грн.

Також було встановлено порушення встановлених  законом строків сплати узгоджених податкових забовязань по податку на додану вартість по деклараціям з 30.10.2002 р. по 30.06.2006 р.   

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181 У разі коли платник  податків  не  сплачує  узгоджену суму   податкового   зобов'язання   протягом   граничних  строків, визначених  цим  Законом,  такий  платник   податку   зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-   при затримці  до  30 календарних днів,  наступних за останнім днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми   податкового зобов'язання,   -   у  розмірі  десяти  відсотків  погашеної  суми податкового боргу;

-           при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім  днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-           при затримці,  що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,  -  у  розмірі  п'ятдесяти  відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів  відповідно  до  загального  строку затримки незалежно від того,  чи  були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п. 1.2  Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 плановою   виїзною   перевіркою   вважається   перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності,  достовірності, повноти нарахування  та  сплати  ним  податків  та  зборів   (обов'язкових платежів),   яка  передбачена  у  плані  роботи  органу  державної податкової  служби  і  проводиться  за  місцезнаходженням   такого суб'єкта  господарювання  чи  за місцем розташування об'єкта права власності,  стосовно  якого  проводиться   така   планова   виїзна перевірка.

Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку за  результатами  проведення  невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється  акт,  а  в  разі відсутності    порушень    податкового,    валютного   та   іншого законодавства - довідка. Акт -  службовий  документ,  який  стверджує  факт проведення невиїзної документальної  або  виїзної  планової  чи  позапланової перевірки      фінансово-господарської     діяльності     суб'єкта господарювання  і  є  носієм  доказової  інформації  про  виявлені порушення  вимог  податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, п. 1.7, 3.2.3 чинного на час проведення перевірок Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ( № 327 від 25.08.2005р.) визначає, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що у ході проведення вищевказаної перевірки посадовими особами відповідача були використані дані особового рахунку по податку на додану вартість.  

Проте, особовий рахунок позивача, в розумінні чинного законодавства, не є первинним документом чи документом бухгалтерського або податкового обліку позивача, який міг би підтвердити факт порушення.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Позивач надав до матеріалів справи первинні документи, що свідчать про розмір нарахованих або визначених самостійно податкових зобов'язань протягом періоду, що перевірявся, а саме – відповідні податкові декларації, оформлені належним чином та прийняті банком до виконання платіжні доручення про їх сплату, які містять призначення платежів.

Дослідивши вказані матеріали та оцінивши їх в порядку ст. 86 КАС України, суд прийшов до висновку, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням -  рішенням, не відповідає фактичним обставинам справи та не грунтується на первинних документах позивача.

Треба зауважити, у відповідності до норм чинного законодавства України  саме платник податків погашає власні податкові забовязання, а не  податкові органи і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права  податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

В силу п. п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України  № 2181-Ш від 21.12.2000р. джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

При цьому, відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р.  активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

П. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Грошові кошти по наявним в матеріалах справи платіжним дорученням списані з рахунку НВП “Агротехпром”, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

П. 22.4 ст.22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що при  використанні  розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Таким чином, позивач в повному об'ємі виконав зобов'язання по сплаті податку на додану вартість шляхом передачі до банківської установи платіжного документа на перерахування податку і отримання відмітки про його перерахування, і списання грошових коштів зі свого рахунку.

Чинним законодавством України  передбачено, що зобов'язання платника податків по сплаті податку вважається виконаним з моменту ухвалення банком платіжного доручення.

Згідно ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк  зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який  надійшов  протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі  надходження  розрахункового  документа   клієнта до обслуговуючого банку  після  закінчення  операційного  часу  банк зобов'язаний виконати доручення  клієнта,  що  міститься  в  цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.30.2 ст. 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк, який обслуговує одержувача, зобов'язаний зарахувати суму перекладу на рахунок одержувача в операційний день, дата якого співпадає з датою валютування.

Судом встановлено, що позивач здавав в терміни декларації по ПДВ і сплачував, згідно визначеного в них податкового зобов'язання грошові кошти на сплату ПДВ в терміни встановлені законом.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником  призначення платежу, є недопустимим.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач з позовом про стягнення податкового боргу, що виник раніше, не звертався, безпідставно здійснюючи його погашення за рахунок  платежів поточних зобов'язань.

Таким чином, суд вважає, що самостійне розпорядження органами ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є недопустимим та суперечить також ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, а також ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч  волі платника.

До речі судом встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача за період, що перевищує три роки, що суперечить чинному законодавству України.

До того ж  судом встановлено, що постановою господарського суду АР Крим від 15.09.2008 р. по справі №2-26/6338-2008А було забовязано Сакську ОДПІ списати з Науково - виробничого підприємства "Агротехпром"  податковий борг по податку на додану вартість в сумі 9116,00 грн. і пені на нього у розмірі 30471,23 грн. по декларації по ПДВ №2390 від 19.06.2001 р. як податковий борг у відношенні якого сплив строк позовної давності.  

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 р. вказану постанову ГС АР Крим було залишено без змін, а, таким чином, вона вступила в законну силу.

  Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

  Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірних   податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності  в опублікуванні результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.  

Вступна і резолютивна частини проголошено 02.04.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 07.04.2009 р.  

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

      2.  Скасувати податкові повідомлення -  рішення  Сакської  об'єднаної державної податкової інспекції   АР Крим  №0000421502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій  у розмірі 25658,95 грн., №0000431502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26,90 грн. і №0000441502/0 від 15.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 15386,90 грн.

     3.  Стягнути з Державного бюджету України,  (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 )  на користь  Науково-виробничого підприємства "Агротехпром", смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим, вул.. Севастопольська, 12, кв. 32 ( р/р 2600103728 в СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 324797, ЗКПО 24030678 )   3, 40  гривень держмита.  

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

            У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.