Постанова

від 09.04.2009 по справі 4827-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4827-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.04.2009Справа №2-27/4827-2008А

За позовом ТОВ "Ремонтно - будівельна компанія "Оріон", (96300, смт. Первомайське, вул. Кооперативна, 1А)

до відповідача Первомайської міжрайонної Державної податкової інспекції АРК,  (96300, смт.Первомайське, вул. Гагарина, 18)

про скасування податкових повідомлень-рішень  

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –  Костилев,  дор. у справі.                  

Від відповідача –    Лисенко, дор. у справі.     

Сутність спору:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень - рішень  державної податкової інспекції в Первомайському районі АР Крим №0000052301/2 від 25.01.2008 р. і №0000012301/2 від 25.01.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим,  що спірні  податкові повідомлення – рішення було прийняти протиправно, без врахування всіх обставин справи у супереч вимогам чинного законодавства України.

Позивач заявою від 24.07.2008 р. уточнив  позовні вимоги та просить суд  скасувати податкові повідомлення – рішення Первомайської міжрайонної Державної податкової інспекції  АР Крим №0000052301/3 від 31.03.2008 р., №0000012301/3 від 31.03.2008 р.,    №0000052301/2 від 25.01.2008 р. і №0000012301/2 від 25.01.2008 р.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що касовий чек може бути підставою для включення в податковий кредит сум ПДВ ( в межах встановленої Законом суми 200 грн. на день без врахування ПДВ ) та за відповідності його встановленій формі з  обов'язковим визначенням індивідуального податкового номеру платника ПДВ. Всього на суму 10105,34 грн. Витрати на оплату розмов по службовому мобільному телефону можна включити до складу валових витрат при дотриманні зв'язку з господарською діяльністю за умови підтвердження відповідними документами,   тобто до складу валових витрат можно включити тільки оплату тих розмов, що мають відношення до господарської діяльності підприємства,  але не до особистих потреб співробітників. Під час проведення перевірки платником податку не було надані всі підтверджуючі документи,  які підтверджували би зв'язок витрат на мобільний зв'язок з  господарською діяльністю. Всього на суму 9534,90 грн.

На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Позивач у запереченнях на вказаний відзив повідомив про те, що всі касові чеки, відповідно до яких позивачем було включено суми ПДВ до складу податкового кредиту, містять всі  необхідні реквізити, включаючи індивідуальний податковий номер платника ПДВ,  данні  касові чеки є законною підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ. Також у позивача наявні  всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують зв'язок витрат по сплаті мобільного зв'язку з  господарською діяльністю підприємства.

Оскільки в  ході розгляду справи виникли питання, потребуючі спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку, суд дійшов висновку про те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідно призначити по справі судово-економічну експертизу та надіслати матеріали справи  до ТОВ «Науково – дослідна лабораторія судових експертиз”, ( м. Сімферополь. вул. Турецька, 6/7 ), про що було винесено ухвалу від 21.08.2008 р. про зупинення провадження по справі.

12 грудня 2008 року на адресу суду від експертної установи надійшов висновок експертизи № 55.

Беручи до уваги, що підстави які слугували для зупинення провадження по справі відпали, суд ухвалю від 15.12.2008 р. поновив провадження по справі.

Позивач клопотанням від 16.03.2009 р. доповнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму витрат на проведення експертизи у розмірі 3000 грн., сплата яких позивачем підтверджується платіжним дорученням №228 від 14.11.2008 р.

Суд прийняв до уваги вказане клопотання позивача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти висновків експертизи та останнього клопотання позивача від 16.03.2009 р.  заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на висновки експертизи від 13.03.2009 р.     

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 13.09.2007 р. по 26.09.2007 р.   посадовими особами  Первомайської міжрайонної Державної податкової інспекції АР Крим було проведено планову документальну  перевірку  дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем   за період 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р.      

По результатам перевірки було складено акт від 13.06.2007 р. №76/23-1/19008168.   

В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено наступні порушення, зокрема:

- п.п. 7.4.5, 7.4.4 п. 7.4. п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( виплаченого ) податку у зв'язку з придбанням товарів ( послуг ),  не підтверджені податковими накладними,  у результаті чого було занижено податкове забовязання  по ПДВ на суму 11867,15 грн.: за період  9 місяців 2006 р. на суму 6027,17 грн.. за період 1 півріччя 2007 р. на суму 5839,98 грн.;

- п.п. 8.1.3 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.3.4, п.п. 8.3.5 п. 8.3, п.п. 8.4.3 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п.8.7 ст. 8, п.п. 5.2.5 п. 5.2. п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  у результаті чого було занижено податкове забовязання по податку на прибуток в сумі 16325,74 грн., у тому числі: за 2 квартал 2006 р. – 47124 грн., з квартал 2006 р. – 410,26 грн., 4 квартал 2006 р. – 11722,60 грн., 1 півріччя 2007 р. – 3721,72 грн.     

На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкові повідомлення -  рішення №0000412301/0 від 10.10.2007 р. про визначення податкового забовязання по податку  на додану вартість у розмірі 17676,01 грн., з якого 11867,15 грн. – за основним платежем і 5808,86 грн. штрафних санкцій   і №0000422301/0 від 10.10.2007  р. про визначення податкового забовязання по податку  на прибуток  у розмірі 20614,38 грн., з якого 16325,74 грн. – за основним платежем і 4288,64 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним, позивач, у відповідності до   ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181,  звернувся з  адміністративною скаргою вих.. №88 від 19.10.2007 р. до відповідача по справі.

Первомайська МДПІ  рішенням від 06.11.2007 р. №953/10/25-0 про результати  розгляду первинної скарги  прийняті податкові повідомлення – рішення було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Також по результатам  розгляду скарги було винесено  податкові повідомлення – рішення №0000412301/1 від 19.11.2007 р. і №0000422301/1 від 19.11.2007  р.

Не погодившись з вказаним,  позивач звернувся з повторною скаргою №89 від 15.11.2007 р. до ДПА в АР Крим.

Рішенням ДПА в АР Крим від 30.11.2007 р. №2796/10/25-021 строк розгляду скарги було продовжено до 12.01.2008 р.

ДПА в АР Крим рішенням  від 11.01.2008 р. №39/10-021  про результати розгляду повторної скарги було скасовано податкове повідомлення – рішення №0000422301/0 від 10.10.2007  р. в частині визначення  податку  на прибуток  в сумі  3113,74 грн.  і податкове повідомлення – рішення №0000412301/0 від 10.10.2007 р. в частині визначення податку  на додану вартість в сумі  1620,79 грн., штрафних санкцій в сумі 685,68 грн.,  а також  рішення  Первомайська МДПІ   від 06.11.2007 р. №953/10/25-0 про результати  розгляду первинної скарги, а повторну скаргу задовольнив частково.

Також по результатам розгляду повторної скарги було винесено наступні податкові повідомлення -  рішення №0000052301/2 від 25.01.2008 р. про визначення податкового забовязання по податку  на прибуток у розмірі 4232,64 грн., з якого 3057,74 грн. – за основним платежем і 1174,90 грн. штрафних санкцій   і №0000012301/2 від 25.01.2008 р. про визначення податкового забовязання по податку  на додану вартість у розмірі 15369,54 грн., з якого 10246,36 грн. – за основним платежем і 5123,18 грн. штрафних санкцій   

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся зі скаргою від 22.01.2008 р. №3 до ДПА  Україні.

Рішенням ДПА України  від 08.02.2008 р. №1025/6/25-0115 строк розгляду скарги було продовжено до 26.03.2008 р.

Рішенням ДПА України від 25.03.2008 р. №2667/6/25-0115 вказана скарга позивача була залишена без задоволення.

Також по результатам розгляду повторної скарги було винесено наступні податкові повідомлення -  рішення №0000052301/3 від 31.03.2008 р. про визначення податкового забовязання по податку  на прибуток у розмірі 4232,64 грн., з якого 3057,74 грн. – за основним платежем і 1174,90 грн. штрафних санкцій   і №0000012301/3 від 31.03.2008 р. про визначення податкового забовязання по податку  на додану вартість у розмірі 15369,54 грн., з якого 10246,36 грн. – за основним платежем і 5123,18 грн. штрафних санкцій   

При таких обставинах, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі,  виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту  без  отримання податкової накладної також є, зокрема, касові чеки,  які  містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму  нарахованого  податку  (з  визначенням  фіскального номера,  але без визначення податкового   номера   постачальника). При цьому з метою такого  нарахування  загальна  сума  поставлених товарів  (послуг)  не  може   перевищувати  200  гривень  за  день (без урахування податку на додану вартість).

Судом встановлено,  що до касовим чекам, належним чином засвідчені копі яких наявні в матеріалах справи, позивач придбав бензин на загальну суму 103029,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 17171,66 грн.

Відповідно Постанови НБУ «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 р. №32 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством на протязі одного дня по одному або декільком платіжним дорученням  затверджена у розмірі 10 000 грн.

У такому разі,  право на податковий кредит підтверджується належним чином оформленим товарним чеком або іншим платіжним документом,  що свідчить про прийняття платежу.    

В ньому повинні бути наступні обов'язкові данні:

- загальна сума платежу;

- сума ПДВ;

- податковим номер постачальника.

Судом встановлено, що всі вищевказані обов'язкові данні наявні в представлених позивачем касових чеках. Таким чином, касовий чек може бути підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ ( в межах 10 000 грн. ).

В зв'язку з вказаним суд дійшов висновку про те, що виключення відповідачем з податкового кредиту позивача суми ПДВ у розмірі 10105,34 грн. було зроблено необґрунтовано та безпідставно.

Також під час проведення перевірки було також  встановлено, що позивач необгрунтовано включив до складу валових витрат витрати, понесені позивачем при отриманні послуг мобільного зв'язку, в   зв'язку з чим позивач,  за думкою відповідача, зависіло валові витрати на загальну суму  9534,90 грн., в тому числі: за 9 місяців 2006 р. – 5503,09 грн. і за 1 півріччя 2007 р. – 1796,60 грн.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням    виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  у  тому  числі  витрати  з придбання електричної енергії    (включаючи    реактивну),   з   урахуванням   обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд було представлено наступні документи, що підтверджують той факт, що витрати, понесені позивачем при отриманні послуг мобільного зв'язку,  пов'язані з господарською діяльністю підприємства: наказ №13 від 30.12.2002 р. «Про придбання і використання мобільних телефонів з метою оперативного ведення господарської діяльності підприємства»,  підписаною директором позивача,  відповідно до якого мобільні телефони були придбані і закріплені за наступними робітниками: директором, головним бухгалтером і бригадиром.   Вказані мобільні телефони використовувалися тільки для оперативного рішення питань, пов'язаних з господарською діяльністю позивача, а саме: укладення договором, замовлень, поставки будівельних матеріалів на об'єкт, оперативного вирішення фінансових питань.   Оплата розмов проводиться за рахунок підприємства.

Також було представлено наказ №25 від 24.12.2003 р. «Про придбання і використання мобільних телефонів з метою оперативного ведення господарської діяльності підприємства», підписаний директором позивача, відповідно до якого мобільні телефоні були придбані і закріплені за наступними робітниками: начальником ПТО та виробником робіт. Мобільні телефони використовувалися тільки для оперативного рішення питань, пов'язаних з господарською діяльністю позивача, а саме: питання, пов'язані з  проектно – кошторисною документацією, замовлень і поставкою будівельних матеріалів на об'єкти, оперативного рішення фінансових питань.  

Також було представлено додаткову угоду до договорів «Про надання послуг мобільного зв'язку», підписані від імені позивача і підприємства мобільного зв'язку.

Також було представлено договори на придбання мобільних телефонів. а саме: від 30.12.2003 р. між ТОВ «Астел» і позивачем по справі на придбання мобільних телефонів Siemens, акти приймання - передачі мобільних телефонів, підписані сторонами за договором; квитанції на придбання ваучерів для поповнення рахунку; рахунки за послуги мобільного зв'язку з вказаням платника - ТОВ "Ремонтно - будівельна компанія "Оріон" і номер договору.

Судом встановлено, що вказані номери були поставлені на баланс підприємства як основні фонди,  що підтверджується наявними у справі документами.

Як вбачається з постанови ВГСУ від 01.07.2004 р. №5/1961-3/213 наявність розшифровок телефоних розмов визнано необов'язковим, оскільки вони не є тими документами, обов'язковість  збереження яких  передбачена правила ведення податкового обліку.

Також в  ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.04.2006р.  зазначено,  що для встановлення зв'язку витрат на послуги мобільного зв'язку з господарською діяльністю підприємства не треба вести журнал обліку дзвінків, оскільки така процедура не передбачена правилами бухгалтерського і податкового обліку.

Вказане підтверджує той факт, що висновки,  зроблені перевіряючими з вищевказаних  питань, є необґрунтованими та безпідставними.         

Вказане підтверджується висновком № 55 судово – бухгалтерської експертизи, відповідно до якого експертом було зроблено висновок, що нарахування ПДВ в сумі 10105,34 грн. і податку на прибуток в сумі 2383,73 грн. у відношенні позивача по справі не є обгрунтованим.  

 Вказаний  висновок було складено експертом Дубіненою І. В., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта по спеціальності «11.1 – дослідження документів бухгалтерського,  податкового обліку і звітності»,   «11.2 – дослідження документів по економічної діяльності підприємства і організацій», має стаж експертної роботи з 2001 р., свідоцтво №593, яке дійсним до  27.11.09 р.

 При таких обставинах, суд не вбачає підстав не довіряти висновку № 55 судово – бухгалтерської експертизи.

 Відповідно до п. 1.2  Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 плановою   виїзною   перевіркою   вважається   перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності,  достовірності, повноти нарахування  та  сплати  ним  податків  та  зборів   (обов'язкових платежів),   яка  передбачена  у  плані  роботи  органу  державної податкової  служби  і  проводиться  за  місцезнаходженням   такого суб'єкта  господарювання  чи  за місцем розташування об'єкта права власності,  стосовно  якого  проводиться   така   планова   виїзна перевірка.

В свою чергу, п. 1.7, 3.2.3 вказаного Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ( № 327 від 10.08.2005р.) визначає, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

  Вказаного відповідачем при складанні акту планової перевірки від 13.06.2007 р. №76/23-1/19008168  зроблено не було.

  Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

  Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірних   податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності  в опублікуванні результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з  державного бюджету України витрат на проведення судово – бухгалтерської  експертизи в сумі 3000 грн., що були сплачені позивачем, суд вважає за необхідно задовольнити в зв'язку за наступним.

Відповідно до ст. 87 КАСУ судові витрати складаються із судового  збору  та  витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать,  зокрема, витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Позивачем було надано платіжне доручення №228 від 14.11.2008 р.,   відповідно до якого вбачається, що позивачем було оплачено витрати на проведення судово – бухгалтерської  експертизи у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Оскільки здійснення витрат на проведення судової експертизи підтверджено документально,  суд дійшов висновку стягнути з Державного бюджету України витрати на проведення судово – бухгалтерської  експертизи у розмірі 3000 грн.  

Судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.  

Вступна і резолютивна частини проголошено 09.04.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 14.04.2009 р.  

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

      2.  Скасувати податкові повідомлення - рішення податкові повідомлення – рішення Первомайської міжрайонної Державної податкової інспекції  АР Крим №0000052301/3 від 31.03.2008 р., №0000012301/3 від 31.03.2008 р.,    №0000052301/2 від 25.01.2008 р. і №0000012301/2 від 25.01.2008 р.

     3.  Стягнути з Державного бюджету України   на користь товариства з  обмеженою відповідальністю "Ремонтно - будівельна компанія "Оріон", 96300, смт. Первомайське, вул. Кооперативна, 1А, ( ЄДРПОУ 19008168, банківські реквізити не відомі ) 3, 40  гривень судового збору і 3000 грн.  витрат на проведення судово – бухгалтерської  експертизи, оплаченої платіжним дорученням  №228 від 14.11.2008 р.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

            У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.