Рішення

від 06.12.2013 по справі 362/1365/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1365/13-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М. Провадження № 22-ц/780/6617/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Категорія 40 06.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пересувна Механізована Колона № 19» до ОСОБА_1, треті особи Васильківська міська рада Київської області, Фонд Державного майна України про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2013 року позивач ТзДВ «Пересувна Механізована Колона № 19» звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за проживання у гуртожитку. Заявлені вимоги мотивував тим, що 28 травня 1999 року на підставі ордера № 60 ОСОБА_1 була вселена до кімнати АДРЕСА_1, що є сімейним гуртожитком як будинок готельного типу. В порушення норм діючого законодавства відповідач не виконує своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за користування даною кімнатою та плати за надані послуги з утримання гуртожитку, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2013 року. Здійснивши у травні 2009 року та у квітні 2012 року оплату за користування кімнатою, відповідач визнала свій борг та підтвердила між сторонами встановлені фактичні договірні відносини з приводу надання у найм жилого приміщення. Зменшивши в серпні 2013 року позовні вимоги, позивач просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість по оплаті за проживання в гуртожитку в розмірі 5927,04 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року позов ТзДВ «Пересувна Механізована Колона № 19» про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзДВ «Пересувна Механізована Колона № 19» заборгованість по оплаті за проживання у гуртожитку за період з січня 2009 року по 15 листопада 2012 року на загальну суму 5385,64 грн. та 229,40 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позову; застосувати до правовідносин в справі, які виникли до березня 2010 року, трирічний термін позовної давності та залишити вимоги по стягненню боргу до березня 2010 року без розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задовлення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи частково позов ТзДВ «Пересувна Механізована Колона № 19», суд першої інстанції керувався тим, що відповідач, користуючись кімнатою у гуртожитку, не в повному обсязі розраховується за проживання у неї, чим завдає позивачу збитки, а тому із відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за період перебування гуртожитку на балансі позивача і до моменту передачі гуртожитку на баланс Васильківської міської ради із січня 2009 року по 15 листопада 2012 року.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 на підставі ордеру від 28 травня 1999 року № 60 надано кімнату АДРЕСА_1, із 07 липня 1999 року вона зареєстрована і проживає за даною адресою.

За наданою позивачем довідкою про розрахунок ОСОБА_1 по оплаті за проживання в кімнаті № АДРЕСА_1 (на підставі технічного паспорту, складеного в 2011 році житловою площею 10,9 кв.м., загальною площею 15,9 кв.м.), виданої на підставі відомості № 9 «Облік розрахунків з мешканцями квартир та гуртожитків на рік», станом на 01 березня 2013 року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість: за 2009 рік у сумі 1698,71 грн., за 2010 рік у сумі 3018,71 грн., за 2011 рік у сумі 4431,03 грн., за 2012 рік у сумі 5765,08 грн., а всього у сумі 5927,04 грн.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За змістом п. п. 20, 22, 38-39 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03 червня 1986 року експлуатація і ремонт гуртожитку здійснюється підприємством у віданні якого знаходиться гуртожиток; громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах) встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду; плата за користування житловою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було надано доказів на підтвердження права власності на гуртожиток по АДРЕСА_3.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 17 квітня 2008 року, Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2008 року, Вищого господарського суду від 06 серпня 2009 року по справі за позовом ВАТ «Пересувна механізована колона № 19» до Фонду державного майна України встановлено, що в переліку майна, яке було передано ВАТ «Пересувна механізована колона № 19» Фондом державного майна України під час приватизації підприємства гуртожитки відсутні, не можуть бути включені до статутного фонду підприємства та ніколи не включались в статутний фонд ВАТ «Пересувна механізована колона № 19».

19 серпня 2010 року голова правління ВАТ «Пересувна механізована колона № 19» листом № 33 звернувся до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області з проханням внесення змін до Переліку нерухомого майна, переданого до статутного капіталу товариства, у відповідь на що керівництвом Регіонального відділення ФДМУ по Київській області листом від 25 серпня 2010 року № 14-03-14-1904 надано Доповнення до переліку, відповідно до якого гуртожитки за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, передані до статутного капіталу цього господарського товариства. В подальшому листами від 30 травня 2011 року № 03-11-1254 до Васильківської міської ради, від 30 травня 2011 року № 03-14-1255 до ВАТ «Пересувна механізована колона № 19» та Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області, від 30 травня 2011 року № 03-12-1256 до КП КОР «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентарізакції» Регіональне відділення ФДМУ по Київській області повідомило про відкликання доповнення до переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ «ПМК-19», та просило не вчиняти дії по оформленню права власності на гуртожиток «АДРЕСА_2, та на гуртожиток за адресою АДРЕСА_3.

Рішенням Васильківської міської ради № 05.44-18-VI від 16 грудня 2011 року було надано згоду Фонду державного майна України про передачу в комунальну власність гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Васильківської міської ради № 01-23-VI від 04 квітня 2012 року було прийнято здійснити заходи для прийняття гуртожитку за адресою АДРЕСА_3.

В подальшому актом приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 15 листопада 2012 року проведено обстеження житлового будинку (гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_3, що належить до державного житлового фонду, та прийнято гуртожиток за вказаною адресою до комунальної власності територіальної громади міста згідно рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 11 липня 2012 року.

Згідно листа КП «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» № 503/04/13 від 23 квітня 2013 року, КП «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» є єдиним виконавцем послуг холодного водопостачання та водовідведення, утримання будинків та прибудинкових територій, послуг з вивезення та утилізації сміття на території Васильківської міської ради; надає споживачу за адресою АДРЕСА_1 послуги з холодного водопостачання та водовідведення, послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, послуги з вивизення та утилізації сміття. Станом на 01 квітня 2013 року споживач за вказаною адресою має заборгованість перед КП «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» по сплаті за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення та утилізації сміття в сумі 176,16 грн. Заборгованість по сплаті за послуги холодного водопостачання та водовідведення відсутня.

Також не підтверджуються матеріалами справи висновки суду першої інстанції про те, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 перебував на балансі ТзДВ «Пересувна Механізована Колона № 19», належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивачем не надано; наявні в матеріалах справи наказ № 29 від 04 лютого 1993 року та акт від 01 лютого 1993 року (а. с. 100, 101) даних обставин не підтверджують, витягу з балансу підприємства до матеріалів справи не надано.

Висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами 01 жовтня 2012 року було укладено договір найму житлового приміщення спростовується матеріалами справи, де міститься копія договору (а. с. 26), який відповідачем не підписаний, в зв'язку із чим позивачем складени й акт про відмову мешканця гуртожитку підписати договір найму житлового приміщення (а. с. 28).

Не грунтуються на будь-яких доказах висновки суду першої інстанції про те, що розмір оплати за проживання в гуртожитку розраховано відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово комунальні послуги».

Як вбачається із матеріалів справи, розмір оплати за проживання в гуртожитках затверджувався наказами дирктора підприємства на піставі відповідної калькуляції та переліку послуг з утримання гуртожитків, суд першої інстанції дані обставини залишив поза увагою та не перевірив, чи відповідає порядок розрахунку та розміру плати за проживання відповідача в гуртожитку вимогам закону та на підставі якого нормативного акту позивач нараховував плату за проживання в гуртожитку.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не підлягають до задоволення.

Оскільки гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 ніколи не перебував у статутному фонді ТзДВ «Пересувна Механізована Колона № 19», доказів перебування у власності позивача спірного гуртожитку не надано, станом на сьогоднішній день перебуває у комунальної власності територіальної громади м. Василькова, а єдиним виконавцем комунальних послуг в м. Василькові є КП «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова», на рахунок якого відповідач вносить плату за комунальні послуги, колегія суддів не знаходить підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТзДВ «ПМК № 19» заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю «Пересувна Механізована Колона № 19» в задоволенні позову до ОСОБА_1, треті особи Васильківська міська рада Київської області, Фонд Державного майна України про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.