Рішення

від 17.02.2009 по справі 22/435-5/381-13/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/435-5/381-13/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        17.02.2009 р.                                                            Справа №22/435-5/381-13/244

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ", вул. Рилєєва, 10-а, м. Київ 73, 04073

до  Дочірнього підприємства "Полтаванафтогазгеологія" Національної акціонерної компанії "Надра України", вул. М. Бірюзова, 7, м. Полтава, 36014

про стягнення 17350504,66 грн.     

за участю прокуратури Полтавської області    

Суддя  Босий В.П.     

Представники:

від позивача: не з"явився           

від відповідача:  Телятник В.М. довіреність №20-н/50 від 26.05.2008 р.

від прокураури: Харенко В. М.           

Обставини справи: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ" про  стягнення з Дочірнього підприємства "Полтаванафтогазгеологія" Національної акціонерної компанії "Надра України"  17350504,66 грн. збитків, завданих неналежним  виконанням зобов"язань за договором підряду  №10-2002/ПР-154 від 09.08.2002р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність вини у збитках позивача. Крім того, зазначає, що зобов"язання було  припинено за згодою сторін, а не одноособово.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  відповідача, суд встановив:

26 квітня 2000р. між сторонами було укладено  договір №01 предметом якого є:  здійснення спільної інвестиційної і виробничої  діяльності з геологічного  вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки  Карайкозівського  родовища вуглеводів на умові  розподілу  ризику і результатів цієї діяльності: спільна  реалізація видобуто сировини або її переробки; технічне переозброєння, створення необхідних виробничих потужностей для ремонту і експлуатації окремих свердловин;  отримання і розподіл прибутків  від спільної діяльності у формі балансового прибутку або продукцію  (вуглеводнів або продукції  їх  переробки).

Відповідач, як учасник договору про спільну діяльність, здійснює діяльність щодо підготовки проектних робіт на буріння  пошукових    розвідувальних та експлуатаційних свердловин, здійснює внески у спільну роботу у вигляді фактично виконаних робіт. Згідно умов п.2.2 статті 2 договору відповідач взяв на себе  відповідальність за якісну та повну розробку, узгодження і затвердження всієї проектної документації на геологорозвідувальні роботи, яка необхідна для діяльності відповідно до договору за погодженням з інвестором.

02.08.2001р. до договору №01 від 26.04.2000р. були внесені Доповнення, затверджені Головою правління ВАТ "Укрнафта", підписані повноважними представниками  учасників договору, відповідно з якими до договору про спільну діяльність на  правах учасника договору №01 від 26.04.2000р. приєдналося "Нафтогазовидобувне управління "Охтирканафтогаз" ВАТ "Укрнафта".

Вищим керівним органом спільної діяльності, згідно умов договору №01 від 26.04.2000р. учасниками визначено комітет  по управлінню до складу якого входять керівники та уповноважені  представники учасників, який  приймає рішення з питань спільної діяльності, в тому числі внесення змін і доповнень до договору та  припинення спільної діяльності. Комітет контролює  фінансову та  господарську діяльність учасників по виконанню умов договору, рішення комітету  оформлюється протоколами.

Сторони не заперечують, що відповідно  до Протоколів засідання  комітету з управління спільною діяльністю №1 від 01.11.2000р., №2 від 14.11.2000р., №1-СД від 23.11.2002р., №2-СД від 26.02.2002р. Учасники Договору №01 передбачили проведення робіт по геологічному вивченню  родовища, шляхом відновлення розвідувальних свердловин №2 і №3, які знаходились в консервації та одночасно на  балансі НГВУ "Охтирканафтогаз". Програмою робіт  по Договору №01 від 26.04.2000р. було передбачено проведення  дослідно-промислової розробки свердловин №3, згідно плану  пробної експлуатації, та проведення робіт з капітального ремонту свердловини №2 та  подальшим освоєнням та введенням її в  дослідно-промислову експлуатацію.

Як свідчать матеріали справи 14.05.2002р. відповідачем отримано спеціальний дозвіл (ліцензію)  на користування  надрами, реєстраційний №1927 на  геологічне  вивчення в т.ч. дослідно-промислову розробку  Карайкозівського нафтогазового родовища листом вивчення геологічної будови, пошуку і розвідки  нафтогазових  покладів у кам"яновугільних відкладах з оцінкою їх запису в ДКЗ України, строком на один рік.

09.08.2002р. керівником  позивача, за погодженням  з іншими учасниками  договору про спільну діяльність №01, було затверджено Програму робіт по капітальному ремонту свердловини №2  Карайкозівського нафтогазового  родовища та Виконавчий  кошторисний розрахунок  вартості робіт по капітальному ремонту свердловин  №2  Карайкозівського НГР, і 17.10.2002р. План робіт по відновленню свердловини №2  Карайкозівського НГР.

У рамках дії ліцензії на  користування надрами №1927 від 14.05.2002р., виданої відповідачу терміном на один рік, 09.08.2002р. сторони уклали договір №10-2002/ПР-154 на виконання підрядних робіт по капітальному ремонту свердловин  №2  Карайкозівського родовища, який в подальшому було частково змінено та доповнено додатковою угодою №1 від 22.10.2002р.

За умовами підрядного договору позивач у справі є замовником, а відповідач-підрядником.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору №10-2002/ПР-154 підрядник зобов"язався виконати за  завданням замовника з його та своїх матеріалів роботи по капітальному ремонту свердловин №2  Карайкозівського газоконденсатного  родовища, у відповідності з Програмою робіт і виконавчим  кошторисним  розрахунком до неї.

Згідно  додаткової угоди №1 до договору №10-2002/ПР-154 відповідач зобов"язвався виконати роботи по капітальному ремонту  свердловин до 26.01.2003р., а після цього терміну  проводити роботи по виклику  припливу нафти і проведення дослідження свердловини.

Згідно виконавчого  кошторисного розрахунку вартості робіт по капітальному ремонту свердловини №2  Карайкозівського НГКР, сторони погодились на збільшення  кошторисної  вартості робіт на 40% - на 1015000,00 грн. При цьому відповідно до календарного графіку виконання робіт остаточний термін закінчення робіт відповідачем сторони встановили до 22.03.2003р. (Додаток №1 від 22.10.2002р.).

В період з 09.08.2002р. по березень-травень 2003 року, відповідачем були встановлені рахунки-фактури та підписані акти виконаних робіт  на загальну суму 1251451,81 грн. (копії в матеріалах справи), які повністю були  оплачені позивачем.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору №10-202/ПР-154 від 09.08.2002р. та  календарного графіку виконання робіт, не виконав підрядних робіт в обсязі та строки встановлені договором, крім того, в односторонньому порядку відмовився  закінчувати вказані роботи, провів  демонтаж бурового  станка та обладнання, а в подальшому вивіз  бурове обладнання та звільнив земельну ділянку.

Позивач зазначає, що якби з боку ДП "Полтаванафтогазгеологія" зобов"язання були виконані належним чином і в обумовлений договором строк, то учасники Спільної діяльності, в тому числі ТОВ "Еско-Північ", починаючи з 27 січня 2003 р. отримали б прибуток у вигляді добутої нафти та природного газу

Таким чином, позивач  просить стягнути з відповідача 17350504,66 грн.  неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов  висновку відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В договорі про спільну  інвестиційну і виробничу діяльність №01 від 26.04.2000р. вбачається, що кожен із учасників несе  відповідальність  за невиконання або  неналежне виконання умов договору і програм спільної діяльності у випадку їх порушення відповідальний учасник зобов"язаний відшкодувати іншим учасникам  прямі збитки, що виникли з його вини.

Аналогічне положення  міститься і в  договорі на виконання підрядних робіт №10-2002/ПР-154 від 09.08.2002р. в якому зазначено,  що винна із сторін зобов"язана  відшкодувати іншій стороні прямі збитки, що  виникли з його вини.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов"язання несе відповідальність за  наявності її вини  (умисну  або необережності),  якщо інше не встановлено Договором або законом. Особа є  невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх заходів, залежних від неї, щодо належного виконання умов зобов"язання.

Судом, досліджено, що сторони у справі здійснювали діяльність по капітальному ремонту свердловини №2  Карайкозівського родовища  на підставі  ліцензії  (спеціального  дозволу)  на користування  надрами №1927 від 14.05.2002р., виданої терміном на один рік.

Стаття 11 Закону України "Про нафту і газ" визначає спеціальний дозвіл (ліцензію) як документ, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і засвідчує право юридичної особи, якій цей документ виданий,  на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, у межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі.

Згідно зі ст. 49 Закону України "Про нафту і газ" у разі, якщо діяльність, пов"язана з користуванням нафтогазоносними надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із учасників цього договору зобов"язаний мати відповідний спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр.

У статті 19 кодексу України "Про надра" вказано, що надра  надаються у користування підприємствам, установам, організаціям  і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Учасники зазначеного договору від 26.04.2000р. №01 здійснювали   свою діяльність по капітальному ремонту свердловини №2 на підставі ліцензії №1577 від 23.10.2000р. та №1927 від 14.05.2002р. виданих на ім"я ДП "Полтаванафтогазгеологія" НАК "Надра України".

Оскільки, дія ліцензії №1927 від 14.05.2002р.  втратила чинність 14.05.2003р. і термін її дії не було продовжено, відповідач не мав права проводити роботи, що були предметом  договору №10-2992/ПР-154.

Як вбачається з матеріалів справи, у встановленому законом порядку 21.03.2002р. ДП "Полтавнафтогазгеолгія" звернулося із заявою до Державного комітету з питань геології та використання надр України про продовження терміну дії ліцензії №1927. Таким чином  відповідач вжив заходи з метою продовження дії спеціального дозволу №1927, але термін дії  ліцензії  продовжений  не був.

Суд не вбачає вини відповідача у відмові  в видачі ліцензії та, відповідно, вини відповідача у припиненні підрядних робіт на свердловині №2 Карайкозівського родовища, оскільки Законом заборонено здійснювати будь-які роботи, пов'язані з надрокористуванням без спеціального дозволу.

У зв"язку з тим, що відповідачу не було продовжено термін дії ліцензії, відповідно до Протоколу №7-СД засідання комітету  управління спільною діяльністю за договором від 26.04.2000р. №01, складеного 20.11.2003р. керуючись пунктом 14.1 вказаного договору, представники  ДП "Полтаванафтогазгеологія" НАК "Надра України", ТОВ "Енерго-сервісна  компанія "ЕСКО-Північ", ВАТ "Укрнатфта" вирішили припинити дію договору  від 26.04.2000р. №01. Зазначене рішення було підтримано і представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ".

Таким чином, як свідчить Протокол № 7-СД від 20.11.2003 р. про неможливість ДП "Полтаванафтогазгеологія" НАК "Надра України" виконувати підрядні роботи ТОВ "Енерго-сесервісна компанія "Еско-Північ" була своєчасно попереджена.  

Отже, зобов"язання було припинено за згодою сторін на підставі  п.1 ст.604 Цивільного кодексу України, а не одноособово, як стверджує позивач.

У відповідності до п.3 ст.226 ГК України сторона господарського зобов"язання  позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою  стороною про можливе невиконання  нею зобов"язання і могла запобігти виникненню збитків  своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом  або договором не передбачено інше.

Згідно норм Господарського кодексу України  під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або  пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла збитки є: наявність збитків; протиправна поведінка особи, що заподіяла збитки; причинний зв"язок між протиправною поведінкою та збитками.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та виникненням збитків у відповідача не існує.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем доведено відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Оскільки, збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв"язку між неправомірними діями і самими збитками, а позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не довів ті обставини на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.      

Відповідно до 111-21 ГПК України вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, врахувавши вищевказану норму ГПК України  суд з"ясував наявність умов, за яких можливе стягнення збитків, а саме: вини відповідача у відмові в видачі ліцензії та причинного зв'язку між діями відповідача і виникненням збитків у позивача та  вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33-34,43,49,82-85 ГПК України суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

Суддя                                                                               Босий В. П.