Постанова

від 03.09.2008 по справі 11/89     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/89     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                             ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "03" вересня 2008 р.                            м.Чернівці                                       Справа № 11/89

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гушилик С.М.

при секретарі Козмуляк М.Д.

Представники:

від позивача – Симоненко О.І., довіреність від 10.01.2008р.

від відповідача –не з'явилися

розглянувши матеріали справи за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю “Василівське” с.Василівка Сокирянського району Чернівецької області  

про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені в сумі 3277 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м.Чернівці звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Василівське” с.Василівка Сокирянського району  про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 3277,19 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на звітні дані відповідача за підсумками 2007р., де норматив працевлаштування інвалідів склав 1 чол., однак відповідачем в порушення ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 06.10.2005 року (далі –Закон), його не виконано, так як не було працевлаштовано  інваліда, а тому він повинен сплатити штрафні санкції в розмірі 3184,21 грн. Крім того, за порушення термінів сплати штрафних санкцій позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 92,98 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2008 року відкрито провадження у справі та судове засідання призначено на 21.07.2008 року.

Ухвалою від 21.07.2008р. розгляд справи відкладено на 03.09.2008р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Відповідач подав до господарського суду 22.07.2008р. відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. При цьому повідомляє, що дійсно у 2007р. не було працевлаштовано одного місця для інваліда. На неодноразові звернення до відділу соціального страхування для направлення інваліда так і не було надіслано жодного інваліда. Крім того, продовжує відповідач, займаючись виробництвом сільсьгосподарської продукції, товариство використовує у своїй діяльності тільки сезонних робітників, працевлаштовувати інвалідів на постійну роботу немає можливості.   

В судовому засіданні 03.09.2008р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач свого представника в засідання не направив, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки сторони належним чином повідомленні про час і місце слухання справи.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив таке.

Згідно статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІ1 від 21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. № 1134 що поданий відповідачем 29.02.2008 р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2007р. становила 19 осіб, відповідно чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу, становить 1 робоче місце, проте на підприємстві відповідача у 2007 році не працювало жодного інваліда.

Таким чином, норматив, встановлений Законом, не виконано, а відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника на даному підприємстві склала 3184,21 грн., тому з відповідача слід стягнути 3184,21 грн. штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 20 Закону передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач самостійно адміністративно-господарські санкції до 15.04.2008 року не сплатив, що зумовило нарахування пені у сумі 92,98 грн. за період з 16.04.2008 року по 27.06.2008 року, яка підлягає стягненню.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Василівське” с.Василівка Сокирянського району Чернівецької області,  (ідент. код 30774053) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, (код 23246436)  –3184 грн. 21 коп. штрафних санкцій та 92 грн. 98 коп. пені.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Василівське” с.Василівка Сокирянського району Чернівецької області,  (ідент. код 30774053) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,77 грн.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративого судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             С.М. Гушилик