Рішення

від 13.11.2008 по справі 7/459-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/459-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" листопада 2008 р.                                                                               Справа № 7/459-08

          Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба”, м. Бровари

до Комунального підприємства Київської обласної ради „Бровариводоканал”,                        м. Бровари

про стягнення 10335, 53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук Г.Д. (дов. б/н від 17.09.2008 р.);

від відповідача: Кравцова Н.М. (дов. № 30 від 10.01.2008 р.);

                            Корсун О.А. (дов. № 28 від 10.01.2008 р. ).

секретар судового засідання: Гайдамаченко Н.Ф.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради „Бровариводоканал” (далі –відповідач) про стягнення 10335, 53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору купівлі-продажу каналізаційної насосної станції та напірного колектора, зокрема, щодо своєчасності та повноти оплати за передане у власність майно.

Ухвалою суду від 26.08.2008 року було порушено провадження у справі                          № 7/459-08 та призначено її розгляд на 18.09.2008 року.

В судовому засіданні 18.09.2008 р. представниками відповідача надано письмовий відзив на позовну заяву № 1526 від 16.09.2008 р., в якому відповідач частково заперечує проти позовних вимог та вважає за можливе добровільно погасити суму основної заборгованості у випадку отримання від позивача Державного Акту на право постійного землекористування. В зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 16.10.2008р., ухвалою суду сторін зобов'язано провести акт звірки взаєморозрахунків.

На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2008 р., в судовому засіданні 16.10.2008 р. представником відповідача надано Акт звірки розрахунків на суму                       9871, 00 грн., підписаний сторонами.

Також у судовому засіданні представником відповідача подано клопотання зобов'язати позивача виконати п. 2.4 Договору № 215 від 31.10.2000 р., а саме оформити Державний Акт на право постійного землекористування і надати його відповідачеві.

Суд відхилив вказане клопотання, оскільки заявлене клопотання по суті є позовною вимогою, яка повинна бути оформлена та подана до господарського суду у відповідності зі ст. 54 ГПК України.  

На підставі статті 77 ГПК України, 16.10.2008 р. розгляд справи було повторно відкладено на 13.11.2008 р. За клопотанням сторін відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 13.11.2008 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

          31.10.2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” та Комунальним підприємством Київської обласної ради „Бровариводоканал” був укладений договір купівлі-продажу № 215 (далі-Договір) каналізаційної насосної станції та напірного колектора (далі КНС та НК).

          Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, Продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність (повне господарське відання), а Покупець (відповідач) прийняти та оплати вартість каналізаційної насосної станції та напірного колектора Продавця, згідно Додатку до Договору.

          Сума Договору становить 14786, 63 грн. (п. 1.2 Договору).

          Згідно п. 3.1 Договору оплата за каналізаційну насосну станцію та напірний колектор проводиться з відстрочкою платежів строком на 5 років                                         (тобто до 31.10.2005 р.).

          Строк дії Договору встановлюється з моменту підписання та до закінчення взаєморозрахунків. (п. 4.1 Договору).

          На підставі Договору позивач передав відповідачеві у власність каналізаційну насосну станцію та напірний колектор, на загальну суму 14786, 63 грн.

          За отримане майно (КНС та НК) відповідач розрахувався частково. На момент закінчення терміну відстрочки за ним утворилась заборгованість у сумі 9871, 00 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 01.10.2008 р. підписаним сторонами.

          Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 9871, 00 грн.

Згідно з п. 4 Розділу 9 Прикінцевих положень ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4 Перехідних положень                ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі                    464, 53 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання                             (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, оскільки розмір неустойки (пені) сторонами у договорі не встановлено, відсутні підстави для стягнення пені з відповідача.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позовні вимоги про стягнення з відповідача 9871, 00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню. Позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 464, 53 грн. є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.             

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст. ст. 49, ст. ст.  82-85 ГПК України, господарський суд,-

                        вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Комунального підприємства Київської обласної ради „Бровариводоканал” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Карбишева, 8, код ЄДРПОУ 03346455, р/р 26000000120001 Броварська ФАТ „Укрінбанк” у м. Бровари, МФО 321808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 5, код ЄДРПОУ 02970547, р/р 26000301340455 в Броварському відділенні ПІБ, МФО 321433) 9871 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 00 коп. заборгованості,                          99 (дев'яносто девять) грн. 32 коп. державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позову відмовити.

          4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                                 Антонова В.М.