Рішення від 05.12.2013 по справі 407/681/13-ц

Головуючий суду 1 інстанції - Афанасьєв В.О.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 407/681/13-ц

Провадження № 22ц/782/3812/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Околота Г. М.,

суддів: Гаврилюка В.К. , Коротенка Є.В.,

при секретарі - Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29 липня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», Страхової компанії «ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та в обґрунтування своїх вимог вказала , що 20 лютого 2012 року приблизно об 11.00 годині, на 764 км. +600 м. автодороги Києв-Довжанський сталося зіткнення автомобіля «Шевроле Лачетті» » державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який належить її на праві власності та автомобіля ВАЗ-210994, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який належить на праві власності ОСОБА_4 . В результаті зіткнення транспортних засобів автомобілю «Шевроле Лачетті» було завдано технічні пошкодження. Вказана дорожньо-транспортна пригода ( далі ДТП) сталася з вини водія ОСОБА_3 , який керуючи автомобілем порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку , виїхав на смугу зустрічного руху , внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Шевроле Лачетті» . Позивач ОСОБА_2 вважає, що неправомірними діями водія ОСОБА_3 , ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», оскільки власник транспортного засобу у цій компанії застрахував цивільну-правову відповідальність , і вона неодноразова зверталася до СК про сплату страхового відшкодування однак рішення про це прийнято не було , її як власнику транспортного засобу, завдано матеріальну та моральну шкоду, оскільки вона отримала сильного емоційного стресу , відчула страх в страх за своє життя та здоров'я , через технічні пошкодження автомобіля не мала змоги використовувати його за призначенням тривалий час і автомобіль досі не відремонтований з вини відповідачів, після ДТП була змушена суттєво змінити свій життєвий уклад. Посилаючись на вказані обставини позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути на її користь солідарно з відповідачів у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 24 082,49 грн., витрати пов'язані з відправлення кореспонденції та телеграм на адресу відповідачів у розмірі 89,28 грн., витрати на пальне у сумі 399,82 грн., витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження у сумі 400 грн. , а також просить стягнути солідарно з відповідачів на відшкодування спричиненої її моральної шкоди 15000 грн. та понесені нею судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», Страхової компанії «ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною внаслідок ДТП було відмовлено за необґрунтованістю. ( а.с. 141-149)

Не погодившись з рішенням суду позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення та неправильне застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні апелянт підтримала доводи своєї скарги, просили суд скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, представники ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», Страхової компанії «ВУСО» у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином , тому зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повні мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем своїх вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів.

Проте погодитися повність з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався і ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Судом встановлено, що 20 лютого 2012 року приблизно об 11.00 годині, на 764 км. +600 м. автодороги Києв-Довжанський , відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-210994, державний номер НОМЕР_2 з дозволу власника транспортного засобу ОСОБА_4 , не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку , виїхав на смугу зустрічного руху , внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Шевроле Лачетті» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який належить її на праві власності, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та спричинив пошкодження автомобіля.

Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2012 року ОСОБА_3 за порушення вимог п 12.1. Правил дорожнього руху України на підставі ст. 124 КУпАП був притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. ( а.с. 10). Вказана постанова судді набрала законної сили та не оскаржена сторонами у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом встановлено винність ОСОБА_3 у ДТП та спричиненні шкоди, а також протиправність його дій та причинний зв'язок між неправомірними діями та спричиненою шкодою, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доведенню у цивільному судочинстві.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст. 1187 , 1192 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Розмір збитків, який підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 4 Постанови № 4 Пленуму ВСС України від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз'яснено, що суди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до наданого відповідачем ОСОБА_3 суду апеляційної інстанції факсокопії страхового полісу , а також наданого відповідачем копії страхового полісу позивачу ОСОБА_2, вбачається, що згідно поліса № АА 4564991 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» та власником транспортного засобу ОСОБА_4 , була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на забезпечений транспортний засіб ВАЗ- 210994 державний номер НОМЕР_2 на строк з 20.07.2011 року по 19.07.2012 року по типу договору В-1 ( передбачає страхування відповідальності будь-якої особи, яка на законних підставах керує автомобілем, зазначеним у полісі)

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, № 1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 17 Постанови № 4 Пленуму ВСС України від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Таким чином, як вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, матеріалів адміністративної справи №3/2027/1759/12 відносно ОСОБА_3 , 20 лютого 2012 року стався страховий випадок, внаслідок якого заподіяна шкода позивачу ОСОБА_2 і внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована , а саме ОСОБА_3 , який правомірно керував транспортним засобом - учасником ДТП.

Згідно зі ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

На вказані норми закону, суд першої інстанції, уваги не звернув та безпідставно, не дивлячись на те, що ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» була зазначена відповідачем по справі і до неї заявлялися вимоги , неправомірно відмовив у задоволені позову до останньої.

Матеріалами справи встановлено, що внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль « Шевроле Лачетті», який належить на праві власності ОСОБА_2 Зазначений факт підтверджується постановою судді , довідкою УДАІ ( а.с. 8, 10, 11)

На підтвердження розміру заподіяної шкоди позивачем ОСОБА_2 суду були надані висновки експертного автотоварознавчого дослідження № 205/12 від 13.09.2012 року, згідно якого вбачається, що матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля « Шевроле Лачетті» складає 24 082 грн. 49 коп. ( а.с.22-34).

Відповідно до п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідачі по справі , у супереч вимогам ст.. 60 ЦПК України, не надали суду будь-яких доказів які б спростовували розмір шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП, визначений висновком експертного дослідження № 205/12 від 13.09.2012 року, клопотань про проведення експертизи не заявляли , у зв'язку з чим, колегія приймає наданий позивачем висновок , як в обґрунтування розміру спричиненої матеріальної шкоди.

Страховим полісом №АА/ 4564991, який наданий суду відповідачем ОСОБА_3 , визначений ліміт відповідальності 50 000 грн. - страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого (завжди зменшується на суму франшизи ). Франшиза встановлена у розмірі 1000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 , неодноразово зверталася до ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», з заявою про виплату її страхового відшкодування (а.с. 14,15, 18, 20, 21, 37-38, ) , однак рішення про виплату не було прийнято.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та норми закону, колегія суддів, вважає, що оскільки шкода позивачу завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відповідачем ОСОБА_3, який на момент ДТП правомірно володів автомобілем і цивільно-правова відповідальність якого на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» , то матеріальну шкоду позивачу ОСОБА_2 повинна відшкодовувати дана страхова компанія у межах ліміту відповідальності , а саме - 23 082 грн. 49 коп. (за мінусом франшизи в розмірі 1000 грн.). При цьому колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 розмір франшизи у сумі 1000 грн.

Одним із предметів заявленого позивачем ОСОБА_2 позову є матеріально-правова вимога про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням належного її автомобіля внаслідок ДТП, яка мала місце 20.02.2012 року.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищення чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у перенесенні стресу, переживаннях, відсутності можливості протягом тривалого часу користуватись автомобілем, порушенні звичного способу життя, з врахуванням положень ст. 23 ЦК України, встановивши характер завданої моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних страждань позивачки, враховуючи фактичні обставин справи, принцип розумності, достатності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 гривень , яку повинен відшкодувати на підставі ст.. 1167 ЦК України відповідач ОСОБА_3, як особа винна у скоєнні ДТП .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ МК «ВУСО», то колегія суддів вважає їх безпідставними , та такими що не підлягають задоволенню, оскільки шкода позивачу була завдана з вини відповідача ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс» , вини позивачки у скоєнні ДТП не встановлено, а тому відсутній страховий випадок за яким ПрАТ СК «ВУСО», яке застрахувало цивільну-відповідальність ОСОБА_2 відповідно до поліса № АВ/1489610, повинно нести відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок ДТП.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з відправлення кореспонденції та телеграм на адресу відповідачів у розмірі 89,28 грн., то ці вимоги задоволенню не підлягають. оскільки відповідно до вимог ст.. 79 ЦПК України , зазначені витрати не пов'язані з розглядом судової справи.

На думку колегії суддів з відповідачів не підлягають стягненню витрати на придбання пального для поїздки до суду у розмірі 399,82 грн. ., оскільки чеки на придбання пального, що знаходься в матеріалах справи не можуть свідчити про витрату придбаного пального саме для поїздки в м. Антрацит до судового засідання і не є належними доказами по справі.

Вимоги про стягнення 400 грн. за проведення експертного дослідження є витратами, пов'язаними з розглядом справи , тому на підставі ст.. 79 ЦПК України підлягають відшкодуванню на користь позивача з ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс» .

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення з ухвалюванням нового рішення , то відповідно до задоволених вимог позивача, з відповідачів на користь позивача ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в загальній сумі 454, 42 грн., а саме , з задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди з ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс» 230,82 грн. ( 1% від 23 082,49 грн.); з задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_3 - 10 грн. (1% від 1000 грн.) та з задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди - 223,60грн. , а усього з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати у розмірі 233,60 грн.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29 липня 2013 року - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», ПрАТ Страхової компанії «ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною внаслідок ДТП- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП у сумі 23 082 ( двадцять три тисячі вісімдесят дві) гривні 49 коп. та на відшкодування судових витрат 630 грн. 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП - 1000 ( одну тисячу) гривень, на відшкодування моральної шкоди- 3000 ( три тисячі) гривень та на відшкодування судових витрат - 233 грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: