9659-2008
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
07.04.2009Справа №2-15/9659-2008
07 квітня 2009 року м. Сімферополь Справа № 2-15/9659-2008
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» (97341, АР Крим, Кіровський район, с. Привітне, вул.. Трудова, 13; 98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Гарнаєва, 9, ідентифікаційний код 30899483)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» (97341, АР Крим, Кіровський район, с. Привітне, вул.. Леніна, 126, ідентифікаційний код 33797492)
Про визнання недійсною угоди та про вилучення з незаконного володіння майна
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Трубо Р.Т., ліквідатор
Від відповідача – Азорський А.П., довіреність № 98 від 01.11.2008 р., у справі
Обставини справи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» про визнання правочину – договір купівлі-продажу майна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» б/н від 05.01.2006 р. недійсним та про вилучення з незаконного володіння відповідача – ТОВ «Агрооб'єднання Батьківщина» все майно, отримане за договором купівлі-продажу від 05.01.2006 р.
Позов мотивовано тим, що зазначений договір було підписано директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» із перевищенням повноважень в порушення Статутних документів. Зокрема, пунктом 8.3.4 Статуту СТОВ «Родіна» передбачено обов'язкове отримання згоди зборів учасників товариства на укладення правочину, сума якого перевищує 60% статутного фонду товариства, чого зроблено не було, у зв'язку з чим, на думку позивача, угода не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, а отже є недійсною згідно статті 215 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що кілька об'єктів реалізовані за вказаним договором без додержання обов'язкової форми правочину – нотаріального посвідчення, без наявності документів, що посвідчують право власності продавця на об'єкти тощо.
02.12.2008 р. представником позивача було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу.
Судом вказане клопотання було задоволено, подальший розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації.
16.01.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач додатково зазначив, що на дату укладення спірного договору купівлі-продажу від 05.01.2006 р. частина автомобілів (що є предметом договору) не були оформлені у власності СТОВ «Родіна».
Судом вказані пояснення були прийняті до розгляду.
У судовому засіданні 27.01.2009 р. представником відповідача були надані заперечення на позов, в яких він посилається на той факт, що спірний договір не виконувався сторонами, крім того, продаж майна здійснений з метою погашення простроченої заборгованості по договору кредиту № 72, оформленому на СТОВ «Родіна» КЦВ Промінвестбанку від 10.05.2005 р. Отже, відповідачем не вбачається обґрунтованих підстав для визнання спірного договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину.
02.02.2009 р. представником позивача надані заперечення на відзив відповідача, в яких він просить суд задовольнити позов у повному обсязі, заперечення відповідача вважає безпідставними.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви розгляд справи було продовжено.
Строк розгляду справи був продовжений за заявою сторін на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
05.01.2009 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна» (Продавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» (Покупець) (відповідч) укладено договір купівлі-продажу. (а.с. 49)
Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець продав та передав Покупцю наступне майно:
1. Трактор ЮМЗ_6 № 56-75 в кількості 1 од. вартістю 3486,00 грн.
2. Трактор ЮМЗ-6 № 22-23 в кількості 1 од. вартістю 7082,00 грн.
3. Трактор ЮМЗ-6 № 22-21 в кількості 1 од. вартістю 7101,00 грн.
4. Трактор ЮМЗ-6 № 07-56 в кількості 1 од. вартістю 3082,00 грн.
5. Трактор МТЬЗ-80 №09-69 в кількості 1 од. вартістю 4875,00 грн.
6. Трактор МТЗ-80 № 44-22 в кількості 1 од. вартістю 5063,00 грн.
7. Комбайн СК-5 «Нива» в кількості 1 од. вартістю 7325,00 грн.
8. Сеялка СЗ-3,6-15 в кількості 1 од. вартістю 1000,00 грн.
9. Прицепы тракторне ПТ-4 в кількості 3 од. вартістю 2925 грн.
10. Прицеп 2 ПТС-4-887 в кількості 3 од. вартістю 2925,00 грн.
11. Прицеп ПТС-4 в кількості 2 од. вартістю 564,00 грн.
12. Шлифовочное приспособление № 23 в кількості 1 од. вартістю 599,00 грн.
13. Электротельфер – 3т в кількості 1 од. вартістю 782,00 грн.
14. Дробилка КДУ-2.0-1 «Украина» в кількості 1 од. вартістю 468,00 грн.
15. Емкость - 25мЗ в кількості 1 од. вартістю 1042,00 грн.
16. Водораздатчик 3Д-33 в кількості 1 од. вартістю 1000,00 грн.
17. Диски БДТ-3 в кількості 1 од. вартістю 1500,00 грн.
18. Лодка с нержавейки в кількості 1 од. вартістю 2000,00 грн.
19. Автомобиль ГАЗ-52 №64-67 КРН в кількості 1 од. вартістю 2663,00 грн.
20. Автомобиль САЗ-№ 06-77 КРС в кількості 1 од. вартістю 6183,00 грн.
21. Автомобиль ГАЗ-5201 № 48-52 КРХ в кількості 1 од. вартістю 1249,00 грн.
22. Компресор электрический № 48 в кількості 1 од. вартістю 301,00 грн.
23. Электросварка ВДГ-303-2 № 30 в кількості 1 од. вартістю 125,00 грн.
24. Станок сверлильный № 31, 32 в кількості 2 од. вартістю 250,00 грн.
25. Малый пресс Тип-2135-І, Р-40т.№34 в кількості 1 од. вартістю 314,00 грн.
26. Вулканизация электрическая № 35 в кількості 1 од. вартістю 100,00 грн.
27. Генератор сварочный ГД-2501У2 в кількості 1 од. вартістю 93,00 грн.
28. Опрыскиватель ОПШ № 37 в кількості 1 од. вартістю 314,00 грн.
29. Емкость - 5мЗ в кількості 1 од. вартістю 680,00 грн.
30. Контейнеровоз № 41, 42 в кількості 2 од. вартістю 282,00 грн.
31. Приспособление для зачистки камер в кількості 1 од. вартістю 100,00 грн.
32. Бензоколонка в кількості 1 од. вартістю 1000,00 грн.
33. Электросчетчик на ТП-342 в кількості 1 од. вартістю 378,00 грн.
34. Катки (комплект) в кількості 1 од. вартістю 2000,00 грн.
35. Плуг лущильник ПЛН-5-25 в кількості 3 од. вартістю 12000,00 грн.
36. Весовая (весы, домик) автомобильное 15т в кількості 1 од. вартістю 7000,00 грн.
37. Насос ручной для перекачки ДТ в кількості 1 од. вартістю 200,00 грн.
38. Колонка масляная электрическая в кількості 1 од. вартістю 700,00 грн.
39. Склад ул. Заречная в кількості 1 од. вартістю 6000,00 грн.
40. Оборудование мастерских (стенд, наждачный станок № 28, токарный станок, фрезерный станок) 1к62 № 28 в кількості 1 од. вартістю 3500,00 грн.
Сума договору згідно з пунктом 1.2 Договору становить 98604,00 грн.
Сума, зазначена в пункті 1.2 дійсного договору як оплата за товар перераховується на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох календарних днів з моменту укладення дійсного договору. (пункт 3.1 Договору)
Передача товару Покупцю здійснюється не пізніше трьох календарних днів з дня повної оплати товару шляхом підписання сторонами акту передачі-приймання. (пункт 3.2 Договору)
Строк дії договору визначений пунктом 4.1 Договору та становить з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна» посилається на те, що вказаний договір був підписаний з боку СТОВ «Родіна» директором з перевищенням повноважень без отримання згоди загальних зборів товариства, як того вимагає статут, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
Розглянувши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.
При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:
1) договори і інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.
Стаття 14 Цивільного кодексу України містить положення про те, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором, а частина 2 вказаної статті визначає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
В свою чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір купівлі-продажу від 05.01.2006 р. підписаний з СТОВ «Родіна» директором Дадаковим М.П.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно зі статтею 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Відповідно до положень статей 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо (стаття 99 Цивільного кодексу України).
Частинами 2, 3 статті 145 Цивільного кодексу України передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
В пункті 10.1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» передбачено, що для керівництва повсякденною господарською діяльністю ТОВ, а також для виконання рішень зборів Учасників створюється виконавчий орган, одноособовий (Директор), який назначається зборами Учасників або колегіальний (Дирекція).
Згідно до пункту 8.1 Статуту товариства (позивача) вищим органом управління ТОВ є збори Учасників.
До виключної компетенції зборів Учасників належить зокрема дозвіл на продаж або інше розпорядження будь-яким майном ТОВ за виключенням господарського інвентаря, яке має вартість вище 60% розміру Статутного фонду. Лише до компетенції зборів Учасників є дозвіл на складання договорів від імені ТОВ на суму, що перевищують 60 розмір Статутного фонду. (пункти 8.3.2, 8.3.4 Статуту).
Згідно пункту 4.3 установчого договору СТОВ «Родіна» розмір статутного фонду ТОВ становить 7400,00 грн.
Враховуючи те, що умовами договору купівлі-продажу від 05.01.2006 р. передбачено продаж майна товариства на загальну 98604,00 грн., укладання цієї угоди потребує згоди зборів Учасників, яка має бути виражена шляхом прийняття відповідного рішення.
Однак, відповідне рішення зборів Учасників прийнято не було, що свідчить про відсутність у директора СТОВ «Родіна» в момент підписання договору достатніх повноважень.
При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що продаж майна здійснювався з метою погашення простроченої заборгованості по договору кредиту № 72, оформленому на СТОВ «Родіна» КЦВ Промінвестбанку від 10.05.2005 р., оскільки вказане не стосується предмету спору з дійсної справи, і не є підставою для звільнення від дотримання відповідного порядку укладення правочинів, у даному випадку – отримання дозволу зборів Учасників у вигляді рішення.
Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У вказаних Роз'ясненнях суд касаційної інстанції зазначив, що для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.
За таких обставин, враховуючи укладання договору купівлі-продажу б/н від 05.01.2006 р. без наявності відповідного рішення зборів Учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», тобто за відсутністю необхідних повноважень, вказаний договір має бути визнаний недійсним.
Крім того, суд звертає увагу на помилковість посилань відповідача стосовно недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення купівлі-продажу транспортних засобів, оскільки відповідно до положень Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. N 1388, правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Такими документами можуть бути: довідка-рахунок за формою згідно з додатком N 1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб; договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів складових частин; довідка органу соціального захисту населення, який виділив автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатком N 6 до цих Правил, виданий підприємством-виробником транспортного засобу чи його складових частин або підприємствами, які переобладнали чи встановили на транспортному засобі спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про відповідність конструкції транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху, із зазначенням їх ідентифікаційних номерів та конкретного одержувача, скріплений підписом посадової особи підприємства і печаткою; посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу або його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, в підрозділах ДАІ - для фізичних осіб, вантажна митна декларація - для юридичних осіб або належним чином оформлені довідка-рахунок та вантажна митна декларація (засвідчена митним органом копія) - для фізичних та юридичних осіб; договір фінансового лізингу.
Отже, закон не містить вказівки на обов'язкове нотаріальне посвідчення документів у підтвердження правомірності придбаних транспортних засобів.
Стосовно позовних вимог в частині застосування наслідків недійсного правочину, а саме зобов'язання ТОВ «Агрообєднання Батьківщина» повернути все майно, отримане за договором купівлі-продажу б/н від 05.01.2006 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, дійсно, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У підтвердження виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 05.01.2006 р. Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна» надано суду акт приймання-передачі майна від 2006 р., що є предметом спірного договору. (а.с. 50)
Проте, суд не може вважати вказаний акт достатнім та належним доказом виконання зобов'язань, зокрема передачі майна позивачем за спірним договором купівлі-продажу з огляду на наступне.
Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В акті приймання-передачі від 2006 р. відсутні жодні посилання на договір купівлі-продажу від 05.01.2006 р., як на підставу вчинення зазначеної прийманя-передачі майна. Більш того, вказаний акт не містить дати його вчинення, що взагалі унеможливлює висновок суду про його допустимість.
Крім того, матеріали справи містять також аналогічні договори купівлі-продажу, укладені між тими ж самими сторонами, що і спірний договір, від 28.03.2006 р., які в свою чергу мають своїм предметом те ж саме майно. Вказані договори не є предметом розгляду з дійсної справи.
Зазначене взагалі позбавляє можливості суд зробити висновок у виконання якого саме договору було передане спірне майно за актом від 2006 р.
Таким чином, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду не представлено належних та допустимих доказів виконання сторонами договору купівлі – продажу б/н від 05.01.2006 р., а отже у суду відсутні правові підстави для застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10.04.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним з моменту укладення договір б/н купівлі-продажу від 05.01.2006 р., укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Родіна» (97341, АР Крим, Кіровський район, с. Привітне, вул.. Трудова, 13; 98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Гарнаєва, 9, ідентифікаційний код 30899483) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» (97341, АР Крим, Кіровський район, с. Привітне, вул.. Леніна, 126, ідентифікаційний код 33797492).
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.
Суд | Господарський суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 07.04.2009 |
Оприлюднено | 19.05.2009 |
Номер документу | 3589543 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Автономної Республіки Крим
Іщенко І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні