Рішення

від 29.11.2013 по справі 121/5720/13-ц

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 121/5720/13-ц

2/121/2129/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого - судді Веденмеєр М.В., при секретарях Косенко Ю.В., Шевчук Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до Масандрівської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, компанії з обмеженою відповідальністю «Дж.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів та витребування майна від добросовісного набувача,

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду за правилами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та статті 45 ЦПК України в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України. Уточнивши у судовому засіданні предмет позову, заступник прокурора просив визнати недійсними пункти 1.35, 1.36, 1.37 рішення 29-ї сесії Масандрівської селищної ради 4-го скликання від 28 жовтня 2005 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), для благоустрою та обслуговування існуючих домоволодінь з земель, які знаходяться у веденні Масандрівської селищної ради», визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 533242 від 21 листопада 2005 року, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0510 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0154), визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 533241 від 17 листопада 2005 року, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0440 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0155), визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 533249 від 17 листопада 2005 року, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0430 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0153), визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 травня 2006 року (реєстр. № 1016), укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 11 травня 2006 року (реєстр. № 859), укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 липня 2010 року (реєстр. № 1899), укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_6, витребувати у ОСОБА_6 на користь держави шляхом підписання актів прийому-передачі з Національною академією аграрних наук України земельні ділянки: № 2/1 площею 0,028 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0527) вартістю 75 860,54 грн.; № 2/2 площею 0,023 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0528) вартістю 62 314,02 грн.; № 3/1 площею 0,021 га (кадастровий номер 0111948100:02:00.1:0529) вартістю 62 314,02 грн., витребувати у компанії з обмеженою відповідальністю «Джі.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» на користь держави шляхом підписання актів прийому-передачі з Національною академією аграрних наук України земельні ділянки: № 3/2 площею 0,021га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0532) вартістю 56 895,40 грн.; № 4/1 площею 0,020га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0530) вартістю 54 186,10 грн.; № 4/2 площею 0,023га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0531) вартістю 62 314,02 грн. На думку заступника прокурора, відведені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельні ділянки входять у межі земельного масиву сільськогосподарського призначення площею 76,06 га, право постійного користування яким у 1990 році було надано опитно-виробничій базі Всесоюзного науково-дослідного інституту вина та продукції переробки «Магарач». Мотивуючи свої вимоги, заступник прокурора посилався на положення ст.ст. 203, 215, 338 ЦК України та ст.ст. 84, 142, 149 ЗК України (а. с. 2-6, 160).

Національна академія аграрних наук України надіслала на адресу суду письмові пояснення. В обґрунтування своєї позиції академія посилалася на положення Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та наголошувала, що факт вилучення державних земель без її погодження порушує приписи земельного законодавства (а. с. 199-201).

Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив, що спірні земельні ділянки протягом багатьох років у сільськогосподарських цілях не використовувалися. Зазначив, що на момент вилучення земель отримання згоди галузевих академій на передання їх у землі запасу місцевої ради не передбачалося. (а. с. 161-165).

Представник ОСОБА_6 проти позову заперечував та зазначав, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, який приписів закону не порушував, що позбавляє суд можливості задовольняти позовні вимоги про витребування майна (а. с. 176-182).

Масандрівська селищна рада та компанія з обмеженою відповідальністю «Джі.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, правом направити у судове засідання уповноважених представників не скористалися. За наведених обставин, суд визнав можливим розглянути справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, ознайомившись з матеріали адміністративної справи № 2а-5299/10/0124, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. Іноземні особи мають процесуальні права і обов'язки нарівні з громадянами України (стаття 410 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є іноземцем - громадянкою ОСОБА_7 Федерації, а компанія з обмеженою відповідальністю «Джі.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» - юридичною особою, зареєстрованою на території Республіки Кіпр.

При визначенні підсудності та обранні права, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд ураховує положення Закону України «Про міжнародне приватне право», який встановлює порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з правопорядком, іншим, ніж український, в тому числі, коли одним з їх учасників є іноземна фізична та/або юридична особа.

Підсудність судам України у справах з іноземним елементом є виключною, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України. Правовою підставою для застосування іноземного права на території України є колізійна норма. Під колізійною розуміється норма, що визначає, право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом. Право власності на нерухоме майно визначається правом держави, у якій це майно знаходиться (ст.ст. 4, 38, 74, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Оскільки спірні земельні ділянки, які є предметом спору, розташовані на території України, суд визнає наявність повноважень на розгляд справи та вважає правильним врегулювати спірні правовідносини положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Судом встановлено наступні факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

Національна академія аграрних наук України (раніше - Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук, Українська академія аграрних наук; надалі - академія) є державною науковою організацією, яка заснована на державній власності та користується правами самоврядності, що полягають у колегіальності органів управління та їх виборності, самостійному визначенні своєї структури і тематики наукових досліджень, вирішенні науково-організаційних і кадрових питань. Одним з основних завдань академії є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу України, зокрема: проведення фундаментальних наукових досліджень у сфері агропромислового комплексу, розроблення на базі отриманих нових знань наукових продуктів для інноваційного розвитку агропромислового комплексу, використання яких сприятиме збільшенню обсягів виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, розроблення нових та удосконалення існуючих форм, методів і способів проведення наукової роботи (а. с. 134-151).

ОСОБА_8 народних комісарів СРСР від 16 квітня 1940 року створено Всесоюзний науково-дослідний інститут виноробства і виноградарства «Магарач», який на підставі розпорядження ОСОБА_8 Міністрів СРСР від 31 серпня 1989 року передано у підпорядкування Президії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна, а згодом - на підставі Указу Президії Верховної ОСОБА_8 України від 30 серпня 1991 року) - у підпорядкування Національної академії аграрних наук України.

Зі змісту державного акта на право користування землею Б № 014922 слідує, що в 1990 році опитно-виробничій базі Всесоюзного науково-дослідного інституту вина та продукції переробки «Магарач» для сільськогосподарського використання було надано земельну ділянку площею 76,06 га. Акт зареєстровано в Книзі запису державних актів на право користування землею за № 19 (а. с. 9-13).

Рішенням 29-ї сесії Масандрівської селищної ради 4-го скликання від 28 жовтня 2005 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), для благоустрою та обслуговування існуючих домоволодінь з земель, які знаходяться у веденні Масандрівської селищної ради» (пункти 1.35, 1.36, 1.37) ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 передано у власність земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Ялта, смт Масандра, смт Відрадне, вул. Янтарна, в районі ІВіВ «Магарач» (а. с. 29-30, 97-98, 123-124).

На реалізацію зазначеного рішення на ім’я ОСОБА_2 оформлено державний акт серії ЯА № 533242 на земельну ділянку № 2 площею 0,0510 га, виданий 21 листопада 2005 року (кадастровий номер 0111948100:02:001:0154), на ім’я ОСОБА_4 - державний акт серії ЯА № 533241 на земельну ділянку № 3 площею 0,0440 га, виданий 17 листопада 2005 року (кадастровий номер 0111948100:02:001:0155), на ім’я ОСОБА_1 - державний акт серії ЯА № 533249 на земельну ділянку № 4 площею 0,0430 га, виданий 17 листопада 2005 року (кадастровий номер 0111948100:02:001:0153) (а. с. 40-41, 82-83).

На підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2006 року (реєстр. № 1016) ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку № 2 ОСОБА_3, яка 9 липня 2010 року продала її ОСОБА_6 (реєстр. № 1752) (а. с. 75-76, 84-86).

За умовами договору дарування від 11 травня 2006 року (реєстр. № 859) ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку № 3 ОСОБА_5, яка 29 липня 2010 року продала її ОСОБА_6 (реєстр. № 1986) (а. с. 42-43, 62-63).

На підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 2010 року (реєстр. № 1899) ОСОБА_1 відчужила земельну ділянку № 4 ОСОБА_6 (а. с. 115-116).

У 2011 році ОСОБА_6 розподілила придбані земельні ділянки, унаслідок чого утворилися ділянки: № 2/1 площею 0,028 га, № 2/2 площею 0,023 га, № 3/1 площею 0,023 га, № 3/2 площею 0,021 га, № 4/1 площею 0,020 га та № 4/2 площею 0,023 га (кадастрові номери 0111948100:02:001:0527, 0111948100:02:001:0528, 0111948100:02:00.1:0529, 0111948100:02: 001:0532, 0111948100:02:001:0530, 0111948100:02:001:0531).

За договорами купівлі-продажу, укладеними 5 липня 2012 року, право власності на земельні ділянки №№ 3/2, 4/1, 4/2 перейшло до компанії з обмеженою відповідальністю «Джі.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» (а. с. 50-54, 118-121).

Рішенням 32-ї сесії Масандрівської селищної ради 5-го скликання від 6 листопада 2009 року № 13 право постійного користування земельною ділянкою площею 76,06 га опитно-виробничої бази Всесоюзного науково-дослідного інституту вина та продукції переробки «Магарач» припинено. Державний акт на право постійного користування землею Б № 014922 анульований. Земельна ділянка, право користування якою припинено, переведено до земель запасу Масандрівської селищної ради (а. с. 166).

Постановою Ялтинського міського суду АРК від 19 липня 2010 року в адміністративній справі № 2а-5299/10/0124, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2012 року, позовні вимоги Національного інституту винограду і вина «Магарач» до Масандрівської селищної ради задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення 32-ї сесії Масандрівської селищної ради 5-го скликання від 6 листопада 2009 № 13 щодо переведення земель Національного інституту винограду та вина «Магарач» у землі запасу Масандрівської селищної ради. Ухвалюючи рішення, суд виходив з факту підпорядкування опитно-виробничої бази Всесоюзного науково-дослідного інституту вина та продукції переробки «Магарач» однойменному інституту, який є установою академії. За таких обставин рішення про надання спірній земельній ділянці статусу комунальної без погодження з академією є неправомірним. Тим самим встановлено належність земельної ділянки площею 76,06 га до земель державної власності.

В 2009 році постановою господарського суду АРК (справа № 2-1/3932.1-2008А) визнано нечинним пункт 4 рішення 16 сесії 21 скликання Ялтинської міської ради від 22 травня 1992 року щодо вилучення з землекористування ОПБ ВНІІВ і ПП "Магарач" земельної ділянки площею 33,33 га.

З довідки про проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства при наданні та відчуженні земельних ділянок, складеної державною інспекцією сільського господарства в АРК 19 лютого 2013 року за наслідками позапланової перевірки, вбачається, що земельні ділянки, надані на підставі рішення Масандрівської селищної ради від 28 жовтня 2005 року № 31 у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (кадастрові номери 0111948100:02:001:0154, 0111948100:02:001:0155, 0111948100:02:001:0153), розташовані в межах земель сільськогосподарського призначення та у п’ятдесятиметровій санітарно-захисній полосі опитно-виробничої бази агрофірми (а. с. 16-19).

Зі змісту листа Національного інституту винограду і вина «Магарач» від 1 лютого 2013 року (вих. № 022/114) випливає, що ні академія, ні установи, які находяться в її підпорядкуванні, погоджень з питань вилучення спірних земельних ділянок з метою передання у приватну або комунальну власність не надавали (а. с. 7).

Суд застосовує Земельний кодекс України в редакції, яка була чинною на момент ухвалення оскаржуваного рішення Масандрівської селищної ради.

В силу частини третьої ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_8 міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки Національної академії наук України та державних галузевих академій наук (стаття зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1158-IV від 11 вересня 2003 року та № 2229-IV від 14 грудня 2004 року).

Частина друга ст. 6 та частина друга ст. 19 Конституції України містять імперативне правило, згідно з яким органи влади (в тому числі місцеві ради) зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень місцевих рад віднесено питання розпорядження землями територіальних громад в межах села, селища, міста та передача земельних ділянок комунальної власності у власність фізичних і юридичних.

Між тим, розпорядження землями державної власності (в залежності від їх категорії) віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, ОСОБА_8 міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій (ст.ст. 13, 16, 17 ЗК України).

Пунктом 10 розділу X ЗК України визначено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з органами місцевого самоврядування. При цьому виключно Кабінет Міністрів України здійснює визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать, зокрема, до сфери управління Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, інших державних наукових установ та організацій (пункт зі змінами, внесеними згідно із Законом № 762-IV від 15 травня 2003 року).

Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави стверджувати, що, ухваливши рішення від 28 жовтня 2005 року № 31, Масандрівська селищна рада вийшла за межі наданих законом повноважень та розпорядилася землями, які знаходяться у державній власності.

Суд також зауважує, що оскаржуване рішення прийнято без урахування вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року «Про затвердження державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», відповідно до змісту якого розмір санітарно-захисних зон сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів, зокрема підприємств з первинного виробництва вина, має становити п’ятдесят метрів від межі об'єкту. Розміщення житлових будинків з прибудинковими територіями у санітарно-захисних зонах не допускається.

Таким чином, позов в частині визнання недійсними пунктів 1.35, 1.36, 1.37 рішення 29-ї сесії Масандрівської селищної ради 4-го скликання від 28 жовтня 2005 року

№ 31 підлягає задоволенню.

Розглядаючи матеріально-правові вимоги в частині визнання недійсними договорів та витребування земельних ділянок, суд бере до уваги рекомендації, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12, від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13 та від 18 вересня 2013 року у справі № 6-95цс13, які з огляду на зміст частини першої ст. 360 7 ЦПК України є обов’язковими для застосування.

Відповідно до засадничих положень цивільного законодавства особа, яка вважає, що її суб’єктивне матеріальне право порушено, має право обрати як зобов’язально-правовий (ст.ст. 215-235 ЦК України), так і речовий спосіб судового захисту (ст.ст. 337, 338, 391, 392 ЦК України).

В силу ст.ст. 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, та не породжує наслідків, задля яких він вчинювався. Загальним наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін договору.

За змістом статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо тільки відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути у нього витребуване.

Згідно із частиною першою ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз норм матеріального закону дає підстави дійти висновку, що особа, яка вважає себе власником майна, має право звернутися до суду як з позовом про визнання правочину недійсним (ст.ст. 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 330, 337, 338 ЦК України).

При цьому суд вважає правильним визнати недійсними лише договори, укладені особами, що набули право власності на земельні ділянки на підставі оскаржуваного рішення селищної ради (ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4П.), оскільки права інших учасників договірних правовідносин підлягають захисту не у спосіб застосування реституції (яка є наслідком визнання правочину недійсним), а у спосіб, передбачений статтею 390 ЦК України.

Застосовуючи положення статті 388 ЦК України, яка передбачає підстави позбавлення права власності у спосіб витребування майна від добросовісного набувача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою цієї норми міжнародного права є попередження свавільного позбавлення права власності, недопущення вилучення, конфіскації та інших порушень безперешкодного користування майном.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (практика якою є обов’язковою для застосування судами України) зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

Європейський суд вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, наголошуючи на необхідності дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності (рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що особу може бути позбавлено її власності, але таке позбавлення має відбуватися на підставах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. При цьому під час вирішення такого питання має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами особи, що вважає себе власником.

Зміст статті 388 ЦК України свідчить, що право на витребування майна, придбаного на платній основі, від добросовісного набувача не є абсолютним, оскільки обмежується певними випадками та може бути реалізовано виключно за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

В силу статті 57 ЦПК України предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення спору.

Ураховуючи вимоги ст.ст. 10, 58-60 ЦПК України щодо розподілу тягаря доказування, у справах про витребування майна на позивача покладається обов’язок довести, що майно вибуло з його володіння (володіння особи, якій він передав майно) проти його (її) волі, а на набувача - обов’язок довести, що він придбав майно за відплатним правочином та що він не знав і не міг знати про те, що придбає майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Судом встановлено, що право на спірні земельні ділянки набуто відповідачами у встановлений законом спосіб - на підставі нотаріально посвідчених договорів.

Таким чином, визначальною обставиною для вирішення питання щодо можливості віндикації (витребування), набув факт наявності чи відсутності волі власника (уповноваженої ним особи) на відчуження землі.

У цьому аспекті суд зауважує, що держава реалізує свої права та обов’язки у спосіб ухвалення відповідних актів, які формалізуються у формі рішення, указу, постанови, розпорядження, наказу тощо. Під поняттям «акт», яке застосовується у національному законодавстві України, розуміється письмовий документ, що походить від одного з суб'єктів державної влади, має обов’язкові реквізити та, як наслідок, породжує певні правові наслідки. Правові акти прийнято вважати зовнішньою формою волевиявлення органів державної влади. Вираженість у словесно-документованому (письмовому) вигляді є ключовою ознакою таких актів.

Судом встановлено, що держава (в особі уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України або ОСОБА_8 міністрів АРК) рішення щодо відчуження спірних ділянок на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не ухвалювала, що свідчить про відсутність її волі та, як наслідок, про наявність підстав для витребування ділянок від добросовісних набувачів.

Масандрівська селищна рада не є тим органом, який уповноважений вирішувати питання розпорядження державними землями, з огляду на що її рішення неможна вважати формалізацією волі держави на передання землі.

На думку суду, залишення земельних ділянок у власності їх нинішніх володільців призведе до порушення принципу пропорційності, який полягає у необхідності досягнення балансу між інтересами певних осіб та інтересами держави і суспільства в цілому.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги відносно визнання недійсними договорів та витребування майна слушними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо правових наслідків ухвалення рішення в частині віндикації, суд на реалізацію статті 217 ЦПК України зауважує наступне.

Положення статті 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом яких вибуття з володіння особи нерухомості супроводжується зміною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вимагають від суду обговорення питання щодо необхідності скасування державної реєстрації права осіб, від яких земельні ділянки підлягають витребуванню. Без внесення змін до відповідного реєстру мета віндикації не може бути досягнута у повній мірі.

Таким чином, зазначене судове рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині скасування реєстрації права власності ОСОБА_6 та компанії з обмеженою відповідальністю «Джі.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» на витребувані земельні ділянки.

Вирішуючи питання щодо дотримання заступником прокурора строку для звернення з позовом, суд зауважує, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Заява про захист цивільного права або інтересу (позовна заява) має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а наслідки її спливу застосовуються судом виключно за заявою сторони у спорі (ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального закону дає підстави для висновку, що законодавець пов’язує початок перебігу позовної давності не з певною подією (ухваленням рішення, укладанням договору, спричинення шкоди тощо), а з моментом, коли особа, яка безпосереднім учасником події не була, дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, що його порушила.

Оскільки оскаржуване рішення селищної ради ухвалювалося, а оспорювані договори укладалися без участі Національної академії аграрних наук України, підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає.

Покладаючи обов’язок зі сплати судового збору, суд виходить з того, що позовні вимоги в частині витребування земельних ділянок мають майновий характер, з огляду на що (з урахуванням вартості ділянок) з відповідачів підлягає стягненню сума, яка дорівнює трьом мінімальним заробітним платам (3441,00 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 215, 216, 256, 267, 330, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 16, 17, 84, 152 ЗК України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 217, 360 7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України - задовольнити.

Визнати недійсними пункти 1.35, 1.36, 1.37 рішення 29-ї сесії Масандрівської селищної ради 4-го скликання від 28 жовтня 2005 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), для благоустрою та обслуговування існуючих домоволодінь з земель, які знаходяться у веденні Масандрівської селищної ради».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії

ЯА № 533242, виданий ОСОБА_2 21 листопада 2005 року на земельну ділянку № 2 площею 0,0510 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0154), яка знаходиться за адресою: м. Ялта, смт Масандра, смт Відрадне, вул. Янтарна, в районі ІВіВ «Магарач».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії

ЯА № 533241, виданий ОСОБА_4 17 листопада 2005 року на земельну ділянку № 3 площею 0,0440 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0155), яка знаходиться за адресою: м. Ялта, смт Масандра, смт Відрадне, вул. Янтарна, в районі ІВіВ «Магарач».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії

ЯА № 533249, виданий ОСОБА_1 17 листопада 2005 року на земельну ділянку № 4 площею 0,0430 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0153), яка знаходиться за адресою: м. Ялта, смт Масандра, смт Відрадне, вул. Янтарна, в районі ІВіВ «Магарач», ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка)».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2 площею 0,051 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0154) від 30 травня 2006 року (реєстр. № 1016), укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки № 3 площею 0,044 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0155) від 11 травня 2006 року (реєстр. № 859), укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 4 площею 0,043 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0153 від 21 липня 2010 року (реєстр. № 1899) укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_9.

Витребувати у ОСОБА_9 земельні ділянки: № 2/1 площею 0,028 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0527) вартістю 75 860,54 грн.; № 2/2 площею 0,023 га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0528) вартістю 62 314,02 грн.; №3/1 площею 0,021 га (кадастровий номер 0111948100:02:00.1:0529) вартістю 62 314,02 грн., які розташовані за адресою: м. Ялта, смт Масандра, смт Відрадне, вул. Янтарна, в районі НІВіВ «Магарач», на користь держави шляхом підписання актів прийому-передачі з Національною академією аграрних наук України.

Витребувати у компанії з обмеженою відповідальністю «Джі.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» земельні ділянки: № 3/2 площею 0,021га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0532) вартістю 56 895,40 грн.; №4/1 площею 0,020га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0530) вартістю 54 186,10 грн.; №4/2 площею 0,023га (кадастровий номер 0111948100:02:001:0531) вартістю 62 314,02 грн., які розташовані за адресою: м. Ялта,

смт Масандра, смт Відрадне, вул. Янтарна, в районі НІВіВ «Магарач», на користь держави шляхом підписання актів прийому-передачі з Національною академією аграрних наук України.

Стягнути в рівних частках з Масандрівської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, компанії з обмеженою відповідальністю «Дж.Еф.Сі Гранде Феста Капітал Лімітед» на користь держави (отримувач платежу - УК у м. Ялта АРК / м. Ялта / 22030001, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, рахунок отримувача - 31212206700039, код отримувача за ЄДРПОУ - 38027563, код банку отримувача (МФО) - 824026) судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 3441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одна ) гривня 00 копійок, а саме по 430,13 грн. (чотириста тридцять гривень 13 коп.) з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ: