Рішення

від 02.02.2009 по справі 46/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2009 р.                                                Справа № 46/206

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю “Сканді Групп”

Простягнення 38 339,38 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаГуль В.І. —представник за довіреністю від 13.01.2009 р.

Від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2009 р., за згодою присутнього представника сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна” звернулося до суду з позовом від 18.11.2008 р. № 949 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сканді Групп” 24 766,00 грн. заборгованості за поставлений в рамках договору № 1343/2007П від 16.08.2007 р. товар, 5 374,21 грн. інфляційних нарахувань, 7 429,80 грн. штрафу та 769,37 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/206 від 02.12.2008 р., яку призначено до розгляду на 12.01.2009 р.  

12.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р. зважаючи на неподання витребуваних документів та неявку представника відповідача.

23.01.2009 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивованим перебуванням виконавчого директора у відрядженні. До вказаного клопотання відповідачем приєднано платіжне доручення про перерахування на користь позивача 1 000,00 грн. відповідно до рахунку-фактури № ЕБК-1005019 від 05.10.2007 р.   

У судове засідання, призначене на 26.01.2009 р. з'явився представник позивача, документів відповідно до ухвали від 12.01.2009 р. не подав.

Ухвалою від 26.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 02.02.2009 р.

02.02.2009 р. відповідач втретє уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/206 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 24 766,00 грн. боргу, що складає вартість поставленого, але не оплаченого товару та 7 429,80 грн. штрафу відповідно до п. 10.2 договору, 769,37 грн. 3 % річних та 5 374,21 грн. інфляційних нарахувань.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставлених  йому автомобільних шин на умовах договору поставки від 16.08.2007 р. № 1343/2007П.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору поставки з додатком, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, якими стверджується отримання товару, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

16.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна” в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сканді Групп” в якості покупця укладено договір № 1343/2007П, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві автомобільні товари асортимент, найменування, кількість та ціна яких вказується в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти такий товар і оплатити його вартість відповідно до умов договору.    

У п. 3.1.1 вказаної угоди сторони погодили, що розрахунки за товар проводяться шляхом перерахування грошової суми покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом тридцяти календарних днів з моменту проведення відвантаження.  

Підставою для оплати товару покупцем є видаткова та податкова накладні, що надаються постачальником (п. 3.3).

Згідно з п. 5.3 договору товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцеві з моменту підписання видаткової накладної представниками покупця.

Відповідно до специфікації до договору № 1343/2007П від 16.08.2007 р. сторони дійшли до згоди про поставку шин, дисків та паливно-мастильних матеріалів для вантажних автомобілів в асортименті.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору № 1343/2007П від 16.08.2007 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) являє собою договір поставки, оскільки за його умовами відповідач зобов'язався приймати у власність та оплачувати належний позивачеві товар згідно зі своїми заявками у вказаному в них місці.    

За твердженнями позивача в рамках договору від 16.08.2007 р. відповідачу передано у власність визначений у специфікації товар загальною вартістю 24 766,00 грн.

Дані твердження позивача про поставку відповідачеві товарів знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії видаткових накладних № ЕТИ 09200013 від 21.09.2007 р. на суму 14 430,00 грн. та № ЕБК 10050012 від 05.10.2007 р. на суму 10 336,00 грн., оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.

Виходячи з матеріалів справи, вказані накладні складені відповідно до рахунків-фактур № ЕТИ-0920021 від 20.09.2007 р. на суму 14 430,00 грн. та № ЕБК-1005019 від 05.10.2007 р. на суму 10 336,00 грн.

В ході розгляду спору по суті представник позивача просив задовольнити вимоги про стягнення боргу повністю.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.  

Як вище вказувалося 23.01.2009 р. відповідач подав до суду клопотання № 07 від 22.01.2009 р. про перенесення слухання справи, яким просив приєднати до матеріалів докази часткової сплати боргу. З поданого відповідачем платіжного доручення № 9 від 19.0.12009 р. слідує, що ним було погашено 1 000,00 грн. боргу за рахунком-фактурою № ЕБК-1005019 від 05.10.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або ж доказів її повного погашення.

Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 1343/2007П від 16.08.2007 р.  відповідач прийняв у власність належний позивачеві товар на суму 24 766,00 грн.,  але не оплатив його вартість в розмірі 23 766,00 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 23 766,00 грн. (24 776,00 грн. –1 000,00 грн.).

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 769,37 грн. 3 % річних та 5 374,21 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10.2 та п. 10.3 договору від 16.08.2007 р. за неналежне або несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених п. 3 договору та за затримку платежів  відповідно покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 30 % від загальної вартості невиконаного зобов'язання, а також встановлений індекс інфляції за весь час прострочення платежу та 3 % річних від суми простроченого платежу.   

Приймаючи до уваги положення договору від 16.08.2007 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення штрафу, пені та збитків від інфляції є такими, що заявлені правомірно. Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом за період з моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати поставленого товару до 17.11.2008 р. розмір 3 % річних з простроченої відповідачем суми боргу становить 854,98 грн., інфляційних нарахувань —6 191,50 грн. Разом з тим, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому позов в частині стягнення штрафу, 3 % річних та збитків від інфляції підлягає задоволенню в межах сум, розрахованих та заявлених позивачем.  

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки понесення судових витрат було обумовлене необхідністю звернення позивача до суду для захисту порушених відповідачем прав щодо своєчасної оплати товарів, тоді як частину боргу відповідач перерахував лише після порушення провадження у справі.    

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.  

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сканді Груп” (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 31565046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна” (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73-А, ідентифікаційний код 33780248) 23 766 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. боргу, 7 429 (сім тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 80 коп. штрафу, 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 37 коп. 3 % річних, 5 374 (п'ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 21 коп. збитків від інфляції, 383 (триста вісімдесят три) грн. 39 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 С.В. Шабунін

Дата підписання: 02.04.2009 р.  

Справа №  46/206

02.02.09