Рішення

від 15.04.2009 по справі 12/151-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/151-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 квітня 2009 р.           Справа 12/151-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплон-Україна" (21034, м.Вінниця, вул.Лебединського, 34, ідент.код 34455238)   

до: Іллінецького державного аграрного коледжу (вул. Червона площа, 2, м. Іллінці, Вінницька обл., ідент.код 35830913)  

про стягнення 16 730 грн.

Головуючий суддя                          

Cекретар судового засідання   

Представники

позивача     :  не з'явився

відповідача :  Мудрик В.В. - за дорученням

третьої особи :  Климчук С.В. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 16729 грн., в тому рахунку: 15639 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу товарів №18 від 24.04.2007 року щодо розрахунку за отриманий товар (позакореневих добрив еколіст), а також 1090 грн. штрафних санкцій.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що позивач надав витребувані господарським судом матеріали, суд прийшов до висновку, що неявка останнього не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву б/н і дати (а.с.33) проти позову заперечила. Обгрунтовуючи свою позицію, суду пояснила, що Іллінецький державний аграраний коледж не є правонаступником Іллінецького науково-дослідного господарства ВДАУ, а тому не зобов'язаний сплачувати кошти за отриманий останнім товар згідно договору №18 від 24.04.2007 року.

Натомість, представник третьої особи під час слухання справи, посилаючись на викладені в листі №01-449 від 09.04.2009 року пояснення, зазначив, що наказом Міністерства аграрної політики України "Про внесення змін до наказів Мінагрополітики від 26.05.2003 №148 та від 20.07.2004 №260" від 20 лютого 2008 року визнано таким, що втратив чинність пункт 1.3 Наказу Мінагрополітики від 26 травня 2003 року №148 "Про створення регіональних структурних підрозділів Вінницького державного аграрного університету", згідно якого створений Іллінецький аграрний технікум Вінницького державного аграрного університету на базі Іллінецького державного аграрного технікуму. На виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 20.02.2008 року ректором Вінницького державного аграрного Університету видані накази №28 від 25.02.2008 року та №42 від 11.03.2008 року, якими відновлена діяльність Іллінецького державного аграрного коледжу як окремої юридичної особи та визначено, що він є правонаступником майнових прав та обов'язків Іллінецького коледжу ВДАУ. В зв'язку з цим, представник третьої особи вважає, що боржником по оплаті заборгованості згідно договору купівлі-продажу товарів №18 від 24.04.2007 року є Іллінецький державний аграрний коледж.

З пояснень представника позивача, наданих матеріалів суд вбачає таке.

24.04.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екоплан-Україна", що діяло на підставі статуту, та Іллінецьким науково-дослідним господарством Вінницького державного аграрного університету, що діяло на підставі положення, укладеного договір купівлі-продажу товарів №18 від 24.04.2007 року.

Іллінецький агарний технікум Вінницького державного аграрного університету створений на базі Іллінецького держаного аграрного технікуму згідно наказу Міністерства аграрної політики України "Про створення регіональних структурних підрозділів Вінницького державного аграрного університету" №148 від 26.05.2003 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Тобто, Іллінецький державний аграрний технікум реорганізовано в Іллінецький аграрний коледж Вінницького аграрного університету, про що також зазначено у п.1.4. Статуту Іллінецького державного аграрного коледжу (а.с.45).

Відповідно до наказу ректора Вінницького державного аграрного університету №202 від 24.06.2003 року утворене Іллінецьке науково-дослідне господарство Вінницького державного аграрного університету на базі майна навчально-дослідного господарства бувшого Іллінецього державного аграрного технікуму.

Частиною 1 статті 56 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органів, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

У відповідності до визначених положень Закону Міністерством аграрної політики України, яке є уповноваженим державою органом щодо управління майном Вінницького державного аграрного університету, виданий наказ №69 від 20.02.2008 року "Про внесення змін до наказів Мінагрополітики 26.05.2003 №148 та від 20.07.2004 №260", яким визнано таким, що втратив чинність п.1.3 наказу Мінагрополітики №148 від 26.05.2003 року, згідно якого створено Іллінецький аграрний технікум Вінницького державного аграрного університету на базі Іллінецького державного аграрного технікуму, як такий, що не реалізований, а також переіменований Іллінецький державний аграрний технікум в Іллінецький державний аграрний коледж.

Наказом Міністерства аграрної політики України №151 від 13.03.2008 року вирішено відновити діяльність Іллінецького державного аграрного коледжу, як окремої юридичної особи. А також визначено, що останній є правонаступником майнових прав та обов'язків Іллінецького коледжу Вінницького державного аграрного університету.

На виконання наказу Мінагрополітики №69 від 20.02.2008 року, ректором Вінницького державного аграрного університету підписаний наказ №42 від 11.03.2008 року, пунктами 2.1., 2.2. якого встановлено: "Закрити відокремлений підрозділ університету Іллінецьке науково-дослідне господарство Вінницького державного аграрного університету з 14 березня 2008 року. Визначити, що Іллінецький коледж ВДАУ є правонаступником прав та обов'язків ліквідованого Іллінецького НДГ ВДАУ".

На підставі зазначених наказів, з метою їх виконання складений акт прийому - передачі Іллінецького науково-дослідного господарства Вінницького державного аграрного університету від 14.03.2008 року, яким визначено, що Іллінецькому коледжу ВДАУ передана  кредиторська заборгованість Іллінецького науково-дослідного господарства ВДАУ, у тому рахунку перед ТОВ "Екоплан-Україна" (п.24 додатку №8 до акту).  

Згідно акту прийому-передачі: необоротні активи, запаси, залишки грошових коштів, дебіторська та кредиторська заборгованість, що обліковувалась в Іллінецькому коледжі ВДАУ станом на 26.03.2008 року,  передана Іллінецькому державному аграрному коледжу.

З наведеного, а також статті 1 статуту Іллінецького державного аграрного коледжу (а.с.45) вбачається, що останній є правонаступником Іллінецького науково-дослідного господарства Вінницького державного аграрного університету стосовно спірних правовідносин, а відтак і належним відповідачем у даній справі.  

При цьому суд вважає, що затвердження мирової угоди ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2009 року по справі №9/103-08 за позовом Вінницького державного аграрного університету до Іллінецького державного аграрного коледжу та державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" про стягнення 2621424,56 грн. заборгованості, на що посилається відповідач, не спростовує факт правонаступництва  відповідача стосовно Іллінецького науково-дослідного господарства Вінницького державного аграрного університету щодо заборгованості, яка є предметом даного позову.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що предметом договору купівлі-продажу товарів №18 від 24.04.2007 року (а.с.9) є товар - позакореневі добрива еколіт, які продавець зобов'язався передати у власність покупця.

На виконання умов договору продавець відвантажив Іллінецькому науково-дослідному господарству товар на загальну суму 15639 грн.

Даний факт стверджується:

- податковими накладними №426 від 24.04.2007 року, №428 від 24.04.2007 року та №905 від 18.07.2007 року;

- довіреностями серії ЯНЗ №854316 та серії ЯНШ №981880;

- видатковами накладнами №РН-426 від 24.04.2007 року, №РН-428 від 24.04.2007 року та №РН-905 від 18.07.2007 року;

-          іншими матеріалами справи;

- відсутністю заперечень відповідача стосовно факту та розміру заборгованості.

Невиконання боржником обов'язку щодо розрахунку за отриманий товар спонукала позивача до звернення з даним позовом до суду.

Заслухавши надані у судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договром або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням викладеного суд вважає, що боржник зобов'язаний був розрахуватись за отриманий товар після його прийняття, тобто після 24.04.2007 року та 18.07.2007 року відповідно.

В силу  ст. ст. 43, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 15639 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочення платежу з 24.04.2007 року по 31.10.2008 року у розмірі облікової ставки НБУ, що на думку позивача, становить 12%.

Пунктом 4.3. договору №18 від 24.04.2007 року сторони домовились, що у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом зазначеного терміну застосовуються штрафні санкції не нижче облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Вирішуючи даний спір в частині заявленої до стягнення вимоги про стягнення штрафних санкцій, судом проаналізовані положення частини 1 статті 230 ГК України, відповідно до якої у розумінні цього Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України: "Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".

З урахуванням викладених норм Законів суд дійшов висновку, що встановлений п.4.3. договору №18 від 24.04.2007 року вид господарсько-правової відповідальності є пенею, в зв'язку з чим - предметом вимоги позивача про стягнення 1090 грн. штрафних санкцій є пеня.

Також слід зазначити, що згідно статті 253 ЦК України: перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України: "Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день".

Таким чином, враховуючи, що товар відповідно до податкових накладних №426 від 24.04.2007 року, №428 від 24.04.2007 року та №905 від 18.07.2007 року отримано 24.04.2007 року та 18.07.2007 року, оплата мала бути здійснена 25.04.2007 року та 19.07.2007 року, в зв'язку з чим суд, керуючись положеннями ст.253 ЦК України, вважає, що пеню потрібно розраховувати починаючи з 26.04.2007 року та 20.07.2007 року відповідно.

Окрім цього, під час розгляду справи встановлено, що облікова ставка НБУ за термін прострочення платежу, згідно листів Національного банку України №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 року, №14-011/1150-5118 від 17.05.2007 року та постанови Правління НБУ №492 від 29.12.2007 року, встановлена на рівні 8%, 8,5% та 10% відповідно, а не 12% як зазначено позивачем.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій (пені) підлягають задоволенню в частині стягнення 647,39 грн. В задоволенні решти суми пені слід відмовити в зв'язку з тим, що її розрахунок проведений всупереч положень діючого законодавства.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 15639,00 грн. боргу та 647,39 грн. пені з віднесенням на відповідача понесених позивачем судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іллінецького державного аграрного коледжу (вул.Червона площа, 2, м.Іллінці, Вінницька обл., ідент.код 35830913, р/р по загальному фонду - 35217001005069, р/р по спеціальному фонду - 35227002005069, МФО 802015, ІПН 358309102061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоплон-Україна" (21034, вул.Лебединського, 34, м.Вінниця, ідент.код 34455238, р/р 2600515273 ВАТ РБ "Аваль", МФО 302247, ІПН 344552302282) 15639,00 грн. боргу, 647,39 грн. пені, 162,86 грн. витрат на сплату держмита, 114,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові щодо решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Екоплон-Україна" (21034, вул.Лебединського, 34, м.Вінниця, ідент.код 34455238) з державного бюджету України через відповідний орган державного казначейства 2,70 грн. державного мита, зайво сплаченого по платіжному дорученню №699 від 03.11.2008 року (оригінал платіжног доручення - у матеріалах господарської справи №12/151-08).

Оригінал рішення, засвідченого гербовою печаткою суду, є підставою для повернення державного мита позивачу у встановленому рішенням суду розмірі.

Суддя                                              

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 квітня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 -третій особій