Рішення

від 13.04.2009 по справі 29/579

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/579

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  29/579

13.04.09

За позовом  Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еленком»

про стягнення 33 581,35 грн.

                                                                                                         Суддя Грєхова О. А.

          Представники:

від позивача: Козаченко Д.В.- представник по довіреності № 23-03/47 від 01.08.2008р.

від відповідача:  не з'явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еленком» заборгованості за Договором найму нежилого приміщення № 31-07/339 від 01.01.2007р. в розмірі 33 581,35грн., в тому числі 25 056,00 грн. –сума основного боргу, пеня –6 850,01 грн., 3% річних –1 036,40 грн., збитки від інфляції –638,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 29/579 від 10.12.2008р. суддя Усатенко І. В. порушила провадження у справі та розгляд справи призначила на 22.12.2009р.

22.12.2008р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 23.01.2009р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі.

Відповідно до Розпорядження № 3 від 13.02.2009р. Заступника Голови Господарського суду міста Києва Іванової Л. Б., в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І. В. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, справи, які знаходилися в її провадженні, передані для подальшого розгляду іншим суддям. Таким чином, справа № 29/579 передана на розгляд судді Грєховій О. А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. справу № 29/579 суддя Грєхова О. А. прийняла до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.02.2009р.

27.02.2009р. судом прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої розмір заборгованості відповідача перед позивачем по справі становить 36 426,54 грн., в тому числі 25 056 грн. –основний борг, пеня –2 141,70 грн., 3% річних –1 225,52 грн., збитки від інфляції –8 003,32 грн.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі та не виконання останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи відкладено на 20.03.2009р.

Судове засідання по справі № 29/579, призначене на 20.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.03.2009р. розгляд справи призначено на 13.04.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 17.02.2009р., від 27.02.2009р. та від 25.03.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/1272 від 26.02.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2007р. між сторонами у справі укладено Договір № 31-07/339 (далі Договір), відповідно до умов якого Наймодавець зобов'язується передати, а Наймач прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення під офіс площею 20 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Братська , 3.

Між сторонами у справі також підписаний додаток до Договору № 31-07/339 від 01.01.2007р., в якому встановлений розмір щомісячної орендної плати в розмірі 1 740,00 грн., плюс податок на додану вартість.   

Щомісячна орендна плата сплачується Наймачем авансом не пізніше двадцятого числа місяця попереднього за місяцем, за який встановлюється орендна плата ( п. 6.5 Договору № 31-07/339 від 01.01.2007р.).

01.01.2007р. між сторонами у справі підписаний Акт прийому-передачі приміщення за Договором № 31-07/339 від 01.01.2007р., в якому йдеться, що наймодавець (позивач) передає наймачу (відповідачу) в найм приміщення під офіс за адресою: м. Київ, вул. Братська, 3, площею 20 кв. м.

Також матеріали справи свідчать, що позивач направляв відповідачу по справі рахунки-фактури.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до припису ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідач жодної оплати за оренду приміщення, наданого позивачем йому у користування не здійснив за період з січня 2007р. по грудень 2007р.

          Таким чином, на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача становить 25 056,00 грн.          

          Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  25 056,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 10.2 Договору № 31-07/339 від 01.01.2007р., за прострочення  сплати орендної плати Наймач сплачує на користь Наймодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої орендної плати за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши розрахунок пені, запропонований позивачем суд встановив, що позивач невірно порахував її розмір. А саме, позивач не правильно нарахував пеню за перший місяць прострочення платежу. Позивач в своєму розрахунку пені вказує дату початку нарахування пені по першому простроченому платежу 21.12.2006р., хоча Договір оренди між сторонами у справі підписано 01.01.2007р. та акт прийому-передачі датовано 01.01.207р.

Так як в умовах Договору № 31-07/339 від 01.01.2007р. не передбачений порядок та строки проведення першого платежу за орендну плату, то необхідно вважати, що першим днем оплати є дата підписання Договору № 31-07/339 від 01.01.2007р.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Таким чином, саме з моменту виникнення правочину набуваються, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки.

          Тому, відповідач повинен був сплатити за перший період оренди приміщення 01.01.2007р. та у позивача настає право нарахування штрафних санкцій з відповідача за неналежне виконання зобов'язання в частині оплати за перший місяць оренди 02.01.2007р.

          Також необхідно зазначити, що позивач неправильно зробив розрахунок пені, а тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 777,64 грн. відповідно до власного розрахунку.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 225,52 грн. та збитків від інфляції в сумі 8 003,32 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еленком»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33157218 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, код ЄДРПОУ 00017733) основний борг в сумі 25 056 (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп., пеню в сумі 1 777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 64 коп., 3% річних у сумі 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн. 52 коп., збитки від інфляції у сумі 8 003 (вісім тисяч три) грн. 32 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 360 (триста шістдесят) грн. 62 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 82 коп.

       3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.