Рішення

від 11.02.2009 по справі 7/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/25

11.02.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-С»

до                        Приватного підприємства «Віват-Плюс»

про                 стягнення 11 189,70 грн.

                                                                                                   Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:        Калінич О.В. –довіреність б/н від 20.10.08;

від відповідача:   не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-С»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Віват-Плюс»про стягнення 11 189,70 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором купівлі-продажу № 060/С від 14.03.2008 р. не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 8 414,00 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 8 414,00 грн. - боргу, 1 899,25 грн. –пені, 621,80 грн. –індексу інфляції, 254,65 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –111,90 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 22.12.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.01.2009 р.

22.01.2009 р. представник позивача в судове засідання не з'явився, 22.01.2009 р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

22.01.2009 р. розгляд справив було відкладено на 02.02.2009 р.

Судове засідання призначене на 02.02.2009 р. не відбулося, у зв'язку із хворобою судді Якименко М.М.

Ухвалою суду від 04.02.2009 р. розгляд справи було призначено на 11.02.2009 р.

11.02.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.02.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                                         ВСТАНОВИВ:

14.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № 060/С (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1.), сторони погодили, що позивач зобов'язується передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язується належним чином прийняти та оплатити товар у кількості, з показниками якості, по цінам та у строки, вказаним в специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно підписаного сторонами додатку № 3 від 23.04.2008 р. до Договору (далі - Додаток) позивач зобов'язувався продати відповідачу н/ж трубу 30х30мм (1,0 мм, 08(12)Х18Н10) (далі - товар) у кількості 558 м на загальну вартість - 15 345,00 грн., крім того ПДВ –3 069,00 грн.

Відповідно до п. 4. Додатку поставка товару проводиться в період квітня місяця.

Пунктами 5. та 6. Додатку встановлено, що умовами поставки є: EXW, франко-склад позивача, м. Київ, згідно Інкотермс 2000 р. Поставка здійснюється автомобільним транспортом за рахунок відповідача.

Умовою оплати є відстрочка платежу на 20 календарних днів (п. 7. Додатку).

23.04.2008 р. позивачем, на виконання умов Договору та Додатку № 3 до нього була здійснена поставка товару у асортименті, кількості та за ціною передбаченою Додатком, який в свою чергу був прийнятий представником відповідача Михайловським О.П. на підставі виданої йому довіреності ЯПВ № 405130 від 23.04.2008 р. (копія у справі). На підтвердження факту поставки сторони склали розхідну накладну № 200638 від 23.04.2008 р., належним чином завірені копія якої долучена до матеріалів справи.   

Відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8 414,00 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 8 414,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за товар, а тому позивач, на підставі п. 5.3. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 899,25 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на відповідність нормам чинного законодавства України та встановлених обставин справи дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Відповідно до п. 5.3. Договору, за порушення строків поставки та оплати, позивач та відповідач, відповідно, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З розрахунку пені наданого позивачем вбачається, що пеня яку просить стягнути на свою користь позивач безпідставно та необґрунтовано нарахована на значно більшу суму, а ніж встановлена судом заборгованість.

Отже, зважаючи на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку проте, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 004,13 грн., за період прострочення з 14.05.2008 р. по 11.11.2008 р., згідно обґрунтованого розрахунку суду.

Позивач також просить стягнути з відповідача 621,80 грн. –індексу інфляції та 254,65 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних, дійшов висновку проте, що їх нарахування також безпідставно та необґрунтовано здійснено на значно більшу суму, а ніж встановлена судом заборгованість.   

З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 496,43 грн. - індексу інфляції та 142,46 грн. – 3% річних, згідно обґрунтованого розрахунку суду.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Віват-Плюс»(03680, м. Київ, пр-т Перемоги, 53, код ЄДРПОУ 32303150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-С»(49081, м. Дніпропетровськ, вул. Луговська, 189, код ЄДРПОУ 21868808) –8 414 (вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп. –боргу, 1 004 (одна тисяча чотири) грн. 13 коп. –пені, 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 43 коп. – індексу інфляції, 142 (сто сорок дві) грн. 46 коп. –3% річних, 100 (сто) грн. 57 коп. –державного мита, 106 (сто шість) грн. 06 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     М.М. Якименко

Дата підписання рішення: