Рішення

від 04.03.2009 по справі 47/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/45

04.03.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»

Про                    стягнення 1 390 900,40 грн.

           Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача        Запальська Р.В. –предст. за дов. від 03.01.2009р.

від відповідача   Мазепа Н.М. –предст. за дов. №16/09 від 09.02.2009р., Щербатий П.П. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 390 900,40грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу №243 від 27.08.2007р., а саме: 510 422,40грн. –основного боргу, 880 478,00грн. –пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –13909,00грн. та 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №243 від 27.08.2007р. було передано відповідачу товар, а відповідач цей товар прийняв, проте повну його вартість в порушення строків, визначених Договором не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 510 422,40грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. було порушено провадження у справі № 47/45, розгляд якої було призначено на 28.01.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2009р. надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначає, що відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 510 422,40грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача 880 478,00грн. –пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –13909,00грн. та 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 28.01.2009р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2009р. в зв'язку з неявкою відповідача.

11.02.2009р. судом одержано заперечення відповідача на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що 15.12.2008р. відповідачем було сплачено суму основного боргу в сумі 510 422,40грн., а тому на час порушення провадження у справі у відповідача була відсутня заборгованість. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення суми пені, оскільки строк позовної давності для стягнення неустойки за Договором закінчився.

В судовому засіданні 12.02.2009р. представник позивача в підтвердження сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 510 422,40грн. надав копію банківської виписки з рахунку позивача за 15.12.2008р.

Також, представник позивача надав уточнений розрахунок суми пені, враховуючи вимоги п.6 ст. 232 ГПК України, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 459 380,16грн.

Ухвалою суду від 12.02.2009р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2009р. та продовжено строк вирішення спору у справі №47/45 на більш тривалий термін, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

18.02.2009р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про відновлення строку позовної давності, в якій позивач просить суд визнати причину пропуску позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати поважною та відновити пропущений строк, посилаючись на те, що 01.12.2008р. ТОВ «Євроізол»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Юнікобуд»про стягнення 1 390 900,40грн., проте ухвалою №05-5-47/12998 від 05.12.2008р. Господарським судом міста Києва було повернуто позовну заяву без розгляду на дооформлення. Після чого, 22.12.2008р. ТОВ «Євроізол»повторно звернулося до суду з позовом.

03.03.2009р. судом одержані заперечення відповідача на заяву позивача про відновлення строку позовної давності, відповідно до якої відповідач заперечує проти відновлення строку позовної давності по стягненню штрафних санкцій, оскільки відповідно до статті 265 Господарського процесуального кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.  

У судовому засіданні 04.03.2009р. позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов, з урахуванням уточнення позовних вимог, задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2009р. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.  

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2007р. та 29.10.2007р. між позивачем –ТОВ «Євроізол», в якості продавця, та відповідачем –ТОВ «Юнікобуд», в якості покупця, було укладено договори купівлі-продажу №243 та №261 відповідно (далі-Договори), відповідно до умов якого позивач зобов'язався протягом дії даних договорів передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даними Договорами.

Відповідно до п.4.1. Договорів розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті –гривні –шляхом перерахування відповідачем грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 25 календарних днів з моменту передання товару відповідачу.

На виконання умов Договорів, згідно з накладними №3645 від 29.08.2007р. на суму 40622,40грн., №5052 від 12.11.2007р. на суму 1 486 674,00грн. та №5076 від 13.11.2007р. на суму 1 355 130,00грн. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 882 426,40грн., а відповідачем цей товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача (оригінали накладних були досліджені судом у судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно позовної заяви відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 2 372 004,00грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) №ВП-0000001 від 22.01.2008р. на суму 1 016 874,00грн. та №ВП-0000002 від 22.01.2008р. на суму 1 355 130,00грн., а заборгованість у сумі 510 422,40грн. відповідачем станом на день звернення позивача з позовом до суду сплачена не була.

Згідно уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 459 380,16грн. –пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –13909,00грн. та 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 510 422,40грн.

У запереченні відповідача на позовну заяву, останній заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що 15.12.2008р. відповідачем було сплачено суму основного боргу в сумі 510 422,40грн., а тому на час порушення провадження у справі (26.12.2008р.) у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установлено порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач звернуся до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які не були порушені, оскільки у відповідача перед позивачем на день подачі позову не існувала заборгованість в сумі 510 422,40грн. за отриманий товар за Договорами, яку позивач заявив до стягнення з відповідача у судовому порядку.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 510 422,40грн. не є обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Також, позивачем згідно уточненого розрахунку суми пені, з врахуванням вимог п.6 ст. 232 ГПК України, заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 459 380,16грн.  –пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.5. Договорів у разі порушення відповідачем строку платежу, визначеного п.4.1. Договорів, відповідач зобов'язаний на вимогу позивача сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти стягнення суми пені, оскільки строк позовної давності для стягнення неустойки за Договором закінчився.

Згідно заяви позивача про відновлення строку позовної давності, останній просить суд визнати причину пропуску позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати поважною та відновити пропущений строк, посилаючись на те, що 01.12.2008р. ТОВ «Євроізол»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Юнікобуд»про стягнення 1 390 900,40грн., проте ухвалою №05-5-47/12998 від 05.12.2008р. Господарським судом міста Києва було повернуто позовну заяву без розгляду на дооформлення. Після чого, 22.12.2008р. ТОВ «Євроізол»повторно звернулося до суду з позовом.

Відповідач заперечив на заяву позивача про відновлення строку позовної давності по стягненню штрафних санкцій, оскільки відповідно до статті 265 Господарського процесуального кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.  

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 1 статті 265 Цивільного кодексу України встановлено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про відновлення строку позовної давності по стягненню штрафних санкцій.

Згідно уточненого розрахунку суми пені, який подано позивачем у судовому засіданні 12.02.2009р., позивач нараховує пеню за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару, враховуючи вимоги п.6 ст. 232 ГПК України за період з 09.12.2007р. по 09.06.2008р. (6 місяців).

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу  України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.    

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.4.1. Договорів строк виконання зобов'язання відповідача у сумі 510 422,40грн. щодо оплати отриманого товару згідно накладної від 13.11.2007р. настав 09.12.2007р. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 22.12.2008р., то у відповідності до умов ч.1 п.2 ст. 258 ЦК України та п.6 ст. 232 ГК України з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 510 422,40грн. підлягає стягненню сума пені за період в межах строку позовної давності (1 рік) з 22.12.2007р. по 09.06.2008р. (дата, зазначена позивачем в уточненому розрахунку) –171 день.  

Враховуючи те, що відповідачем суму боргу у розмірі 510 422,40грн. сплачено, проте не в строк, визначений п.4.1. Договорів, прострочено виконання грошового зобовязання по повній оплаті поставленого товару за Договорами, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року № 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку суду сума пені складає 50 343,03грн. пені, а саме:

в період з 22.12.2007р. по 31.12.2007р. - 10 днів - облікова ставка НБУ складала 8,0% (подвійна - 16%):

(510 422,40грн. (сума заборгованості) х 16% х 10 днів)/365 = 2237,47грн.

в період з 01.01.2008р. по 09.06.2008р. - 161 день - облікова ставка НБУ складала 10,0% (подвійна - 20%):

(510 422,40грн. (сума заборгованості) х 20% х 161 ден)/365 = 45 029,04грн.

Таким чином, сума пені складає 47 266,51грн. = 45 029,04грн. + 2237,47грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково: 47 266,51грн. –пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 472,67грн. - витрат по сплаті державного мита та 4,01грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»(юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 3-Б, оф. 197, адреса для листування: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, оф. 300, ЄДРПОУ 34575984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол»(юридична адреса: 01103, м. Київ, ву. О.Вишні, 7, фактична адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 7, ЄДРПОУ 24083445) 47 266 (сорок сім тисяч двісті шістдесят шість)грн. 67коп. –пені, 472 (чотириста сімдесят дві)грн. 67коп. - державного мита та 4 (чотири)грн. 01коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

     Суддя                                                                                                                          С.Р. Станік

     дата підписання: 01.04.2009р.