Постанова

від 17.02.2009 по справі 6/421/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/421/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.02.09                                                                                               Справа №6/421/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Антонік С.Г.    , Кагітіна Л.П.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі:  Шерник О.В.

За участю представників:

від позивача: Неумитих В.В., довіреність № 10/14600-590 від 31.12.08р.;

від відповідача: Дон О.О., довіреність № 15 від 18.01.09р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2008 р. у справі  №6/421/08

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

до відповідача: Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізької області

про стягнення 10 683,97 грн.      

ВСТАНОВИВ:

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду  № 177  від 17.02.2009р. справу № 6/421/08 передано  для розгляду колегії у складі: головуючий – Антонік С.Г. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Мойсеєнко Т.В.

          Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За клопотанням представників сторін судове засідання проводилося без застосування засобів технічної фіксації процесу.

У судовому засіданні 17.02.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.10.2008р. у справі №6/421/08 (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП «ВК «Тепло-водоканал» на користь ВАТ «Дніпроенерго» втрати від інфляції в сумі 1408,45грн., 3% річних в сумі 153,72грн., пеню в сумі 744,94грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст. 625 ЦК України, п. 7.2.2 договору № 27 від 04.02.05р. на поставку теплової енергії, відповідно до яких за прострочення виконання свого зобов'язання за договором позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати, але вказані суми судом перевірені та перераховані. Відмовляючи у позові в частині стягнення основного боргу, суд зазначив, що відповідач, хоч і з простроченням, але сплатив його до подання позову.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Комунальне підприємство «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал» звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що акт про відпуск теплової енергії не є підставою для нарахування штрафних санкцій, оскільки відсутня дата його підписання.

ВАТ «Дніпроенерго» у відзиві та у судовому засіданні 17.02.2009р. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить залишити рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення на підставі того, що відповідачем не було виконано п. 5.3 договору, а саме, не направлено у встановлений строк на ТЕС уповноваженого представника для оформлення акта про відпуск теплової енергії. У зв'язку з цим позивачем 30.11.2007р. було складено акт в односторонньому порядку та підписаний ВАТ «Дніпроенерго» направлено відповідачу. 5-тиденний строк для розрахунків за теплову енергію правомірно розраховувався з дати отримання відповідачем вказаного акта – 04.12.2007р.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить суд рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду,  знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню,  а рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 04.02.2005р. між ВАТ «Дніпроенерго» (енергопостачальна організація) та КП «ВК «Тепло-водоканал» (споживач) було укладено договір № 27 про постачання теплової енергії у вигляді пари. На підставі цього договору позивач у листопаді 2007р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 14301,73грн., що підтверджується актом про відпуск теплової енергії від 30.11.2007р., підписаним обома сторонами.

Відповідач у встановлений договором строк не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленої енергії, у зв'язку з чим ВАТ «Дніпроенерго» звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням уточнення) про стягнення з КП «ВП «Тепло-водоканал» недосплаченої суми основного боргу у розмірі 8131,93грн., а також 3% річних за період з 10.12.2007р. по 05.08.2008р. в розмірі 181,13грн., пені за період з 10.12.2007р. по 06.06.2008р. в сумі 962,46грн., інфляційних втрат за період з грудня 2007р. по липень 2008р. в сумі 1408,45грн.

Колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до п.5.3 Договору № 27 від 04.02.05р. щомісячно, 31 числа поточного місяця споживач направляє та ТЕС відповідального представника для оформлення акта про відпуск теплової енергії у вигляді пари, відпущеної у поточному місяці. У разі не направлення представника споживача, ВАТ «Дніпроенерго» складає акт самостійно та направляє два його екземпляри КП «ВП «Тепло-водоканал» для оформлення, що є первинним документом, що підтверджує передачу права власності на теплову енергію споживачу.

На підставі цього позивачем 30.11.2007р. було самостійно складено акт про відпуск теплової енергії за листопад 2007р. на суму 14301,73грн. та направлено його відповідачу.

Згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідач отримав вказаний акт 04.12.2007р.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  виконання зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до п. 6.5 Договору розрахунки за теплову енергію енергопостачальна організація здійснює зі споживачем у 5-тиденний строк з дати підписання акта про відпуск теплової енергії.

Акт про відпуск теплової енергії у вигляді пари за листопад 2007р. від 30.11.2007р. підписаний відповідачем без вказівки дати підписання, тому позивач обґрунтовано вважає датою підписання дату отримання вказаного акта відповідачем.

Таким чином, за актом від 30.11.2007р. відповідач зобов'язаний був сплатити вартість отриманої ним у листопаді 2007р. теплової енергії, з урахуванням отримання ним вказаного акта 04.12.2007р., у строк до 09.12.2007р. включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті теплової енергії за актом від 30.11.2007р., але з порушенням строку, що підтверджується платіжними дорученнями № 4560 від 20.12.2007р. на суму 6169,80грн. та № 2336 від 01.09.2008р. на суму 8131,93грн., що містяться в матеріалах справи.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у позові в частині стягнення основного боргу.

Що стосується стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, то рішення суду в цій частині підлягає зміні з наступних підстав.

У позовній заяві з урахуванням уточнень позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.12.2007р. по 05.08.2008р. в розмірі 181,13грн., пені за період з 10.12.2007р. по 06.06.2008р. в сумі 962,46грн., інфляційних втрат за період з грудня 2007р. по липень 2008р. в сумі 1408,45грн.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання  зобов'язання, відповідно ч.1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою. Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.2 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення.

Згідно п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені, встановлений договором, перевищує обмеження, встановлені вищевказаним Законом, то при нарахуванні пені слід застосовувати подвійну облікову ставку.

Таким чином, загальний період стягнення пені з 10.12.2007р. по 06.06.2008р.:

-          з 10.12.2007р. по 20.12.2007р. (11 днів) від суми основного боргу 14301,73грн., що складає 68,96грн.;

-          з 21.12.2007р. по 06.06.2008р. (169 днів) від суми основного боргу, що залишилась від сплати його частини, 6169,80 грн., що складає 775,08грн.

Таким чином, стягненню підлягає сума пені у розмірі 844,04грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 1408,45грн. суми інфляційних витрат за період з грудня 2007р. по липень 2008 р.

Відповідно до розрахунку за вказаний період сума інфляційних витрат становить 1512,32грн. Оскільки розмір заявленої позивачем суми інфляційних витрат не перевищує зазначену суму, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в цій частині та вважає можливим стягнути з відповідача заявлену позивачем суму  у розмірі 1408,45грн.    

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 10.12.2007р. по 05.08.2008р. у сумі 181,13грн.

Колегією суддів перевірено вказану суму та встановлено, що за період з 10.12.2007р. по 20.12.2007р. (до дати часткової оплати заборгованості) підлягає стягненню 3% річних у сумі 12,93грн.; а за період з 21.12.2007р. по 05.08.2008р. – 153,06грн. Таким чином, за загальний період з 10.12.2007р. по 05.08.2008 р. підлягає стягненню з відповідача сума у 165,99 грн.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання КП «ВК «Тепло-водоканал» на те, що в акті про відпуск теплової енергії від 30.11.2007р. відсутня дата його підписання, оскільки вказаний акт підписаний обома сторонами, отже, відповідач погодився з датою, поставленою в ньому. Але з урахуванням дати отримання акта відповідачем 04.12.2007р., 5-тиденний строк оплати поставленої енергії розраховувався саме з цієї дати.

За таких обставин суд вважає за необхідне рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2008р. у справі № 6/421/08 змінити, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізької області, задовольнити частково.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

                На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізької області, задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2008р. у справі №6/421/08 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізької області, на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя, втрати від інфляції у сумі 1408,45грн., 3% річних у сумі 165,99 грн., пеню у сумі 844,04грн., витрат по держмиту у сумі 24,18грн. та на ІТЗ судового процесу у сумі 26,71грн. Видати наказ.

В решті позову відмовити.»

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя, на користь Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м.Енергодар Запорізької області, 12,09грн. на сплату державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Антонік С.Г.  

 Кагітіна Л.П.  Мойсеєнко Т. В.