Рішення

від 03.03.2009 по справі 175-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

175-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2009Справа №2-23/175-2009

За позовом Дочірнього підприємства “Газ - Тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ

До відповідача Кримського республіканського підприємства з експлуатації інженерних мереж, м.Сімферополь

Про стягнення 18695,28грн.

                                                         Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Кошельна Л.М., представник, дов. від 02.03.2009р. №09/21-355

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: Позивач  звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 18695,28грн. боргу.

            Представник відповідача у судові засідання 05.02.2009р., 16.02.2009р. та 03.03.2009р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

           Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.  

  Суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

22.08.2005 року між Дочірнім підприємством “Газ–тепло” (Постачальник) та  Кримським республіканським підприємством з експлуатації інженерних мереж (Споживач) укладений договір №16/05-240, відповідно до п. 1.1. якого,  постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2005-2006р.р. природний газ,  а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу  у 2005-2006р.р. газ в обсязі до 192 тис. м. куб.

Відповідно до п.6.2 договору, загальна сума даного договору складається з сум вартості місячних поставок газу. Крім того, відповідно до п.6.3 договору, сторони домовились, що ціна на газ, що вказана у даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК “Нафтогаз України” і є обов'язковою сторін за даним договором з моменту введення його в дію.

Пунктом 7.1 договору  встановлено, що оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку: перша оплата  в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за п'ять  днів до початку місяця поставки газу; наступні оплати проводяться плановими платежами по 25% запланованих місячних обсягів до 08-го та 18-го числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту прийому –передачі до 08 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.12.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до 30.04.2006 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, а саме: з поставленого газу на суму 40081,28 грн., оплатив частково –21386,00грн., у зв'язку з чим заборгованість за поставлений природний газ за договором №16/05-240 від 22.08.2005р. становить 18695,28грн., що підтверджується розрахунком боргу (а.с.14).     

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої передбачено, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

        Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні вимоги Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

        Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

       Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

       Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

       Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

       Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).  

       Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

       Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

       Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

        Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

        Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Виходячи зі змісту ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів погашення заборгованості за поставлений природний газ за договором  №16/05-240 від 22.08.2005 року у розмірі 18695,28грн.     

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.            

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

         Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя  може  оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як  позивача,  так  і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності  представника  лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 03.03.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 10.03.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82, 84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути  з Кримського республіканського підприємства з експлуатації інженерних мереж (95005, АР Крим, м.Сімферополь, пр.-т Кірова, 13, п/р 26005075250001 в ККБ “Укрсіббанк”, МФО 384801, код ЄДРПОУ 32120166) на користь Дочірнього підприємства “Газ - Тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (03065, м.Київ, бул.І.Лепсе, 16, п/р 26006592983980 в АКБ “Фінанси та Кредит”, м.Київ, МФО 300131, код ЄДРПОУ 32587579, ІПН 325875726654, свідоцтво 35482239) 18695,28грн. боргу, 187,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.