Постанова

від 14.05.2009 по справі 46/26-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/26-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.                                                           Справа № 46/26-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивачів - 1)Заїка Я.О., копія пост. дов. №08-11/808/2-09 від 24.04.09 року; 2) не з"явився

відповідачів -  1) Закренична Т.І., копія пост. дов. б/н від 25.05.08 року; 2) не з"явився

третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - не з"явились.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та  комунального майна Харківської міської ради - Казека Е.В., дов. №137 від 12.01.09 року

прокурора - Гавриленко О.В., посв. №173 від 23.08.07 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №08 Х/1-12) та апеляційне подання прокурора м. Харкова (вх. № 65 Х/1-12 ) на рішення господарського суду Харківської області від 09.12.08 року по справі № 46/26-08

за позовом прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків

     2. Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків

про визнання недійсним договору

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача 1. Відкрите акціонерне товариство "Ольга", м. Харків, 2. Міністерство промислової політики України, м. Київ

про визнання недійсним договору, -

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та  комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до 1. Харківської міської ради, м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Харків  

3. Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків

4.          Відкритого акціонерного товариства "Ольга", м. Харків

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування з чужого незаконного володіння будівлі, -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2008 р. по справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., судді Ольшанченко В.І., Шарко Л.В.) в позові прокурора міста Харкова відмовлено частково. В частині позовних вимог прокурора міста Харкова про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10079470 від 14.03.2006 р. реєстраційний № 14017241 номер запису 6324 в книзі 1, виданий ТОВ "Таміра", провадження у справі припинено. У позові Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відмовлено частково. В частині позовних вимог Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2006 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради ДП "Завод ім. В.О. Малишева" провадження у справі припинено. Скасовано заходи про забезпечення позову щодо заборони відчуження у будь-який спосіб нежитлової будівлі дитячого садка - ясел літера "А-2" загальною площею 3 264,1 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 43-Г, зареєстрованого за ВАТ "Ольга", які були вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 19 лютого 2008 року.

 Позивач, Харківська міська рада, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного  господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2008 р. по справі № 46/26-08 скасувати, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора міста Харкова задовольнити частково, позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 р., укладений між ДП  "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Таміра"; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.10.2006 р., укладений між ТОВ "Таміра" та ВАТ "Ольга"; повернути до державної власності нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3 264, 1 кв. м., розташовану в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43-Г. В частині вимог прокурора міста Харкова про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10079470 від 14.03.2006 р. реєстраційний № 14017241 номер запису 6324 в книзі 1, виданий ТОВ "Таміра" провадження у справі припинити. В частині позовних вимог Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2006 року, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради ДП "Завод ім. В.О. Малишева", провадження у справі припинити.

          Прокурор міста Харкова з рішенням місцевого господарського суду також не погодився, вніс до апеляційного господарського суду апеляційне подання, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2008 р. по справі № 46/26-08 скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора міста Харкова та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 р., укладений між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Таміра"; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.10.2006 р., укладений між ТОВ "Таміра" та ВАТ "Ольга"; повернути до державної власності нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3 264,1 кв. м., розташовану в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43-Г.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга Харківської міської ради та апеляційне подання прокурора підлягають задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції- скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 березня 2006 року на підставі дозволу Міністерства промислової політики України № 7-1-134 від 07.02.2006 року і протоколу аукціону по лоту № 1 від 06.03.2006 р., затвердженого президентом "Харківський Аукціонний Центр", філія ДАК „НМАЦ"  між товариством з обмеженою відповідальністю „Таміра", покупцем, та Державним підприємством „Завод імені В.О. Малишева", продавцем, було укладено договір купівлі -продажу нежитлового приміщення, відповідно до умов якого продавець передав за визначену в договорі плату  у власність покупцеві нежитлову будівлю літ. „А-2" загапьною площею 3 264,1 кв.м., розташовану у м. Харкові, пр. Гагаріна, 43-Г, яке належало державі Україна (користувач Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева") на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради 28 лютого 2006 року на підставі розпорядження Харківського міського голови від 28 лютого 2006 року № 517, зареєстрованого комунальним підприємством „Харківське МБТІ" згідно з витягом № 9987374 про реєсттрацію права власності на нерухоме майно від 02.03.2006 р., реєстраційний № 14017241, номер запису 6324 в книзі 1.

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христовою Т.В. і зарестровано у реєстрі за № 1628.

Також 30 жовтня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Таміра", продавцем, та відкритим акціонерним товариством «Ольга», покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав покупцеві за визначену в договорі плату у власність нежитлову будівлю літ. «А-2»загапьною площею 3 264,1 кв.м., розташовану у м. Харкові, пр. Гагаріна, 43-Г.

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христовою Т.В. і зарестровано у реєстрі за № 5733.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може  суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями Закону України «Про перелік об‘єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»№847-ХІV від 07.07.1999 року встановлено, що виробниче об‘єднання «Завод ім.. В.О. Малишева»(31001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 ) включено до переліку майна об‘єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до статуту  державного підприємства «Завод ім.. В.О. Малишева», затвердженого наказом Державного комітету промислової політики України від 13.07.2000 року №177, вказане підприємство є правонаступником виробничого об‘єднання «Завод ім. В.О. Малишева».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №453 до сфери управління  Міністерства промислової політики України передано об‘єкти державної власності, до складу яких входить також державне підприємство «Завод ім.. В.О. Малишева».

Пунктом 4.2 та пунктом 4.4 сатуту державного підприємства „Завод ім. В.О. Малишева", затвердженого наказом Державного комітету промислової політики України від 13.07.2000 р. № 177, передбачено, що майно підриємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном в цілях господарської діяльності, вчиняючи щодо нього будь-які дії,  що не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за приємством, здійснюється за погодженням з Державним комітетом промислової політики України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизацією державного майна є відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть  бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності  виробництва та залучення  коштів на структурну перебудову економіки України.

Відчуження нежитлового приміщення (будівлі дитячого садка) літ. «А-2»площею 3264.1 кв.м по пр-ту Гагаріна, 43-Г за договором купівлі-продажу від 07.03.2006 року за своєю правовою природою є приватизацією, а тому повинна відбуватися в порядку, встановленому для приватизації, включаючи погодження такого відчуження з відповідними органами.

Статтею 6 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлено, що суб‘єктами  приватизації є державні органи приватизації, покупці (їх посередники, посередники).

Статтею 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлено, що державну політику в сфері приватизації здійснює Фонд державного майна та його регіональні відділення та представництва у районах і містах, які також здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Отже Міністерство промислової політики України не є суб‘єктом приватизації майна, що перебуває у державній власності, а тому дозвіл на відчуження державного майна повиннно надавати не вказане міністерство, а Фонд державного майна України (відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», Положення про порядок відчуження основних фондів, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМУ від 30.07.1999 року №1447 в редакції  наказу ФДМУ  від 29.03.2004 року №604, а також пункту 1 Наказу Мінпромполітики України від 09.06.2004 року №274 «Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, пов‘язаних з відчуженням основних засобів підприємств та з інших питань").

До того ж приватизація спірного об‘єкту має здійснюватись в порядку, встановленому Законом, та лише після виключення господарського суб‘єкта, створеного на базі об‘акта державної власності, з переліку об‘єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Крім того, відповідно до 2 статті 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання, а згідно з частиною 1 статті 136 цього Кодексу правом господарського відання  є речове право суб‘єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним  власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням  правомочності  розпорядження  щодо окремих видів майна за згодою  власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

А отже місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що відчуження спірного майна за договором купівлі-продажу від 07.03.2006 року було здійснено у  встановленому законом порядку при погодженні з  відповідним органом.

Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу спірного майна від 07.03.2006 року було порушено встановлений порядок приватизації об‘єкта державної власності, не враховано заборону його відчуження та не погоджено таке відчуження з уповноваженим державою органом, який повинен надавати згоду на його здійснення, що є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтею 215 та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля дитячого садка по пр-ту Гагаріна, 43-Г у м. Харкові будувалась Управлінням капітального будівництва Харківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради трудящихся від 08.07.1970 року №288-1 «Про надання дозволу управлінню капітального будівництва в міськвиконкому району».

З акту приймання в експлуатацію Державної приймальної комісії закінченого будівництвом об‘єкту від 30.03.1974 року дитячих ясел-садка №21 по пр-ту Гагаріна в 6 мікрорайоні  Комінтернівського району м. Харкова вбачається, що згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 18.07.1963 року), який діяв на час введення в експлуатацію дитячих ясел-садка, вказаний об‘єкт перебував у державній власності, фінансування його здійснювалась Харківською міською радою.

Згідно з частиною 6  статті 16 Закону України «про дошкільну освіту»засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права  безпідставно  ліквідувати  його, зменшувати  в  ньому  площу  території,  кількість  груп,  а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

    Реорганізація або ліквідація  діючих  комунальних  дошкільних навчальних  закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми   сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається   лише   за   згодою територіальної громади (загальних зборів) села,  селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

Дошкільні навчальні заклади передаються центральними органами державної влади або власником з державної до комунальної власності на безоплатній основі.

А отже, оскільки докази проведення місцевого референдуму чи загальних зборів громадян стосовно ліквідації дитячого дошкільного закладу сторонами не надавались і в матеріалах справи відсутні, посилання місцевого господарського суду як на одну з підстав для відмови в позові про визнання спірних договорів недійсними на наказ ДП «Завод ім.В.О. Малишева»№2003 від 18.12.2002 року «Про закриття дошкільного навчального закладу №380»є безпідставним.

Згідно з частиною 5 статті 63 Закону України «Про освіту»об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з  навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню  або використанню не за призначенням.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту»вивільнені   приміщення    ліквідованих    державних    та комунальних   дошкільних   навчальних   закладів  використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або  комунальною  власністю  (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання  тощо),  придбання  чи відокремлення якого  призначене  для  здобуття  дітьми  дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

До того ж, як вже вуло зазначено вище, частииною 6 статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту»передбачено, що дошкільні навчальні заклади передаються центральними органами державної влади або власником з державної до комунальної власності на безоплатній основі.

А тому сторони при укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 року та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 30.10.2006 року, в порушення Закону України «Про освіту»та Закону України «Про дошкільну освіту»не врахували обмежень щодо відчуження закладів освіти та їх основних фондів, що  є підставою для визнання цих договорів недійсними згідно зі статтею 215 та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, рішення місцевого господарського в частині відмови в позові про визнання спірних договорів недійсними слід скасувати як прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти в цій частині  нове судове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 року та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 30.10.2006 року задовольнити.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні посилався на те, що прокурором неправомірно пред‘явлено позов в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, проте колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду  в інтересах держави, а згідно з частиною 3 цієї статті прокурор, який звертається  до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає  порушення інтересів  держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений  здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано в тому числі повноваження органу виконавчої влади (органи місцевого самоврядування).

Крім того, у вказаному рішенні визначено зміст поняття "інтереси держави" та зазначено, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Захист інтересів Харківської міської ради прокурор обгрунтовуваав, зокрема, тим, що до сфери повноважень Харківської міської ради відповідно до статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відноситься управління закладами освіти, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти.

Статтею 53 Конституції України встановлено, що кожен має право на освіту і держава забезпечує доступність і безоплатність, зокрема, дошкільної освіти.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про дошкільну освіту" здобуття освіти гарантується.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор цілком обґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави в особі Харківської міської ради  як органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із забезпеченням інтересів держави в сфері освіти.

В частині позовних вимог про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10079470 від 14.03.2006 р. (реєстраційний № 14017241 номер запису 6324 в книзі 1), виданий ТОВ „Таміра" та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2006 року, виданого виконкомом Харківської міської ради ДП „Завод ім. В.О. Малишева" колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження в цій частині позову на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, так як вказані витяг та свідоцтво не є актами нормативного чи ненормативного характеру або правочином і  з урахуванням статті 12 Господарського процесуального кодексу України спір про визнання їх недійсними не підлягає розгляду в господарських судах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 80, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради та апеляційне подання прокурора задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2008 року у справі №46/26-08 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора міста Харкова задовольнити частково, позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 року, укладений між державним підприємством «Завод ім.. В.О. Малишева»та товариством з обмеженою відповідальністю «Таміра».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.10.2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Таміра»та відкритим акціонерним товариством «Ольга».

Повернути до державної власності нежитлову будівлю літ. «А-2»загальною площею 3 264, 1 кв. м., розташовану в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43-Г.

В частині вимог прокурора м. Харкова про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10079470 від 14.03.2006 року реєстраційний №14017241 номер запису 6324 в книзі 1, виданий товариству з обмеженою відповідальністю «Таміра»провадження у справі припинити.

В частині позовних вимог Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2006 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Державному підприємству «Завод ім. В.О.Малишева», провадження у справі припинити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Повний текст постанови оголошено у судовому засіданні 12.05.2009 року

         Головуючий суддя                            (підпис)                             Сіверін В. І.  

                                 Суддя                           (підпис)                             Бондаренко В.П.  

                                 Суддя                           (підпис)                             Ільїн О.В.