Рішення

від 24.03.2009 по справі 41/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/32

24.03.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Крам-Авто»

Простягнення  205 935, 88 грн.

                                                                                                 Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін :

Від позивача : Зеленюх В.Р. –дов. № б/н від 24.12.2008 року;

Від відповідача : Головань О.І. –дов. № б/н від 17.02.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крам-Авто»про стягнення  186 918, 12 грн. основного боргу, 1 475, 71 грн. 3 % річних, 11 560, 68 грн. пені, 5 981, 37 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі укладених між позивачем та відповідачем Договорів № СК 1122/0906 від 09.06.2008 року, № СК 865/0211 від 02.11.2007 року, № СК 1067/1205 від 12.05.2008 року позивач відпустив відповідачу дизельне пальне, однак відповідач в порушення умов зазначених Договорів його вартість оплатив частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість розмірі 186 918, 12 грн.

Ухвалою від 23.01.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.02.2098 року.

В судовому засіданні 20.02.2009 року представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, якою повідомив суд про часткову сплату боргу та просив суд припинити провадження у справі в частині сплачених коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2009 року надав відзив на позов, відповідно до якого суму основного боргу визнав повність, крім того у зв'язку з скрутним фінансовим становищем просив суд розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців.

В судовому засіданні 20.02.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 24.03.2009 року о 10-00.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.03.2009 року позивач надав пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник  відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат заперечував.

         Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.          

         В судовому засіданні 24.03.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

                                            ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крам-Авто»(далі-покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»(далі - продавець, позивач) були укладені Договори № СК 1122/0906 09.06.2008 року, № СК 865/0211 від 02.11.2007 року, № СК 1067/1205 від 12.05.2008 року  на купівлю-продаж пального та його відпуску за електронною карткою (далі-Договори).

Відповідно до п.1.1 Договорів, продавець зобов'язувався передати певну кількість пального у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму на умовах Договорів.

В силу положень п. 1.2 Договорів, передача (відпуск) пального продавцем та його приймання покупцем здійснюється відповідно до однієї з зазначених в договорі схемі відпуску пального, що обирається покупцем, відповідно до умов Договору. Передача та приймання пального здійснюється при пред'явленні покупцем або уповноваженим ним користувачем електронної картки або карток (далі-ЕК), на автозаправних станціях (АЗС), що входять у систему безготівкових розрахунків на ЕК продавця, список яких надає продавець.

Ціна на вартість пального зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображаються у видаткових документах на товар (п. 2.1 договору).

П. 2.2 Договорів, встановлено, що ціна на пальне формується на момент його відпуску по ЕК покупця і дорівнює ціні (що встановлена на оплату паливу шляхом безготівкового розрахунку) на відповідну марку палива на АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків за ЕК продавця.

Порядок розрахунків сторони погодили п. 4.1 Договорів, відповідно до якого, сплата вартості пального за стандартною схемою здійснюється на умовах 100% попередньої оплати нафтопродуктів (тобто до моменту їх фактичного отримання) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого продавцем рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом 2 (двох) календарних днів з моменту надання рахунку покупцеві, відповідності до п. 8.5 Договору.

Згідно до п. 4.3 Договорів, в разі якщо покупцем обрана Лімітна схема відпуску пального, він зобов'язується здійснювати остаточні розрахунки за пальне, що було фактично отримане протягом одного календарного місяця на підставі даних, щодо вартості та кількості, що зазначені  у видаткових накладних (або у рахунках на сплату товару, що були наданні у відповідності до умов цього Договору) та у чеках терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС. Остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів місяця, що йде за наступним за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договорів передав відповідачу дизельне паливо на загальну суму 1 400 413, 12 грн., що засвідчується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), видатковими накладними та довіреностями про отримання товаро-матеріальних цінностей, належним чином завіренні копії долученні до матеріалів справи.

Однак,  відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1 213 495, 00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 26.11.2008 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 186 918, 12 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразову звертався до відповідача з листами про погашення заборгованості, однак зазначенні звернення залишенні відповідачем без задоволення та належного реагування.

         Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, відповідач вартість поставленого дизельного палива в повному обсязі не сплатив, заборгувавши позивачу 186 918, 12 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час судового розгляду справи, відповідач частково погасив заборгованість на суму 2000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, на цій підставі позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 184 918, 12 грн. основного боргу, та припинити провадження в частині сплаченого боргу, а тому у відповідності до п.1-1.ч.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі в частині стягнення 2000, 00 грн. підлягає припиненню.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 20.02.2009 року, підлягають задоволенню в сумі 184 918, 12 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. Договору в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості пального, у відповідності до п.п. 4.1, 4.2, 8.3, 8.4. даного Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несвоєчасної сплати або несплати, від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми, що зазначена у відповідних рахунках, або від суми заборгованості, що встановлюється на підставі видаткових документів або чеків терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, у відповідності до п. 4.3 даного Договору, за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлені нафтопродукти, керуючись п. 10.1. Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11 560, 68 грн.

Господарський суд здійснивши перерахунок пені, встановив, що позивач вірно визначив періоди та суми прострочення відповідачем, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю на суму 11 560, 68 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1475, 71 грн. та 5981, 37 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд вважає за необхідне задовольнити зазначене клопотання частково та розстрочити виконання рішення на 3 (три) місяці.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

        На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32,  33, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крам-Авто»суми основного боргу в розмірі 2000, 00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крам-Авто»(01135, м. Київ, вул. Луначарського, 22-А, код ЄДРПОУ 30404263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»(83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-А, код ЄДРПОУ 32183378) 184 918 (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 12 коп. основного боргу, 1475 (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять) грн. 71 коп. 3 % річних, 11 560 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 68 коп. пені, 5 981 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 2 059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп.  державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) грн. 00 коп. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення наступним чином:

               до 30 квітня 2009 року  -  68 212, 53 грн.;

               до 31  травня 2009 року –68 212, 53грн.;

               до 30 червня 2009 року  -  68 212, 53 грн.;

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                         О.М. Спичак

Дата підписання рішення

08.04.2009 року