Рішення

від 08.04.2009 по справі 28/7-09-221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/7-09-221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2009 р.Справа  № 28/7-09-221

За позовом   Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк";  

до відповідача   Приватне підприємство "Екватор"  

 3-тя особа відповідача: Відділ державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції;  

про звільнення майна з-під арешту  

Суддя  

Представники:

Від позивача:         Гайдаржі К.П. –за дорученням;  

Від відповідача:     не з'явився;

Від третьої особи:  не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Екватор» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про звільнення майна з-під арешту.

          Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

    Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відділ державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області  в судове засідання не з'явився, письмові пояснення стосовно позову не надав.

Розглянувши матеріали справи

та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

30 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»в особі заступника голови правління –директора Одеської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк»/Кредитодавець/ та Приватним підприємством «Екватор»/Позичальник/ був укладений кредитний договір №06/07SМЕ, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти /кредит/. Кредит надається у формі стандартного кредиту у сумі 450 000 гривень з терміном користування до 16 години 29 липня 2010 року, згідно п.п.1.1.1 та 1.1.2 договору.

За умовами додаткової угоди, яка укладена між сторонами 30 липня 2007 року, погашення кредиту здійснюється позичальником щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця з листопада 2007 року по червень 2010 року по 13 636,36 гривень та не пізніше 29 липня 2010 року  - 13 636,48 гривень.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №06/07SМЕ від 30 липня 2007 року, сторони 29 лютого 2008 року уклали договір застави, за умовами якого відповідач /заставодавець/  надає позивачу /заставодержателю/ в заставу належне йому на праві власності обладнання /майно/, а саме боулінг лінії в кількості 3 штуки та систему кондиціювання та вентиляції. Сторони оцінили предмет застави в сумі 598 732,96 гривень та в період дії договору застави вказане майно знаходиться за адресою: Одеська область місто Білгород-Дністровський вул..Ізмаїльська,39.

Відповідно до п.п.2.1.2 договору заставодавець зобов'язується вживати всі необхідні заходи для збереження заставленого майна в період дії договору застави, а згідно п.п.2.1.5 договору на період фактичної дії договору застави зареєструвати за свій рахунок заставлене майно у Державному реєстрі застав.

Вказане майно було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна що підтверджується копіями витягів за №21095466 від 02.10.2008 року, №21097234 від 02.10.2008 року та №21097176 від 02.10.2008 року.

Зі змісту листа відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області від 3 грудня 2008 року, який надійшов на адресу позивача вбачається, що державним виконавцем 20 листопада 2008 року проведено опис і арешт майна та оголошено заборону на його відчуження, а саме: кондиціонер  FDT/FDC  508 43 41 та рекомендовано звернутися до суду з позовом про виключення арештованого майна з акту опису та арешту.  

У зв'язку з тим позивач звернувся до суду з позовом про звільнення з-під арешту майно, а саме кондиціонер FDT/FDC  508 43 41 та заборонити відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області накладати арешт та оголошувати заборону на відчуження майна, яке знаходиться в заставі за договором від 29 лютого 2008 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних  правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

Таким чином умовами договору застави передбачено обов'язок заставодавця, а саме розділ 2 вказує, що заставодавець вживає всі необхідні заходи по збереженню заставленого майна в період дії договору, несе відповідальність за ризик випадкової загибелі або втрати заставленого майна, у період дії даного договору не здійснювати відчуження, передачу заставленого майна без письмової згоди заставодержателя, на період фактичної дії договору застави зареєструвати за свій рахунок заставлене майно у Державному реєстрі застав, негайне повідомлення про зміну місцезнаходження заставленого майна, у разі втати або пошкодження предмета застави негайно повідомити про це заставодержателя та здійснити його відновлення або заміну іншим майном такої ж або більшої вартості за попереднім погодження з заставодержателем протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги, повідомляти заставодержателя про будь-які зміни, які відбулися або можуть статися з предметом застави.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови договору застави щодо не повідомлення позивача та третьої особи про те що вказане майно знаходиться в заставі та внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 2 жовтня 2008 року.

Частиною 1 ст. 585 ЦК України, передбачено момент виникнення права застави  виникає  з  моменту   укладення   договору застави, тобто у позивача виникло право на заставлене майно 29 лютого 2008 року.

Відповідно до ст..589 ЦК України, правові наслідки невиконання зобов'язання,                 забезпеченого заставою.  У разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого  заставою, заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави. За рахунок предмета  застави  заставодержатель  має  право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування    збитків,    завданих   порушенням   зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених   у  зв'язку  із  пред'явленням  вимоги,  якщо  інше  не встановлено договором.

Відповідно до ст..52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення   на   заставлене   майно   в  порядку  примусового виконання  допускається за виконавчими документами для задоволення вимог    стягувача - заставодержателя.   За   постановою  державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.   Для задоволення    вимог     стягувачів,     які     не     є заставодержателями,  стягнення  на  заставлене майно боржника може бути звернено у разі:     виникнення права застави після винесення  судом  рішення  про стягнення з боржника коштів;  коли вартість     предмета     застави    перевищує    розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно  для  задоволення вимог   стягувачів,   які   не   є  заставодержателями,  державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше  наступного  дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі,  та  роз'яснює заставодержателю   право  на  звернення  до  суду  з  позовом  про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Статтею 1 Закону України «Про заставу»передбачено, що застава  -  це  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено   законом.  В силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі невиконання  боржником  (заставодавцем)  забезпеченого    заставою зобов'язання одержати задоволення з  вартості  заставленого  майна переважно перед іншими кредиторами. Застава  виникає  на  підставі  договору,  закону або рішення суду.  

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо заборони відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області  накладати арешт та оголошувати заборону на заставлене майно.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку що вимога про звільнення майна з-під арешту підлягає задоволенню, а вимога про заборону не може бути задоволена оскільки відповідно до ст..67 ГПК України передбачені лише заходи щодо забезпечення позову шляхом  заборони відповідачу вчиняти певні дії та забороною  іншим   особам  вчиняти   дії,   що  стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала та відповідно до ст..68 ГПК України, суд скасовує заходи забезпечення позову у зв'язку з прийнятим рішенням.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покласти на відповідача в межах задоволених вимог.

Отже, виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Звільнити з-під арешту кондиціонер FDT/FDC  508 43 41, який знаходиться в заставі Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»за договором застави від 29 лютого 2008 року та внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 2 жовтня 2008 року.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Екватор»/67700 Одеська область місто Білгород-Дністровський вул.. Паркова дім 8 кв.7, р/р 2600430012652 в ОФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 328726, код ЄДРПОУ 32806631/ на корись Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»/01054 місто Київ вул..Зоологічна,5, р/р 32003176201 в УНБУ по Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19017842/ витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві) гривни 50 копійок, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень.

4. В решті позову відмовити.   

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Суддя