Рішення

від 10.12.2013 по справі 2-2809/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2809/09

Номер провадження 22-ц/786/3964/2013

Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В.

Доповідач Триголов В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Триголова В.М.

суддів: Буленка О.О., Омельченко Л.М.,

при секретарі: Порохні А.А.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2009 року

по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2009 року до суду звернувся позивач ЗАТ КБ «ПриватБанк» (зараз ПАТ «ПриватБанк») з позовом про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Просив суд стягнути борг з відповідачів в сумі 112012,48 грн., а також звернути стягнення на прендмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, виселити відповідачів із зняттяє з реєстраційного обліку, а також стягнути судові витрати в сумі 1116,25 грн.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 2 грудня 2009 року позов ПАТ «ПриватБанк» задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором , а саме: заборгованість за кредитом - 104898,71 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6405,39 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом- 579,15 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 129,23 грн., судові витрати в сумі 1116,29 грн., а всього 113128,77 грн.

В рахунок погашення боргу звернуто стягнення на квартиру, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності , а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень , необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2013 року відмовлено ОСОБА_2 в перегляді заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 2 грудня 2009 року за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення.

Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просила рішення районного суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову банку за безпідставністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності з п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 22.09.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №PLOKGA0000000018, відповідно до якого останній надано кредит в сумі 141862, 72 грн. з кінцевим терміном повернення до 22.09.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,04% річних. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 передано ЗАТ «ПриватБанк» квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 належним чином взяті зобов'язання за договором не виконувала.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 вязтих на себе зобов'язань, передбачених кредитним договором утворилась заборгованість перед банком у сумі 112 012, 48 грн., а саме заборгованість за кредитом - 104 898, 71 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 6405, 39 грн; заборгованість по комісії за користування кредитом - 579, 15 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 129, 23 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк», звертаючи стягнення на предмет іпотеки з виселенням відповідачів, місцевий суд посилався на те, що відплвідачами належним чином зпбов'зання за кредитним договором не виконуються, а тому можливо задовольнити вимоги банку за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів з виселенням відповідачів.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.22 іпотечного договору у випадку порушення кредитного договору позичальником або договору іпотеки іпотекодавцем , іпотекодержатель направляє позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Проте, позивачем попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки вразі невиконання боржницею своїх зобов'язань на її адресу не направлялось.

Відповідно до ч.1 ст 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У частині 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» встановлено певний порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення - шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виходячи із аналізу вказаних правових норм закону, примусове виселення здійснюється за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених частиною 2 статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частиною 3 статті 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог статті 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Враховуючи, що банком не було дотримано визначену законодавством процедуру проведення звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб шляхом направлення відповідних письмових вимог, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про можливість задоволення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу, звернення стягнення та виселення.

Окрім того, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, місцевий суд не врахував, що ОСОБА_3 не є власником квартири, а також не являється іпотекодавцем.

З наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу, звернення стягнення та виселення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, ст. ст. 590, 1054 ЦК України, ст. 7, 35 Закону України «Про іпотеку» , колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2009 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення на майно, виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: (підписи)

Триголов В.М.

Буленко О.О.

Омельченко Л.М.

ВІРНО: