Рішення

від 26.02.2009 по справі 7/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/102

26.02.09

За позовом    Товариство з обмеженою відповідальністю  „Євро Лізинг”

до                      Приватного підприємства „Гранд М”

про                 стягнення 326 663, 11 грн.

                                                                                                                 Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:   Корєнєвська Х.О. –довіреність № 20 від 02.01.09;

від відповідача: Тіпсін А.П. –директор.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  „Євро Лізинг” звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства „Гранд М” про стягнення  326 663, 11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, отримавши транспортні засоби за Договором лізингу № 471 від 19.09.07р., не здійснив в повній мірі лізингові платежі, заборгувавши позивачу 278 273, 40 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 278 273, 40 грн. - боргу, 34 715, 51 грн. –пені, 3 029, 49 грн. –3% річних, 10 644, 71 грн. –інфляційних збитків, а також понесені ним по справі судові витрати –3 266, 63 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зменшення суми позовних вимог в частині перерахування пені. А тому, просить стягнути з відповідача на користь позивача 34 646, 33 грн. –пені.

Представник відповідача позовні вимоги визнав.

Ухвалою від 02.02.2009р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.02.2009р.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.02.2009р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                                               ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 471 фінансового лізингу (далі - Договір), згідно умов якого (п.2.1) позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач отримати в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби відповідно до замовлення.

Строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, річний пробіг, дата повернення, місце передачі та ін. передбачаються Планом лізингу, який є невід'ємним додатком до Договору.

Передача транспортного засобу здійснюється на підставі Акту приймання-передачі ТЗ.

На виконання умов договору Позивачем на підставі Замовлень на транспортні засоби №  471/004, 471/006, 471/007 від 19 вересня 2007 року відповідачу було надано наступні транспортні засоби:

-          МАЗ 551605-271, шасі № УЗМ55160570013607, реєстраційний № АА3257ЕЕ;

-          МАЗ 551605-271, шасі № УЗМ55160570013699, реєстраційний № АА3258ЕЕ;

-          МАЗ 551605-(271), шасі № УЗМ55160570013467, реєстраційний № АА3115ЕЕ.

Відповідно сторонами було підписано Акти приймання-передачі ТЗ № 471/004 від 12.10.2007р., 471/006 від 12.10.2007р., № 471/007 від 02.10.2007р.; Плани лізингу № 471/004, 471/006 від 12.10.2007р., № 471/007 від 02.10.2007 року, Зміни до Планів лізингу  № 471/004, 471/006 від 12.10.2007р., № 471/007 від 02.10.2007р., Зміни до Планів лізингу № 471/004, 471/006, 471/007 від 13.09.2008р.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 278 273, 40 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи листами-вимогами та виконавчими написами нотаріуса, що також не заперечується і представником відповідача.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 16.1 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 34 646, 33 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

В пункті 16.1 Договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків внесення лізингових платежів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від простроченні суми за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 34 646, 33 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 10 644, 71 грн. –індекс інфляції та 3 029, 49 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Гранд М»(юридична адреса: 04208, м. Київ, пр-т Правди, 80Б, кв. 103, фактична адреса: м. Київ, вул. Осиповського, 2А, код ЄДРПОУ: 32161443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 32774741) –278 273 (двісті сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят три) грн. 40 коп. –боргу, 34 646 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 33 коп. –пені, 10 644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 71 коп. –інфляційних збитків, 3 029 (три тисячі двадцять девять) грн. 49 коп.,  3 266 (три тисячі двісті шістдесят шість) грн. 63 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                  М.М. Якименко

Дата підписання рішення: