Рішення

від 27.04.2009 по справі 10/14-09-363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/14-09-363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2009 р.Справа  № 10/14-09-363

за позовом Приватного підприємства «Метал»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Куліндоровський індустріальний концерн»

про стягнення 12338,04 грн.  

                                                                                                          Суддя         Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПП «Метал»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Куліндоровський індустріальний концерн»12338,04 грн., з яких, 10554 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі  укладеного з відповідачем договору поставки від 20.10.2008р. №114; 836,77 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 01.11.2008р. по 12.01.2009р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару та 957,27 грн. –30% річних, що також нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Представник відповідача ознайомився  з матеріалами справи та зняв копії необхідних документів на підставі відповідного клопотання від 25.02.2009р. за вх.№4615, але у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Ухвалою від 20.03.2009р. за підписом голови суду строк розгляду справи продовжений до 27.04.2009р.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський  суд встановив:   

20.10.2008р. між ПП «Метал»(продавець, позивач) і ТОВ «Куліндоровський індустріальний концерн»(покупець, відповідач) укладений договір поставки №114, згідно з яким, позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

У п.п.1.2.,2.1. договору встановлено, що найменування, ціна та кількість товару вказується у відповідних Специфікаціях до даного договору.

Згідно із Специфікацією №1 від 21.10.2008р. до договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідача арматуру АТ 16 (9,5) у кількості 9,5 тон, арматуру АТ14(6,7) у кількості 4,7 тон, та арматуру АТ12(6,7) у кількості 4,7 тон загальною вартістю 118620 грн. з ПДВ, а відповідач зобов'язується здійснити оплату у розмірі 100% загальної суми, зазначеної у даній Специфікації згідно графіку платежів: попередню оплату у розмірі 59310 грн. протягом 1 банківського дня з моменту пред'явлення рахунку-фактури; залишок суми –протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Умовами п.8.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати партії товару, зазначеного у Специфікації до цього договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний прострочений день, а також сплачує позивачу плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за кожний день такого користування.

У п.12.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 21.12.2008р.

Разом з тим, господарським  судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу передбачений у Специфікації №1 до договору товар на загальну суму 118164 грн., що підтверджується видатковою накладною №М-00020101 від 24.10.2008р., яка підписана відповідачем та засвідчена печаткою останнього, а також довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯОД №404963 від 24.10.2008р., згідно з якою, товар одержаний уповноваженим представником відповідача на підставі рахунку №19505 від 22.10.2008р.

Також господарським судом встановлено, що за поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково в сумі 107620 грн., що підтверджується витягами з банківського рахунку позивача, а саме: 23.10.2008р. відповідач перерахував позивачу 60620 грн. (банківська виписка №1545); 30.10.2008р.   відповідач перерахував позивачу 10000 грн. (банківська виписка №1565); 04.11.2008р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн. за (банківська виписка №1570); 06.11.2008р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн. (банківська виписка №1573); 06.11.2008р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн. ( банківська виписка №3162); 07.11.2008р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн. (банківська виписка №1577); 11.11.2008р.  відповідач перерахував позивачу 970 грн. (банківська виписка №1590); 12.11.2008р. відповідач перерахував позивачу 4030 грн. (банківська виписка №3166); 13.11.2008р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн. (банківська виписка №1595); 18.11.2008р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн. (банківська виписка №3184); 03.12.2008р. відповідач перерахував позивачу 2000 грн. (банківська виписка №3210).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №286 від 11.12.2008р. та з вимогою за вих. №287 від 12.12.2008р. про сплату боргу за поставлений товар в сумі 10544 грн., пені та 30% річних.

Оскільки відповідач відповіді на вимоги позивача не надав, заборгованість за поставлений позивачем товар не оптатив, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10544 грн., пені в сумі 836,77 грн. та 30% річних в сумі 957,27 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до вимог ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виплаває з характеру відносин сторін.

У ч.1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено судом,  між сторонами у справі укладений договір поставки,  за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар відповідно до встановленого графіку платежів.

Факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару відповідачу на загальну суму 118164 грн. підтверджується вищевставленими  обставинами справи і жодним чином не заперечується відповідачем.

Водночас вищевстановлені обставини справи свідчать, що свої договірні зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений останнім товар відповідач виконав частково та  з порушенням строків оплати, що встановлені  умовами укладеного між сторонами договору поставки, а саме, сплатив позивачу лише 107620 грн.   

Таким чином встановлені обставини справи свідчать  про наявність боргу у відповідача в сумі 10544 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України,  якщо предметом неустойки (пені)  є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку порушення строків оплати поставленого позивачем товару передбачена  умовами п.8.2.  укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Розрахунок пені, згідно з яким, сума пені становить 836,77 грн., здійснений позивачем  відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а також із врахуванням сум часткового погашення боргу відповідачем.  

Окрім того, умовами п.8.2. укладеного між сторонами договору передбачено також, що у випадку порушення строків оплати поставленого позивачем товару відповідач сплачує позивачу плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за кожний день такого користування. Такі умови укладеного між сторонами договору кореспондуються з вимогами ст.536 ЦК України, згідно з якою, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється  договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з розрахунком позивача, розмір 30% річних становить 957,27 грн.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підтверджуються документальними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому задовольняються господарським судом в повному обсязі.  

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.  

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

        1.Позов Приватного підприємства «Метал» задовольнити.

        2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куліндоровський індустріальний концерн»(67513, Одеська область, Комінтернівський район, с. Олександрівка, пл. Центральна, №2, код ЄДРПОУ 33316924) на користь Приватного підприємства «Метал»  (46020, м. Тернопіль, вул. Поліська,11, код ЄДРПОУ 25348483, р/р 2600801663103 ТФ «Укрексімбанк», МФО 338879) основний борг в сумі 10544  (десять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн.,  пеню в сумі 836 (вісімсот тридцять шість) грн. 77 коп., 30% річних в сумі 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 27 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 123 (сто двадцять три) грн. 38 коп.,  витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення підписане 30 квітня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.