Рішення

від 27.03.2009 по справі 14/63/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/63/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.09                                                                          Справа №  14/63/09

Суддя   Хоролець Т.Г.

За позовом          Приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” (02160 м. Київ, пр.  Возз'єднання, 15)

До відповідача   Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Колос” (72111 с. Родолівка Приморський район Запорізька область, вул. Миру, 42)

Про стягнення заборгованості у розмірі 52874,64 грн.

                                                                                                                 Суддя  Хоролець Т.Г.        

Представники:

Від позивача        Петренко В.О.,  довіреність №17/111 від 02.01.2009

Від відповідача   не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

До господарського суду подано позов про стягнення заборгованості у розмірі 52874,64 грн., з яких  22848,00 грн. - сума основного боргу,  9902,92 грн. - курсова різниця, 231,90 грн. –втрати від інфляції, 583,10 грн. –п'ятнадцять  відсотків річних, 18375,75 грн. –штраф  та 932,97 грн. –пеня.  

28.01.2009 порушено провадження у справі №14/63/09, судове засідання призначено на  03.03.2009. Розгляд справи відкладався до  27.03.2009.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки  не повідомляв, згідно повідомлення про  вручення поштового відправлення відповідач належним чином був повідомлений про слухання справи в суді.

27.03.2009 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі  22 848,00 грн., у зв'язку зі сплатою суми основного боргу відповідачем після звернення до суду та стягнути з відповідача на користь позивача  штраф у розмірі 18375,75 грн., 1322,81 грн. пені, 588,65 грн. встановленого індексу інфляції, 826,75 грн. 15% річних та 9 902,92 грн. курсової різниці (враховуючи збільшення офіційного курсу долара США відносно національної валюти (гривні), а всього 31 016,88 грн.

Заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом приймається.

У судовому засіданні  27.03.2009 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  

Позивач свої  вимоги обґрунтовує умовами договору, ст.ст. 525,526,530,632 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 173,188,193 Господарського кодексу України і просить стягнути з відповідача на користь позивача  штраф у розмірі 18375,75 грн., 1322,81 грн. пені, 588,65 грн. встановленого індексу інфляції, 826,75 грн. 15% річних та 9902,92 грн. курсової різниці (враховуючи збільшення офіційного курсу долара США відносно національної валюти (гривні), провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22 848,00 грн. припинити у зв'язку зі сплатою її відповідачем після звернення до суду.  

Відповідач  у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, відзив та витребувані судом документ не надав, проти позову не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2008 між Приватним підприємством “Хімагромаркетинг-2000” –Продавець (позивач у справі) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Агрофірма Колос” –Покупець (відповідач у справі) укладено договір поставки № Х2-07-0105, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує засоби захисту рослин.

Розділом 1 договору визначено ціну договору. Так, загальна вартість договору становить  39210,00 грн., що станом на 15.04.2008 за курсом 5,05 грн. за один долар США становить еквівалент 7 764,36 доларів США.

У п. 1.3. договору зазначено, що у випадку зміни законодавства України коливання (у бік збільшення) на ринку валют курсу долара США відносно національної валюти (гривні) продавець залишає за собою право в односторонньому порядку при оформленні рахунку  на оплату товару або відвантажувальної (видаткової) накладної змінити ціну товару, зазначену в п. 1.2. даного договору.  

Розділом 2 договору визначено порядок розрахунків за придбаний товар. Відповідно до п. 2.1. покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. даного договору з урахуванням положень п. 1.3. договору,  в наступні строки: не пізніше 21.04.2008  - 11 763,00 грн., не пізніше 30.09.2008  - 27447,00 грн., а всього 39210,00 грн.  Додатковими угодами  до договору № Х2-07-0105ДС1 від 12.05.2008,    № Х2-07-0105ДС2 від 03.07.2008,  №  Х2-07-0105ДС4  від 18.08.2008 та  № Х2-07-0105ДС6  від 14.10.2008 сторони узгодили поставку товару на суму  16166,00 грн.,  35100,00 грн., 12700,00 грн. та 22848,00 грн.

Як  свідчать накладні, що містяться в матеріалах справи, СВК “Агрофірма Колос” отримало товару на загальну суму 122 505,00 грн.  

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 99 657,00 грн. Таким чином, станом на 01.11.2008 заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 848,00 грн.

Згідно ст.193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання –відповідно до  вимог, що у  певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525,526 ЦК України: зобов'язання має виконуватись належним чином.   

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 22 848,00 грн. за поставлений товар  обґрунтована та підлягає задоволенню.

В судовому засіданні  27.03.2009  позивач надав докази сплати відповідачем суми основного боргу  22 848,00 грн.,  в зв'язку з чим просить провадження у справі в цій частині припинити.

На підставі п. 1-1.ч.1  ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі у разі, якщо відсутній предмет спору. Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача, оскільки  погашення боргу відбулося після звернення позивача до суду.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 22 848,00 грн. підлягає припиненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 18375,75 грн., 1322,81 грн. пені, 588,65 грн. встановленого індексу інфляції, 826,75 грн. 15% річних, 9902,92 грн. курсової різниці (враховуючи збільшення офіційного курсу долара США відносно національної валюти (гривні).

В п.5.4 договору визначено, що у випадку прострочення  виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.1 даного договору, більше ніж 30 днів Покупець додатково оплачує Продавцеві штраф у розмірі  п'ятнадцять  відсотків від ціни договору.

Відповідно до вимог п.5.4 договору позивачем нарахована пеня  в розмірі 18357,75 грн. та підлягає задоволенню.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України встановивши її в розмірі 15%. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.   

За таких обставин вимога позивача про стягнення 15% річних в розмірі 826,75 грн. та 588,65 грн. втрат  від інфляції підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1322,81 грн. пені за несвоєчасну оплату  товару.

Згідно п. 5.2. договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення пункту 2.1. договору) відповідно до діючого законодавства сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.  

Розрахунок пені виконано вірно, вимога про стягнення пені не суперечить положенням  ст. 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом задовольняється.

Пунктом 1.3 договору   сторони узгодили, що у випадку зміни законодавства України коливання (у бік збільшення) на ринку валют курсу долара США відносно національної валюти (гривні) продавець залишає за собою право в односторонньому порядку при оформленні рахунку  на оплату товару або відвантажувальної (видаткової) накладної змінити ціну товару, зазначену в п. 1.2. даного договору.  

Враховуючи збільшення офіціального курсу долара США відносно національної валюти гривні, позивач на підставі п. 1.3 договору в односторонньому порядку змінив ціну товару, виставивши рахунок-фактуру №Х2-1.3-0001 від 03.12.2008 на суму 9 902,92 грн.   

Оскільки умови договору є обов'язковими для сторін, то сума  курсової різниці (враховуючи збільшення офіційного курсу долара США відносно національної валюти (гривні) в розмірі 9902,92 грн. підлягає стягненню.

За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, пояснень по суті спору не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

  Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так як штрафні санкції нараховані позивачем відповідно до п.5.4 договору в розмірі 18375,75 грн. є надмірно великі порівняно із сумою основного боргу заявленого позивачем та на час розгляду справи ця сума сплачена відповідачем, суд вважає за необхідне зменшити суму  штрафу та стягнути з відповідача штраф у розмірі  9 187,88 грн.    

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому  задоволенню.  

Судові витрати  у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

  Керуючись ст.ст.  44,49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Колос” (72111 с. Родолівка Приморський район Запорізька область, вул. Миру, 42, код 03749827, р/р 2600810118301, МФО 313582 АБ Металург в м. Запоріжжя) на користь Приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” (02160 м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, код 30369454, р/р 26008233 філія ЗАТ “ПУМБ” в м. Севастополі, МФО 308092) штраф у розмірі 9 187 (дев'ять тисяч сто вісімдесят) гривень 88 коп., 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 81 коп. пені, 588 (п'ятсот вісімдесят вісім)  грн. 65 коп. втрат від інфляції, 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 75 коп. 15% річних, 9902 (дев'ять тисяч дев'ятсот дві) грн. 92 коп. курсової різниці (враховуючи збільшення офіційного курсу долара США відносно національної валюти (гривні),  528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 74 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22 848,00 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                    Т.Г.Хоролець

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  07.04.2009