Рішення

від 04.12.2013 по справі 106/8285/13-ц

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 106/8285/13-ц

2/106/2132/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Євпаторійській міський суд Автономної республіки Криму складі: головуючого судді Куликовської О.М.

за участю секретаря Любіш О.Ф.

розглянувши у судовому засіданні у м. Євпаторії цивільну справу ОСОБА_1 до Відкритого - акціонерного товариства «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі- продажу,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі- продажу. Вимоги мотивовані тим, що 10.11.2006 р. між ВАТ « Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі- продажу 17/100 часток комплексу розташованого по АДРЕСА_1. Даний договір був укладений в нотаріальному порядку та зареєстрований в державному реєстрі за № 3977. Згідно даного договору , ВАТ «Євпаторійське РТП» в особі голови правління продало, а ОСОБА_2 купив нерухоме майно, а саме 17/100 часток комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, який належав на праві власності ВАТ « Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство» на підставі свідоцтва про право власності серія САА № 805948 від 17.10.2006 р., виданого на підставі рішення виконкому Євпаторійської міської ради № 586/5 від 13.10. 2006 р. Даний договір купівлі- продажу був оформлений та підписаний головою правління ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.01.2006 р. На даних загальних зборах було прийняті рішення: - визнати повноваження акціонерів та їх представників , присутніх на зборах, обрати головою зборів ОСОБА_3 Також було затверджено : регламент загальних зборів, положення « Про правління», положення «Про наглядову раду», положення «Про ревізійну комісію», прийнято рішення збільшити уставний капітал ВАТ, шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, на суму 500 000, гривен, затвердити інформації про випуск акцій , затвердити устав ВАТ в нової редакції. Крім того, було вирішено доручити голові правління, згідно акту оцінки, провести відчуження майна товариства по узгодженню з наглядовою радою. Але рішенням господарського суду АР Крим від 12.02.2008 р. по справі № 2-13/3417-2007, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05. 2008 р. та Постановою Вищого господарського Суду України від 17.12.2008 р., визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство « від 20.01. 2006 р., яке викладено в протоколі №1 зборів . На момент проведення загальних зборів від 20.01.2006 р. та прийняття рішень, позивач була неповнолітньою та її інтереси на підставі доручення , підписаного та посвідченого правлінням ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство», представляла інша особа. Але це доручення було не законним . Судовим рішенням було встановлено, що доручення, на підставі яких здійснювалось голосування на загальних зборах були складені з порушенням та не повинні були враховуватись при підрахуванні кворуму на зборах 20.01.2006 р. Відсутність кворуму на зборах було підставою для визнання рішень , прийнятих на загальних зборів від 20.01.2006 р. не дійсними, оскільки відповідно до ч.8 ст. 41 ЗУ «Про господарські товариства», загальні збори є правомочними, якщо на них були присутні більш 60% голосів. Зазначають , що всі порушення законодавства , допущені при скликанні та проведенні заглаьних зборів господарського товариства -є підставою для визнання не дійсними прийнятих на ньому рішень. Тому вважає, що відсутні і законні підстави для укладення спірної угоди купівлі- продажу. Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі. ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство» своє волевиявлення про бажання розпорядитися належним йому майном, повинно було оформлено рішенням загальних зборів акціонерів. Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів (учасників). Але рішення, прийняті на загальних зборах товариства 20.01.2006 р. визнані судом не дійсними. Відповідно до чого, волевиявлення товариства на продаж майна не було. Дані обставини є підставою відповідно до ст. 215 ЦК України для визнання укладеної угоди купівлі- продажу не дійсною. Зазначає, що згідно ст. 92 ЦК України, юридична особа, здійснює свої права та обов'язки через свої органи, які діють на підставі засновницьких документів та законом. Саме на загальних зборах товариства 20.01.2006 р. було вирішено доручити голові правління товариства, згідно акту оцінки, провести відчуження майна товариства по узгодженню з наглядовою радою. Але дане рішення визнано не дійсним, а відповідно до чого, у голови правління не було ніяких прав на здійснення цієї угоди. Позивач є акціонером товариства та має право приймати участь у розподілі прибутку товариства та отримати їх частку, отримувати частку вартості майна товариства у випадку його ліквідації пропорційно належних їй акцій товариства. Згідно п.6.1 Статут Товариства - уставний фонд підприємства складає 53 450 грн., що відповідає 213 800 акціям, виходячи з розрахунку 0,25 грн. за акцію. Позивач володіє 2 000 акцій , що надає їй право на отримання частки майна підприємства у випадку ліквідації товариства . Станом на 01.01. 2006 р. , згідно даних бухгалтерського обліку на балансі ТОВ «ЄРТП», вартість майна складала 1 185 700,00 грн. Вартість 17/100 майна, яке було продано за договором купівлі- продажу ОСОБА_2 складає 201 569,00 грн. 03.03.2013 р. відбулись збори акціонерів, на яких було прийнято рішення про ліквідацію товариства та розподіл майна між акціонерами згідно процентному відношенню. Тому, позивач вважає, що вона як акціонер має право претендувати на частку майна від 17/100 часток комплексу, які були відчужені не законно. Зазначає, що оскільки на момент укладення оскаржуваної угоди вона була неповнолітньою, то позовна давність починається з дня її повноліття, а саме з 19.05. 2012 р., коли їй виповнилось 18 років. Просить визнати не дійсним договір купівлі- продажу, укладений 10.11.2006 р. між продавцем - ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство» та покупцем ОСОБА_2 відносно 17/100 часток комплексу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, та посвідчений приватним нотаріусом. А також зобов'язати ОСОБА_2 повернути ТОВ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство», отримане нерухоме майно за договором купівлі- продажу № 3977 від 10.11.2006 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної заяви. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ВАТ « Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємтво « позовні вимоги визнав та дав пояснення відповідні змісту позовної заяви. Не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники позовні вимоги не визнали. Вважають, що права позивачки в даному випадку ніяким чином не були порушені укладенням оскаржуваної угоди , оскільки майнові інтереси позивачки обмежені вартістю належних їй акцій товариства. ОСОБА_2 в продовж 7 років належним чином здійснював користування майном, його обслуговування, реконструкцію, вклав значні кошти на покращення його стану . Вважає , що як сторона договору (покупець) не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача , та є добросовісним набувачем. Вважає , що позивачкою пропущений термін позовної давності для звернення до суду з даним позовом , оскільки у відповідності із ч.1 ст.177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов 'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. На момент укладення оспорюваного правочину, права тоді ще малолітньої ОСОБА_1 представляли її батьки - акціонери ВАТ "Євпаторійське РТП" та їм було достовірно відомо про укладений договір купівлі-продажу, а тому строк позовної давності почав свій відлік саме з моменту укладення договору. Згідно копії протоколу №1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Євпаторійське РТП" від 20.01.2006 року батько позивачки - ОСОБА_4 був присутнім на цих зборах та був головуючим на них. Ця обставина свідчить про те, що йому, як законному представникові ОСОБА_1 було достеменно відомо про оспорюваний останньою правочин, його зміст. Вважають, що відсутні фактичні й правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1Суд , вислухав осіб , присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлені слідуючи обставини та відповідні їм правовідносини .

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2006 р. між ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі- продажу 17/100 часток комплексу, розташованого по АДРЕСА_1. Даний договір був укладений в нотаріальному порядку та зареєстрований в державному реєстрі за № 3977. (а.с 100). Згідно даного договору , ВАТ «Євпаторійське РТП» в особі голови правління ОСОБА_5, діючого на підставі Статуту ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство», затвердженого зборами акціонерів протокол №1 від 20.01.2006 р. продало, а ОСОБА_2 купив нерухоме майно, а саме 17/100 часток комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 805948 від 17.10.2006 р., виданого на підставі рішення виконкому Євпаторійської міської ради № 586/5 від 13.10.2006 р. (а.с 8 -9). Згідно даного договору у конкретне користування покупця- ОСОБА_2 поступили 17/100 часток комплексу загальною площею 837,5 кв.м , що складаються в літ. «К» приміщень № 1,2,3,5 загальною площею 534,0 кв.м , літ «Х» приміщення №1 загальною площею 303,5 кв.м.

В п.3 договору зазначено, що продаж вчинено за ціною, встановленою продавцем у розмірі 207 262,00 грн, які покупець повністю сплатив продавцю до підписання договору шляхом внесення всієї суми до каси ВАТ «Євпаторійське РТП», що підтверджується квитанціями 30.10.2006 р. та 01.11.2006 р. до прибуткових касових ордерів № 1913, №1938.

Також у договорі зазначено, що підписання цього договору, буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню «продавця» та «покупця « та про одержання «продавцем» повного розрахунку за продані частки комплексу і відсутність матеріальних претензій до «покупця».

Крім того, в п. 4 договору вказує про те, що згідно відомостей витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КРП «БРТІ м. Євпаторія» 30.10.2006 р. за № 12328743 , вартість 17/100 часток комплексу становить 134 193,24 грн.

В п.11 договору зроблений запис про те , що представник «продавця» та «покупець» підтверджують, що цей договір не носить характеру нікчемного правочину, не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін створити для сторони юридичні наслідки. Представник продавця та покупець свідчать про те, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі- продажу зазначених часток комплексу . ( а.с 100-101) Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12547339 , виданого 17.11. 2006 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на придбані 17/100 часток комплексу по АДРЕСА_1 ( а.с. 103 )

Судом встановлено, що рішенням Євпаторійського міського суду від 14.05.2008 р. по справі № 2-1670 /2008 р. були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ВАТ «Євпаторійське РТП» про виділ частки зі складу спільного майна та визнання права власності в цілому. В рамках цієї справи ВАТ «Євпаторійське РТП» звернулось із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2 про виділ частки, належної товариству частки та визнання права власності в цілому. Даним рішенням суду, яке набрало чинності 27.05.2008 р., були задоволені як позовні вимоги ОСОБА_2 так і зустрічні вимоги ВАТ « Євпаторійське РТП» та були виділені в натурі з комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, належні ОСОБА_2 на праві власності 17/100 часток комплексу та за ним було визнано право власності в цілому на комплекс, який розташований по АДРЕСА_1, та складається : з літ. «К» з приміщень № 1,2,3,5 загальною площею 534,0 кв.м , з літ «Х» приміщення №1 загальною площею 303,5 кв.м . А за ВАТ « Євпаторійське РТП» також було визнано право власності в цілому на комплекс по АДРЕСА_1, який складається з літ. «А» - майстерні, літ. «Б» - гаражу , літ. «Д» - котельні, літ. «Е» кузні, літ. «З» - складу , літ. «И «, «Т» - прохідні, літ. «ТП« - трансформаторної, літ. « Р, С» - сараїв, «У» - навіс , літ. «Ф» - адміністративне, у літ. «К» з приміщення №4 площею 115,1 кв.м , літ. «Уб « - вбиральні. (а.с 104-105) Згідно змісту даного рішення, в судовому засіданні представник ВАТ «Євпаторійське РТП« не заперечував задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 про виділ 17/100 часток комплексу в натурі . Ніяких пояснень, зауважень відносно того, що договір, за яким ОСОБА_2 придбав 17\100 часток комплексу не дійсний, або може бути визнаний не дійсним, у зв,язку з визнанням судовим рішенням протоколу загальних зборів від 20.01.2006 р. не законним, представник ВАТ «Євпаторійське РТП« суду не надавав.

На підставі даного рішення Євпаторійського міського суду від 14.05.2008 р. по справі № 2-1670 /2008 р., ОСОБА_2 отримав свідоцтво на нерухоме майно 10.07. 2008 р., видане виконкомом Євпаторійської міської ради відповідно до рішення від 13.06.2008 р. за № 403/2. На даний час, ОСОБА_2 належить на праві власності в цілому склад літ. «К» загальною площею 534,0 кв.м, механічний цех літ. «Х» загальною площею 303,5 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1 ( а.с 106)

Згідно пп.3.5 п 3 Статуту «ВАТ «Євпаторійське РТП« є власником, належного йому майна , переданого йому засновниками у власність. Товариство здійснює володіння, розпорядження, користування своїм майном відповідно з метою своєї діяльності. Товариство має право укладати договора купівлі- продажу, страхування майна, придбати майно, нести зобов.язання. ( п.3.9 ) Управлінням товариством здійснюють: вищий орган товариства - Загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління товариства (п.9 Статуту) Голова правління керує роботою правління та вправі без доручення здійснювати дії від імені товариства, він уповноважений керувати поточними справами товариства, виконувати рішення вищого органу товариства та наглядової ради, представляти товариство в його відношеннях з іншими юридичним особами , укладати угоди від імені товариства (п. 9.30 Статуту). Згідно статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 91 ЦК України визначено поняття цивільної правоздатності юридичної особи, відповідно до чого , юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності,перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу(ліцензії).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищуватисвоїхповноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичнійособі.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом(ст.97ЦКУкраїни)

Згідно статті 101 ЦК ,засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

Судом встановлено, що питання про доручення голові правління товариства, провести відчуження майна товариства на підставі акту оцінки та за погодженням з наглядовою радою було розглянуто та прийнято на загальних зборах акціонерів від 20.01.2006 р. протокол №1. Оскаржуваний договір купівлі- продажу від 10.11.2006 р. був підписаний головою правління ВАТ Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємтво« на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.01.2006 р.

Основним та єдиним доводом позивача та представника відповідача ВАТ « Євпаторійське РТП «про визнання недійсною укладеної угоди від 20.11.2006 р. є те , що рішенням господарського суду АР Крим від 12.02. 2008 р. по справі № 2-13/3417-2007, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05. 2008 р. та Постановою Вищого господарського Суду України від 17.12.2008 р., визнано не дійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємтво« від 20.01.2006 р., яке викладено в протоколі №1 зборів. Оскільки на момент проведення загальних зборів від 20.01.2006 р. та прийняття на них рішень, позивач ОСОБА_1 була неповнолітньою (12 років) та її інтереси на підставі доручення, підписаного та посвідченого правлінням ВАТ «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство», представляла інша особа . Але це доручення було визнано судом не законним . Судовим рішенням було встановлено , що доручення , на підставі яких здійснювалось голосування на загальних зборах були складені з порушенням та не повинні були враховуватись при підрахуванні кворуму на зборах 20.01. 2006 р. Відсутність кворуму на зборах було підставою для визнання рішень , прийнятих на загальних зборів не дійсними, оскільки відповідно до ч.8 ст. 41 ЗУ « Про господарські товариства», загальні збори є правомочними, якщо на них були присутні більш 60% голосів.

Позивач та представник ВАТ «Євпаторійське РТП« наполягали на тому, що саме ці обставини були підставою для визнання не дійсними прийнятих на зборах рішень, а відповідно з чим відсутні і законні підстави для укладення спірної угоди купівлі- продажу. У статті 50 Закону « Про акціонерні товариства« визначений строк оскарження рішення загальних зборів, а саме, у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Даною нормою Закону встановлений спеціальний строк оскарження рішення загальних зборів . Але в даний термін ні ким з акціонерів протокол та рішення загальних зборів прийняті 20.01.2006 р. оскаржені не були та відповідно з чим, були законними та дійсними .

Крім того, суд, не вбачає фактів порушення прав позивача ОСОБА_1 , оскільки відповідно із ч.1 ст.177 Сімейного кодексу України , батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов 'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Згідно статті 242 ЦК України , батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Судом встановлено, що на момент як проведення загальних зборів товариства 20.01. 2006 р. так і на момент укладення оспорюваного правочину , права тоді ще малолітньої ОСОБА_1 представляли її батьки - які є акціонерами ВАТ "Євпаторійське РТП" ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їм було достовірно відомо про прийняття рішення на відчуження частки майна товариства на підставі угоди купівлі-продажу . Як вбачається з копії протоколу №1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Євпаторійське РТП" від 20.01.2006 року, батько позивачки - ОСОБА_4 був присутнім на цих зборах та був обраний головуючим на них. Ця обставина свідчить про те, що йому, як законному представникові ОСОБА_1 було достовірно відомо про укладення даної угоди товариством .

Крім того, позивач яка була власником 2000 акцій ТОВ «Євпаторійське РТП« так і на даний час вона володіє 2000 - акцій, що становить 0,9354 ...% у статутному капиталі товариства . ЇЇ право приймати участь у розподілі прибутку товариства та отримати їх частку , отримувати частку вартості майна товариства у випадку його ліквідації пропорційно належних їй акцій товариства не порушено і на даний час, а тим більше на час укладення спірної угоди.

Згідно ст. 92 ЦК України , юридична особа , здійснює свої права та обов'язки через свої органи, які діють на підставі засновницьких документів та закону. Саме на загальних зборах товариства 20.01.2006 р. було вирішено доручити голові правління товариства, згідно акту оцінки, провести відчуження майна товариства по узгодженню з наглядовою радою. Суд, вважає , що спірну угоду 10.11.2006 р. від імені ТОВ «Євпаторійське РТП« підписала саме уповноважена особа за погодженням на укладення даної угоди загальних зборів Товариства , експертного висновку оцінки продаваного майна, протоколу засідання наглядової ради ВАТ «Євпаторійське РТП» від 22.09.2006 р.(а.с 90-94 ).

Статтею 51Закону України «Про акціонерні товариства« передбачено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. В статті 58 Закону «Про акціонерні товариства« зазначено, що виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

В статті 70 Закону «Про акціонерні товариства« дано визначення поняття «значного правочину». Та зазначено, що рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних правочинів. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.

Наглядова рада протягом п'яти робочих днів зобов'язана прийняти рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість. Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

Судом встановлено, що згідно бухгалтерської довідки ВАТ «Євпаторійське РТП« за №119 від 04.10. 2006 р. , процент реалізації майна (склад літ. «К» та механічний цех літ. «Х») до загальних активів становив -17,04 % . Тому в даному випадку рішення про вчинення спірного правочину повинно було прийматися тільки наглядовою радою . Та тільки у разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину , питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів . При укладенні договору купівлі- продажу від 10.11. 2006 р. , нотаріусу були надані ВАТ « Євпаторійське РТП«: протокол засідання наглядової ради ВАТ « Євпаторійське РТП « від 22.09. 2006 р. ( а.с 92 ) та зазначена вище бухгалтерська довідка за № 119 від 04.10. 2006 р. ( а.с 94 )

Наслідки недотримання вимог до порядку вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, передбачені ст. 72 ЗК «Про акціонерні товариства», а саме, у разі недотримання вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством правочину, несе відповідальність перед ним у розмірі завданих товариству збитків. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання зазначених вимог.

Відповідно до ст.ст. 202,204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У правочині зовнішнє волевиявлення має відповідати внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.

Вольова дія правочину являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Для чинності правочину волевиявлення його учас ника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уя ву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутністю (погроза, насилля)

В даному випадку судом достовірно встановлено, що волевиявлення ВАТ «Євпаторійське РТП« на укладення цієї угоди було чітко вираженим, про що також зазначено у тексті самої угоди . Рішення про продаж частки майна вирішувалось завчасно, до укладення самої угоди, при укладені договору саме ТОВ « Євпаторійське РТП « надавало всі необхідні документи для укладення угоди . Майно було фактично передано покупцю у його користування. Покупець ОСОБА_2 в продовж 7 років з моменту укладення у годи відкрито, добросовісно володіє придбаним майном , поліпшив його технічний стан. Крім того, вже після рішення господарського суду АР Крим від 12.02.2008 р., яким було визнано не дійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ « Євпаторійське РТП« від 20.01. 2006 р. , при розгляді справи в Євпаторійському міському суді та постановлені рішення від 14.05.2008 р. за позовом ОСОБА_2 про виділ 17/100 часток комплексу в натурі та визнання права власності в цілому, представник ВАТ «Євпаторійське РТП« не заперечував про задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_2 та визнав їх. Тобто з моменту укладення спірного договору купівлі- продажу, в продовж 7 років ВАТ « Євпаторійське РТП « - я к власник майна , як сторона у договорі не звертались з позовом про визнання угоди купівлі- продажу від 10.11. 2006 р. не дійсною .

Правочин -це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Для дійсності правочину він повинен відповідати нормам чинного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В разі, якщо одна з передумов перелічених вище не є дотриманою при укладенні договору, то такий договір є оспорюваним і може бути визнаним судом недійсним.

Статтями 207, 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стосовно юридичних осіб суди повинні мати на увазі, що дія ст. 227 ЦК поширюється на правочини, здійснені юридичною особою, яка не має ліцензії на відповідний вид діяльності. Такі правочини є оспорюваними. Позови про визнання їх недійсними і про застосування наслідків недійсності можуть бути заявлені тільки засновником (учасником) юридичної особи, що не має ліцензії на заняття відповідною діяльністю, державним органом, що здійснює контроль за діяльністю такої юридичної особи, а також прокурором. Умовою для задоволення таких позовів є надання позивачем доказів, які підтверджують, що відповідач знав або згідно із законодавчим актом зобов'язаний був знати про невідповідність правочину вимогам законодавства, тобто що правочин укладений без ліцензії на заняття відповідним видом діяльності.

Загальні правила укладення договору купівлі- продажу ,викладені у статті 638 ЦК України, відповідно до якої , сторони повинні дотриматися належної форми та досягти згоди з усіх істотних умов, зокрема тих, які визначені такими за законом або необхідні для договорів даного виду . Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою

стороною.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме, зміст правочину не може суперечити Цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В даному випадку судом встановлено , що на момент в чинення оскаржуваного правочину ( договору купівлі- продажу від 10.11. 2006 р.), всі передбачені законами умови дійсного правочину були виконані сторонами .

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В даному випадку сторонами під час укладення договору купівлі- продажу 10.11. 2006 р., були досягнути згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для договорів купівлі-продажу згідно зі ст. 655 ЦК України . За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду. Але позивач в своєму позові тільки робить припущення, що в ході проведення ліквідації товариства можливо будуть порушення її майнові права . Судом достовірно встановлено, що ні на момент укладення договору купівлі- продажу від 10.11.2006 р., ні на момент звернення до суду, ніякі права позивача не були порушені , а тому не підлягають захисту в обраний спосіб .

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину застосовується двостороння реституція та сторони приводяться у первісний стан . Угода є недійсною з моменту її укладання.

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України , наданих в п. 9 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим , вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Але сторони оскаржуваного правочину з позовними вимогами про визнання договру не дійсним до суду не звертались в продовж 7 років з моменту його укладення .

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1)було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За загальними правилами цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд на підставі ст.ст.10,11,27,60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів,їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Представник позивача не надав належних та достовірних доказів як на підтвердження самого факту порушення права позивача , в результаті вчиненого правочину, та наявність правових підстав для визначення правочину не дійсним , витребування спріного майна у відповідача ОСОБА_2 .

Отже, дослідив встановлені обставини , перевірив належні та допустимі докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі .

Суд вважає таке вирішення справи буде відповідати принципу справедливості, зрозумілості та виваженості.

На підставі викладеного , керуючись статтями 13, 15,16,30 32 , 34 37 92 , 96 , 98- 100 , 152 -161 , 194 -197 202-204,207,-208 , 215-216, 227 , 238,239 , 240 , 256, 267, 328 330 ,332 , 346, 386, 388 Цивільного кодексу України, «, ст. 177 178 Сімейного кодексу України , ст.. 41,42,59,60 Закону України « Про господарські товариства , « , Законом України Про акціонерні товариства « , ст.ст. 10,11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого - акціонерного товариства «Євпаторійське ремонтно- транспортне підприємство», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі- продажу, - відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.12. 2013 р. о 14.00 год.

Суддя: О.М. Куликовська