Рішення

від 03.12.2013 по справі 473/4900/13-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4900/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Лузан Л.В., при секретарі судового засіданні - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

22.10.2013 року позивач ОСОБА_2 вернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» (далі - ТОВ «Геліос-1») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником земельних ділянок, загальною площею 3,72 га (2,14 га та 1,58 га), які розташована на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

06.06.2007 року між сторонами був укладений договір оренди вищевказаних земельних ділянок строком на десять років, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області.

В договорі узгоджені його умови.

Проте, позивач вказував на те, що договір не містить усіх умов, які Закон України «Про оренду землі» відносить до істотних для даного виду договорів, а саме умов щодо:

- місця розташування земельних ділянок, які є об’єктами оренди;

- форми, в якій виплачується орендна плата, та чи проводиться її обчислення з урахуванням індексів інфляції чи ні, а також не передбачено строків та порядок її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- використання та цільового призначення земельних ділянок, які передаються в оренду;

- збереження стану об’єкта оренди;

- умов і строків передачі земельної ділянки орендарю;

- існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив визнати спірний договір оренди землі недійсним та відшкодувати понесені ним судові витрати.

В судове засідання позивач, представник позивача не з’явилися. Згідно заяви, що надійшла на адресу суду від представника позивача, останній просив розглянути справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог, передбачених ст. 224 ЦПК України. Представник позивача в заяві на адресу суду не заперечував проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд прийшов до наступного.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Статтею 18 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі»).

Такий правовий висновок щодо недійсності договору оренди, який не відповідає приписам указаних норм матеріального права, був зроблений у постановах Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року № 6-104 цс 11, від 18 липня 2012 року № 6-77 цс 12 та від 04 квітня 2012 року № 21 цс 12. Зазначені постанови, в силу вимог ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковими для суду, який вирішує справи пов'язані з орендою землі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 02.09.2004 року ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, загальною площею 3,72 га (2,14 га та 1,58 га), які розташована на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

06.06.2007 року у Вознесенському реєстраційному окрузі було зареєстровано договір оренди вищезазначених земельних ділянок між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Геліос-1», який укладено строком на 10 років.

Зі змісту спірного договору вбачається, що він не містить в собі умов щодо місця розташування земельних ділянок, які є об’єктами оренди; форми, в якій виплачується орендна плата, її індексації, строків та порядок її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; використання та цільового призначення земельних ділянок, які передаються в оренду; збереження стану об’єкта оренди; умов і строків передачі земельної ділянки орендарю; існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини, які є істотними умовами договору оренди землі, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі», а тому ці обставини є підставою для визнання договору оренди недійсним.

В силу ч.1 ст. 88 ЦПК країни, Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» з відповідача на користь позивача належить до стягнення сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп., а також судові витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн. 00 коп., виходячи з розрахунку, наданого особою, що надавала правову допомогу, її участі в судовому засіданні так і поза ним.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212 -215, 233, 224-228 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити .

Договір оренди земельних ділянок, загальною площею 3,72 га (кадастрові номери: 4822080800:18:000:0097, 4822080800:14:000:0112), які розташована на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Геліос-1», який зареєстрований 06.06.2007 року у Вознесенському реєстраційному окрузі за № 040701100074 - визнати недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонний судом Миколаївської області, шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку

Суддя Л.В. Лузан