Рішення

від 07.04.2009 по справі 17/179-47/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/179-47/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/179-47/102

07.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Просвіт”

До                Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство

                   “Сканер”

Про             стягнення 33085,08 грн.

 Суддя Станік С.Р.

Представники сторін

Від позивача       Пеньков Е.О. –представник за довіреністю

Від відповідача   Клепацький М.М. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 5 655,02 грн. збитків, 27 430,06 грн. упущеної вигоди та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2008 №17/179 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 655,02 грн. збитків та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 рішення господарського суду міста Києва №17/179 від 26.05.2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судом першої інстанції не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалене судове рішення по справі не можна вважати законним та обґрунтованим.

Згідно резолюції Голови господарського суду міста Києва від 06.02.2009 справу № 17/179 передано на новий розгляд судді Станік С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 справу за присвоєним реєстраційним №17/179 - 47/102 прийнято суддею Станіком С.Р. до свого провадження та призначено її розгляд на 26.02.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 розгляд справи було відкладено до 10.03.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 було продовжено вирішення спору в справі № 17/179-47/102 на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою статті 69 ГПК України, а також відкладено розгляд справи до 07.04.2009.

В судовому засіданні 07.04.2009 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позивач свої вимоги мотивував тим, що на підставі Договору № 31/07 від 01.04.2007 відповідач, як виконавець, був зобов'язаний створювати резервну копію бази даних, що знаходилась на сервері позивача, як замовника відповідного копіювання. Але у зв'язку з тим, що 03.09.2007 сервер позивача почав некоректно працювати, контролер жорстких дисків припинив роботу і працівники позивача не мали доступу до програми 1С. Відповідач згідно умов Договору № 31/07 від 01.04.2007 відновив роботу серверу та поновив інформацію, що накопичилась на сервері позивача, але інформація була відновлена не в повному обсязі, що не надавало змоги позивачу працювати з програмою 1С. А тому позивач змушений був звернутися до сторонньої організації - ТОВ «Епос», яким було виконано роботи з відновлення інформації з RAID масиву вартістю 5655,02 грн., які були оплачені позивачем і які позивач просив суд стягнути з відповідача як понесені реальні збитки на підставі ст. 906 Цивільного кодексу України. Також, позивач просив сягнути з відповідача 27 430,06 грн. упущеної вигоди, посилаючись на те, що за час простою програми 1С ним було понесено збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 27430,06 грн., оскільки під час простою серверу позивач не міг здійснювати підприємницьку діяльність.

Наведені вище обставини, на думку позивача, є підставами для стягнення з відповідача 5655,02 грн. реальних збитків та 27 430,06 грн. упущеної вигоди на підставі ст.ст. 22, 906 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.04.2009 проти заявлених вимог заперечив. Просив суд у позові відмовити. Відповідач у письмових запереченнях на позов посилався на те, що відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору № 31/07 від 01.04.2007 строк дії зазначеного договору припинився 31.08.2007, і після закінчення строку його дії гарантійне обслуговування комп'ютерної техніки позивача не було обумовлено умовами договору.

Також, відповідач в додаткове обґрунтування заперечень посилався на те, що жорсткий диск, на який відповідачем 07.09.2007 було відновлено інформацію мав номер WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, а жорсткий диск, з якого ТОВ «Епос»відновлювало інформацію мав номер WD5000AAKS s/n 9437. Таким чином, відповідач виконав роботи по відновленню інформації згідно умов Договору № 31/07 від 01.04.2007 з жорсткого диску WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, а тому причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача і понесеними позивачем збитками –відсутній.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні  матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2007 між відповідачем - ТОВ «НПП Сканер», як виконавцем, та позивачем –ТОВ «Компанія «Просвіт», як замовником, було укладено Договір № 31/07 на виконання робіт по обслуговуванню комп'ютерної техніки, локальної сітки, робочих станцій та серверів (далі –Договір № 31/07 від 01.04.2007), відповідно до якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) прийняв на себе зобов'язання провести роботи по обслуговуванню комп'ютерної техніки в обсязі: 17 станцій та 2 сервера, локальної обчислювальної сітки замовника, захисту локальної сітки та інформаційної бази від несанкціонованого доступу третіх осіб через Інтернет.

Умовами Договору № 31/07 від 01.04.2007 сторони погодили, що при виникненні необхідності у виконанні робіт по обслуговуванню відповідальний співробітник замовника оформлює заявку на проведення робіт, яка надається виконавцю електронною поштою або факсом (п. 1.1), виконавець (відповідач) зобов'язався щотижнево виконувати роботи по обслуговуванню комп'ютерної техніки, локальної сітки. Операційних систем робочих станцій та серверів, які включають наступні види робіт: діагностика, налагодження, інсталяція ліцензійних програмних продуктів, регламентне обслуговування, консультації по телефону (п. 2.1), у випадку виникнення у робочий час екстрених ситуацій, критичних збоїв обладнання або програмного забезпечення, за результатом яких неможлива основна діяльність компанії замовника, виконавець забезпечує виїзд свого співробітника для ліквідації несправностей протягом 2 годин з моменту погодження необхідності виїзду (п. 2.4), в процесі експлуатації програмних продуктів замовник (позивач) зобов'язаний щоденно створювати архівну копію бази даних працюючих програм, для виключення втрати даних по незалежним від сторін причинам (п. 3.3), строк обслуговування по договору складає 6 місяців (п. 4.1), договір укладений на строк з 01.04.2007 по 31.08.2007 та набуває чинності з моменту підписання (п. 7.1), виконавець (відповідач) гарантує замовнику (позивачу), що на протязі строку дії договору у випадках збою у настройках програмних продуктах, створених виконавцем, у роботі комп'ютерної техніки, які виникли з вини виконавця в процесі експлуатації, усі роботи по відновленню працездатності програм виконуються силами та за рахунок виконавця; підставою є підтвердження збою через повторну демонстрацію (п. 8.1), у випадку збою у настройках програмних продуктів та протязі строку дії договору та гарантійного обслуговування, що трапилось з вини замовника, усі роботи по відновленню працездатності настройки виконуються за рахунок замовника (п. 8.2), виконавець не несе відповідальності за прямі чи непрямі збитки, пов'язані з використанням або неможливістю використання програмних продуктів у роботі замовника (п. 8.3).

Відповідно до Додатку № 1 до  Договору № 31/07 від 01.04.2007 Договору № 31/07 від 01.04.2007  «Перелік регламентованих робіт, які проводяться згідно договору», сторони погодили зокрема, що щоденно проводиться перевірка успішності виконання резервного копіювання даних 1С засобами дальнього адміністрування, створення резервної копії бази даних, розташованої на сервері: 1. COMPANY –1 раз на тиждень; 2. COMPLEX –щоденно; 3. MPRO- 1 раз на тиждень.

Відповідно до листа б/н, направленого відповідачем позивачу, відповідач повідомив позивача про те, що з 06.09.2007 по 07.09.2007 ним велись роботи по відновленню працездатності серверу, для забезпечення збереження резервних копій, два жорстких диска були організовані в RAID масив першого рівня, був залишений носій інформації WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, який належить ТОВ «НПП Сканер», на носії відновлена інформація, компанія ТОВ «НПП Сканер»не несе відповідальності за збереження цієї інформації.

Як зазначав позивач у позові, 03.09.2007 сервер ТОВ «Компанія «Просвіт»почав некоректно працювати, у зв'язку з чим контролер жорстких дисків припинив свою роботу, через що працівники позивача не мали доступу до програми 1С, в тому числі до інформаційної бази, що є основою програми 1С, та не могли здійснювати свої робочі функції: відпуск та реалізацію товару.

Також, згідно тверджень позивача у позові, відповідачем було здійснено дії по відновленню роботи серверу та відновленню інформації, але інформація, яка була відновлена відповідачем, була відновлена не в повному обсязі, що не давало змоги коректно працювати програмі 1С.

Відповідно до Акту виконаних робіт № ЦВ-013656 від 12.09.2007 на суму  5655,02 грн., складеного між позивачем та ТОВ «Епос», ТОВ «Епос»було виконано, а позивачем прийнято роботи по відновленню інформації з RAID масиву серійний номер WD5000AAKS s/n 9437 вартістю 5655,02 грн.

Згідно квитанції на видачу виробів з ремонту № ЦВ-013656 від 12.09.2007 на суму 5655,02 грн., вартість відновлення інформації з RAID масиву серійний номер WD5000AAKS s/n 9437  склала загалом 5655,02 грн.

Позивачем для долучення до матеріалів справи надано відповіді на запит, згідно яких фірмою «Интерконсультинг»надано пояснення, що жорсткий диск з позначенням  WD4000AAKS s/n WCAPW3669437 та жорсткий диск  з позначенням WD5000AAKS s/n 9437- є різними жорсткими дисками з відповідними характеристиками.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вимогами статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на підставі Договору № 31/07 від 01.04.2007 відповідач взяв на себе зобов'язання по обслуговуванню комп'ютерної техніки позивача, зокрема щодо надання послуг по перевірці успішності виконання резервного копіювання даних 1С засобами дальнього адміністрування та створення резервної копії бази даних, розташованої на сервері: 1. COMPANY –1 раз на тиждень; 2. COMPLEX –щоденно; 3. MPRO- 1 раз на тиждень.

Як встановлено судом, строк обслуговування по Договору № 31/07 від 01.04.2007 складав 6 місяців (тобто з 01.04.2007 по 01.10.2007), а строк дії договору  - з 01.04.2007 по 31.08.2007. Сервер ТОВ «Компанія «Просвіт»почав некоректно працювати 03.09.2007, тобто у період обслуговування, але вже після закінчення строку дії Договору. В свою чергу, відповідач, як виконавець по договору, гарантував позивачу, як замовнику, що протягом саме строку дії договору (з 01.04.2007 по 31.08.2007) у випадку збою у налагодженнях програмних продуктів, створених виконавцем, в роботі комп'ютерної техніки, які виникли з вини виконавця в процесі експлуатації, саме відповідач зобов'язується проводити усі роботи з відновлення працездатності програм власними силами і за свій рахунок.

Судом встановлено, що відповідачем 07.09.2007 (тобто у строк обслуговування за Договором № 31/07 від 01.04.2007) було здійснено відновлення інформації з серверу позивача –RAID масиву - на жорсткий диск з серійним номером WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, але позивач, зазначаючи, що роботи по відновленню інформації не призвели до того, що вся інформація з серверу позивача станом на 03.09.2007 була відновлена, звернувся до ТОВ «Епос» для здійснення робіт по відновленню інформації з серверу позивача. В свою чергу, ТОВ «Епос»відновлення інформації було здійснено на диск WD5000AAKS s/n 9437, тобто, позивачем було надано ТОВ «Епос»для відновлення інформації інший жорсткий диск, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема Актом виконаних робіт № ЦВ-013656 від 12.09.2007 на суму  5655,02 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України що здійснені відповідачем роботи по відновленню інформації з серверу позивача –RAID масиву - на жорсткий диск з серійним номером WD4000AAKS s/n WCAPW3669437 були виконані відповідачем таким чином, що інформація з серверу позивача була відновлена не в повному обсязі або взагалі не відновлена.

До того ж, суд враховує і те, що відповідач у листі б/н на ім.'я ТОВ «Компанія «Просвіт»зазначав про те, що інформація з серверу позивача відновлена і знаходиться на носії інформації WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, який належить позивачу, позивачем станом на момент вирішення спору не надано належних доказів того, що відновлена відповідачем на носій WD4000AAKS s/n WCAPW3669437 інформація не була відновлена у повному обсязі, а позивач не був позбавлений права згідно умов Договору № 31/07 від 01.04.2007 у строк обслуговування повторно звернутись до відповідача з вимогою здійснити відновлення інформації з серверу - RAID масиву і на диск WD5000AAKS s/n 9437 в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу в сумі 5655,02 грн., оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 42 Господарського процесуального кодексу України, що саме внаслідок винних дій відповідача по відновленню інформації з серверу позивача –RAID масиву - на жорсткий диск з серійним номером WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, здійсненого на виконання Договору № 31/07 від 01.04.2007, позивачем понесено реальні збитки в сумі 5655,02 грн., які складають вартість виконаних  ТОВ «Епос»робіт по відновленню інформації з серверу позивача на диск WD5000AAKS s/n 9437.

Таким чином, судом встановлено, по-перше, відсутність вини відповідача у заподіянні реальних збитків позивачу загалом в сумі  5655,02 грн. внаслідок дій по відновленню інформації з серверу позивача –RAID масиву - на жорсткий диск з серійним номером WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, здійсненого на виконання Договору № 31/07 від 01.04.2007, по-друге, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача по відновленню інформації з серверу позивача –RAID масиву - на жорсткий диск з серійним номером WD4000AAKS s/n WCAPW3669437, здійсненого на виконання Договору № 31/07 від 01.04.2007 та негативними наслідками зазначених дій щодо господарської діяльності позивача - понесення позивачем реальних збитків в сумі 5655,02 грн. внаслідок відновлення інформації на диск WD5000AAKS s/n 9437 –відсутні, по-третє, позивач у строк обслуговування по Договору № 31/07 від 01.04.2007 не звертався до відповідача з вимогами здійснити відновлення інформації з серверу - RAID масиву на диск WD5000AAKS s/n 9437, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 5655,02 грн. реальних збитків, - не є законною та обґрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 27 430,06 грн. упущеної вигоди, посилаючись на те, що зазначена сума  доходу,  яку позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Розглянувши заявлену вимогу, судом встановлено, що відповідно до вимог ст.ст. 22, 906 Цивільного кодексу України, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б безспірно підтверджували б їх розмір, яких позивачем станом на момент вирішення спору надано не було, а доданий позивачем до позову розрахунок збитків не містить посилань на обставини, відповідні підтверджуючі документи щодо отриманої виручки, доходів магазину та складу.

Суд зазначає, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише умовним припущенням позивача про можливість отримання ним прибутку. Матеріали справи №17/179-47/102 не містять доказів про беззастережність вимог позивача до  відповідача про відшкодування упущеної вигоди саме в сумі 27 430,06 грн. або доказів визнання відповідачем свого обов”язку щодо відшкодування позивачу упущеної вигоди. Також, суд враховує і ту обставину, що сторони згідно пункту 8.3 Договору № 31/07 від 01.04.2007 погодили, що виконавець (відповідач) не несе відповідальності за прямі чи непрямі збитки, які пов'язані з використанням або неможливістю використання програмних продуктів у роботі замовника (відповідача).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27430,06 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди задоволенню не підлягають у зв”язку з недоведеністю їх розміру та причинно -наслідкового зв”язку між  діями відповідача по відновленню інформації з жорсткого диску та заподіянням позивачеву збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 27430,06 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 С.Р. Станік

Дата підписання рішення –29.04.2009