Постанова

від 05.12.2013 по справі 803/2358/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 803/2358/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінер Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Волинської санітарно-епідеміологічної станції про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області (далі - УПФ України в місті Луцьку, позивач) звернулося з позовом до Волинської санітарно-епідеміологічної станції (відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня по травень 2013 року в розмірі 8977, 10 грн.

Представником позивача була подана заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою наявної заборгованості. Таким чином, позивач просить стягнути з Волинської санітарно-епідеміологічної станції заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня по травень 2013 року в розмірі 4877, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов'язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". УПФ України в місті Луцьку було визначено розмір щомісячного відшкодування у відповідних розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам, які перебували в трудових відносинах з відповідачем та вийшли на пенсію. Відповідач свій обов'язок у встановлений строк не виконав у зв'язку з чим утворилась заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня по травень 2013 року в розмірі 4877, 10 грн., яку позивач і просить стягнути.

До суду відповідачем було подано заперечення, яке аргументоване наступним. У зв'язку з ліквідацією Волинської санітарно-епідеміологічної станції в установі немає жодних працівників, майно відсутнє, а банківські рахунки закриті, відтак відповідач не має можливості в повному об'ємі погасити наявну заборгованість перед УПФ. Також відповідач зазначає, що протягом 2013 року зобов'язується погасити наявну заборгованість перед позивачем.

Представник позивача в судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, хоча належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 29.11.2013 року № 4302506365148.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до повного задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Волинська санітарно-епідеміологічна станція перебуває на обліку в УПФ України в місті Луцьку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини другої розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Волинська санітарно-епідеміологічна станція зобов'язана в порядку та розмірах, визначених статтями 3-5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, згідно з частиною другої розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Стаття 2 цього Закону передбачає, що для цих платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" розмір збору визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, передбаченого статтею 2 цього Закону.

Підпунктами 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 січня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Відповідач - Волинської санітарно-епідеміологічна станція підпадає під дію частини другу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України на 2013 рік, а тому повинне сплачувати до Пенсійного фонду фактичні витрати на доставку та виплату пенсій.

Як вбачається з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах з 2013 року та листа УПФ в місті Луцьку від 05.06.2013 року №4586/03-29, відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати 1807, 24 грн., як відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1, однак цього не виконав. Таким чином, у Волинської санітарно-епідеміологічної станції наявна заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з січня по травень 2013 року в сумі 8977, 10 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача та розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Факт наявності заборгованості у відповідача по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах перед Пенсійним фондом в сумі 8977, 10 грн. підтверджується також розрахунком ціни позову наявного в матеріалах справи. Волинська санітарно-епідеміологічна станція частково погасила заборгованість, однак не сплаченими залишаються кошти в сумі 4877, 10 грн.

Заперечень щодо вказаної заборгованості або доказів її сплати відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки у відповідача перед УПФ України в Луцькому районі існує заборгованість по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-травень 2013 року в сумі 4877, 10 грн., яка на день розгляду справи не сплачена та доказів її погашення суду не надано, таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Волинської санітарно-епідеміологічної станції заборгованості в сумі 4877, 10 грн. підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Керуючись статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Волинської санітарно-епідеміологічної станції (43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 55, ідентифікаційний код 01983128) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Чехова, 4, ідентифікаційний код 20125593) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2013 року по 30.05.2013 року в сумі 4877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень 10 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ф.А. Волдінер