Постанова

від 05.12.2013 по справі 808/6867/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/6867/13-а

05 грудня 2013 року 17год. 20хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Левченко В.В.,

відповідача: представник Петрова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" (далі - позивач, ТОВ "Енергомаш") - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення - рішення від 06.06.2013 №0001392211 та №0001382211.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Юкка-Трейд", оскільки товари, отримані від ТОВ "Юкка-Трейд" використані в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Таким чином, податковим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело до того, що позивачем за перевірений період безпідставно занижено податок на прибуток та податок на додану вартість. Зазначає, що відповідачем отримано акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Юкка-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-червень 2011 року від 27.09.2011 № 2470/23-5/34802073, яким встановлено, що у ТОВ "Юкка-Трейд" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. Згідно з частинами 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України неможливо підтвердити або не підтвердити угоди з контрагентами за період січень-червень 2011 року. Керівник ТОВ "Юкка-Трейд" ОСОБА_4 заперечує свою участь в діяльності ТОВ "Юкка-Трейд". Крім того, позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних. Враховуючи зазначені обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Енергомаш" зареєстроване як юридична особа 20.03.1997 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради (а.с.26, 27 том 1). Видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля (а.с.27 том 1).

Державною податковою інспекцією Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Енергомаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Юкка-Трейд" (код ЄДРПОУ 34802073) за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., за наслідками якої складено акт від 28.05.2013 №155/22-1109/13609872 (а.с.14- 25 том 1).

В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п .138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток всього в розмірі 23466 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2011р. в розмірі 23465 грн., 3 квартал 2011р. у розмірі 1 грн., 2-3 квартали 2011р. у розмірі 23466 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд. 25 Декларації) всього у розмірі 20405 грн., в т.ч. по періодам: травень 2011р. у розмірі 17170грн., липень 2011р. у розмірі 3235грн.

На підставі акта перевірки від 28.05.2013 р. № 155/22-1169/13609872 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення

- від 06.06.2013 № 0001382211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23466,00 грн. (23466,00 грн. - за основним платежем) (а.с.12 том 1);

- від 06.06.2013 № 0001392211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21214,75 грн. (в тому числі: 20405,00 грн. - за основним платежем, 809,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.13 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем в 2, 2-3 кварталах 2011 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарських операціях з ТОВ "Енергомаш"; формування позивачем за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Енергомаш", по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених норм вбачається, що законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Юкка-Трейд" (постачальник) укладено договори поставки від 01.04.2011 № 0104/6 та від 04.05.2011 б/н (а.с.108-111 том 1). На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Юкка-Трейд" поставлено для позивача товарно-матеріальні цінності: гідродвигуни, насоси, клапани, гідророзподілювачі, свердла, мітчики, фрези, плашки, різці, ключі, плоскогубці, напильники, молотки, лопати, полотно ножовочне, викрутки, ножівки тощо. Вказані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, копією з журналу реєстрації довіреностей (а.с.112-121 том 1), товарно-транспортними накладними (а.с.243-244 том 1). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі (а.с.138-151 том 1). Обставини щодо наявності у позивача первинних документів по господарських операціях з ТОВ "Юкка-Трейд" підтверджуються також актом перевірки від 28.05.2013 №155/22-1109/13609872. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти того, що в ході перевірки будь-яких зауважень щодо наявності та правильності оформлення первинних документів по господарських операціях з ТОВ "Юкка-Трейд" не було.

Придбані позивачем у ТОВ "Юкка-Трейд" товарно-матеріальні цінності оприбутковані позивачем та в подальшому використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується дослідженими в судовому зсіданні доказами: прибутковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 281 та 631 (а.с.122-137 том 1), видатковими накладними (158-193 том 1).

Крім того, в ході перевірки у перевіряючих не було зауважень щодо використання придбаних позивачем у ТОВ "Юкка-Трейд" товарів в своїй господарській діяльності.

На підставі вказаних первинних документів позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних товарів у ТОВ "Юкка-Трейд" в розмірі 20405 грн.; до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включено витрати в сумі 102023 грн. по господарських операціях ТОВ "Юкка-Трейд" (а.с.200-292 том 1).

Суд також зазначає, що вказані первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ "Юкка-Трейд", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704). Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ "Юкка-Трейд", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом ТОВ "Юкка-Трейд" зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Жодних зауважень щодо форми та змісту наданих позивачем первинних документів та податкових накладних під час перевірки у посадових осіб органу державної податкової служби не виникало.

Наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ "Юкка-Трейд" спільного інтересу щодо їх отримання. Операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Юкка-Трейд" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з акту перевірки №155/22-1109/13609872 від 28.05.2013 року, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Юкка-Трейд" було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість. Вказані обставини також підтверджуються спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.80-81 том 1), копією свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Юкка-Трейд" (а.с.147 том 1), копією свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Юкка-Трейд" як платника податку на додану вартість (а.с.246 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Юкка-Трейд" відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

Підставами для висновків відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ "Юкка-Трейд" стало посилання на акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси "Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Юкка-Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-червень 2011 року" від 27.09.2011 № 2470/23-5/34802083 (а.с.8-12 том 2).

Щодо таких покликань податкового органу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагента суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо покликань податкового органу на відсутність у контрагента позивача необхідних умов до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару. Трудові ресурси також можуть залучатися на підставі цивільно-правових угод.

Щодо покликань відповідача на наявність порушеної кримінальної справи щодо ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ "Юкка-Трейд") у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України суд зазначає, що сам факт наявності кримінального провадження, без вироку суду чи постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, не може бути підставою для висновків щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Відповідачем не надано суду доказів того, що в межах кримінальної справи досліджувались господарські операції ТОВ "Юкка - Трейд" з позивачем, у зв'язку з чим протокол допиту ОСОБА_4, яка є директором вказаного підприємства та була допитана в рамках вказаної кримінальної справи не може бути беззастережним доказом фіктивності угод та зняття їх результатів з податкового обліку. Крім того, в письмових поясненнях ОСОБА_4 зазначає, що один чи два рази на тиждень вона підписувала документи (а.с.21-22 том 2). А відтак, у суду відсутні підстави стверджувати, що документи від імені ТОВ "Юкка-Трейд" підписані не уповноваженою особою.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми податку на додану вартість та суми витрат, сплачені позивачем в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Юкка-Трейд", а відтак, податкові повідомлення - рішення від 06.06.2013 року № 0001382211 та № 0001392211 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 № 0001382211 та № 0001392211.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 446,81 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька