Рішення

від 04.12.2013 по справі 739/1756/13-ц

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1756/13-ц

Провадження № 2/739/401/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участю: секретаря - Лукаш Н.Я.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Президент - Клуб» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Кредитна спілка «Президент - Клуб» (далі - позивач), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 622 грн. 12 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 09 жовтня 2008 року між кредитною спілкою та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №2288К, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. і зобов’язана була їх повернути відповідно до графіку розрахунків до 09 жовтня 2010 року та сплатити проценти за користування коштами. Того ж дня між кредитною спілкою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2154П, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов’язалася відповідати за зобов’язанням ОСОБА_2 за договором №2288К. У порушення умов договору ОСОБА_2 грошові кошти, отримані в кредит та проценти за користування ними не сплатила. Відповідно станом на 09 жовтня 2013 року заборгованість за договором становить 17 622 грн. 12 коп., з яких основна сума боргу - 4 429 грн. 12 коп., нарахованих процентів - 13 193 грн..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, зазначила, що кредит надавався ОСОБА_2 на споживчі потреби, розмір нарахованих процентів пояснила тим, що відповідно до умов договору після прострочення платежів вони нараховувалися у подвійному розмірі, зазначила, що у кредитної спілки були певні фінансові проблеми та значна кількість боржників, тому раніше звернутися до суду з позовному вона не мала можливості.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, а саме в частині сплати кредиту в розмірі 4 429 грн., при цьому вважала необґрунтованою вимогу сплати нарахованих процентів, при цьому зазначила, що після отримання кредиту спершу сплачувала його регулярно, але потім виплата їй заробітної плати затримувалася, тому вона не могла регулярно здійснювати виплати, про що інформувала кредитну спілку. Останній платіж був здійснений нею на початку 2012 року, загалом на погашення кредиту нею було сплачено понад 6 000 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4 429 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача та ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та наявні у них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено 09 жовтня 2008 року між Кредитною спілкою «Президент - Клуб» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2288К, відповідно до якого остання отримала в якості кредиту грошові кошти у сумі 5 000 грн. строком на 24 місяців, тобто до 09 жовтня 2010 року і зобов’язалася повернути ці кошти та сплатити проценти за їх використання у відповідності до графіка розрахунків, у розмірі 0,1232 процентів у день за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту. Пунктом 3.5 вказаного договору передбачено, що у разі порушення строків сплати кредиту та (або) процентів більше ніж на три дні, процентна ставка подвоюється до моменту повного погашення простроченої заборгованості (а.с. 5). Додатком до цього договору визначено графік розрахунків, яким передбачено обов’язок ОСОБА_2 здійснювати щомісячні регулярні платежі до 09 жовтня 2010 року (а.с. 7).

09 жовтня 2008 року, тобто у день укладення договору, на його виконання ОСОБА_2 було отримано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №124 (а.с. 8).

Як з’ясовано судом, незважаючи на встановлений графік виплати отриманого кредиту, ОСОБА_2 свої зобов’язання за договором порушила, у результаті чого станом на день подання позовної заяви виникла заборгованість, розмір якої, з урахуванням процентів, склав 17 622 грн. 12 коп., що підтверджується довідкою - розрахунком від 07 жовтня 2013 року (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, ОСОБА_2 не виконала своїх зобов’язань щодо повернення отриманих нею кредитних коштів у встановлений договором строк, тобто до 09 жовтня 2010 року, відповідно вимоги позивача про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №2288К від 09 жовтня 2008 року є обґрунтованими.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було надано споживчий кредит, останній платіж по якому мав бути здійснений 09 жовтня 2010 року, суд може вирішити питання про стягнення заборгованості лише в межах перебігу строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у три роки. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що міститься в його рішенні по справі №6-116 цс 13 від 06 листопада 2013 року перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Частиною третьою статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з графіку розрахунків по кредитному договору №2288К та пояснень ОСОБА_2, останній платіж з метою виплати кредиту був здійснений нею 31 січня 2012 року. Здійснення даної виплати свідчить про визнання ОСОБА_2 свого боргу та має наслідком переривання перебігу строків позовної давності за вказаним кредитним договором, який потрібно обраховувати з 31 січня 2012 року. За таких обставин, суд приходить до висновку, що строки позовної давності за кожним з регулярних платежів на час звернення позивача до суду з позовом, тобто на 09 жовтня 2013 року, не минули.

Стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно суд виходить з наступного.

09 жовтня 2008 року між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2154П, пунктом 1 якого передбачено, що ОСОБА_3 зобов’язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов’язань ОСОБА_2, що виникли з договору кредиту №2288К від 09 жовтня 2008 року. Згідно з пунктом 4 договору поруки в разі невиконання боржником основного зобов’язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Відповідно до пункту 8 даного договору він набуває сили з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення основного договору, крім випадків визначених в статті 559 ЦК України.

Статтею 559 ЦК України передбачено підстави припинення поруки, серед яких частиною четвертою даної статті визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Як вбачається договором поруки не встановлено конкретний строк його дії, а лише зазначено, що він діє до моменту припинення основного договору. За таких обставин до даних правовідносин підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України щодо припинення строку дії поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Оскільки строк виконання зобов’язання за договором кредиту настав 09 жовтня 2010 року, позивач мав право пред’явити вимоги до поручителя протягом шести місяців, до 09 квітня 2011 року. Враховуючи, що позов було пред’явлено лише 09 жовтня 2013 року, тобто поза межами шестимісячного строку після настання строку виконання основного зобов’язання за договором кредиту, суд приходить до висновку, що порука на час звернення позивача з позовом припинилася.

За таких обставин позов в частині стягнення з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту на підставі договору поруки задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за договором кредиту, розмір якої становить 4 429 грн. 12 коп. та передбачені договором проценти за користування кредитними коштами у розмірі 6732 грн. 63 коп., нараховані за фіксованою процентною ставкою, встановленою кредитним договором. Водночас, позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів за користування кредитними коштами у подвійному розмірі за час порушення строків сплати кредиту, у розмірі 13 193 грн. 00 коп. ( 17 622 грн. 12 коп. - 4 429 грн. 12 коп. = 13 193 грн. 00 коп.), з яких 6460 грн. 37 коп. нараховано позивачем відповідно до пункту 3.5 кредитного договору у зв’язку з порушенням строку сплати кредиту, при чому можливість такого підвищення процентної ставки хоча й була передбачена договором, однак не погоджувалася з боржником, тобто ОСОБА_2

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з роз’ясненнями, до містяться у пункті 28 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно статті 1056-1 ЦК України, суди мають виходити з того, що у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року №661-VІ всі рішення банку в будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

Оскільки з графіку розрахунків вбачається, що на час набрання вказаним законом чинності, ОСОБА_2 належно виконувала свої зобов’язання за договором кредиту, подальше підвищення їй позивачем в односторонньому порядку процентної ставки за договором кредиту у зв’язку з порушенням строків його сплати суперечить вимогам законодавства.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 161 грн. 75 коп. (4 429 грн. 12 коп. + 6 732 грн. 63 коп. = 11 161 грн. 75 коп.).

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 229 грн. 40 коп., розмір заявлених ним позовних вимог становить 17 622 грн. 12 коп., а стягненню з ОСОБА_2 на його користь підлягає 11 161 грн. 75 коп., шляхом проведення арифметичних розрахунків суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 м на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 145 грн. 30 коп. (11 161 грн. 75 коп. Х 229 грн. 40 коп. / 17 622 грн. 12 коп. = 145 грн. 30 коп.).

На підставі викладеного, керуючись 257, 261, 264, 559, 612, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Кредитної спілки «Президент - Клуб» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Кредитної спілки «Президент - Клуб», ідентифікаційний код юридичної особи 26575956, заборгованість за договором кредиту №2288К від 09 жовтня 2008 року у розмірі 11 161 (одинадцять тисяч сто шістдесят одна) грн. 75 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Президент - Клуб» судові витрати у розмірі 145 (сто сорок п’ять) грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 09 грудня 2013 року