Рішення

від 31.03.2009 по справі 33/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/128

31.03.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями «Дуімекс»

до                        товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Україна»

про                       стягнення 149 684,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:       Кучеренко В.Г.– представник за довіреністю № 8 від 30.03.2009 року;

від відповідача:  не з'явився

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-німецьке підприємство з іноземними інвестиціями «Дуімекс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Україна»про стягнення заборгованості в сумі 149 684,73 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами був укладений дистриб'юторський договір № 01/05 від 11.07.2005 року, відповідно до умов якого виробник (позивач) на умовах, закладених в цьому договорі, передає товар дистриб'ютору (відповідачеві), який проводить  своєчасну оплату отриманого від виробника товару відповідно до умов, вказаних у п. 6.2.

Виконуючи умови даного договору позивач поставив, а боржник отримав товар за видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 304 966,80  грн.

П. 6.2. договору передбачено, що оплата за кожну отриману партію товару проводиться дистриб'ютором виробнику в безготівковій формі по мірі реалізації товару з кінцевим розрахунком в термін, який визначається у доповненні до договору, яке підписується на кожну партію товару.

Відповідач порушив умови договору  та не оплатив вартість товару.

Представниками сторін було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 10.12.2005 року по 29.06.2006 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 280 308,91 грн. Сторонами також було погоджено термін повного погашення боргу до 31.12.2005 року.

За період з 10.12.2005 року по 29.06.2006 року відповідач додатково отримав товар на суму 10 090,80 грн. протягом цього ж періоду відповідачем було повернуто товару на суму 79 525,52 грн.

26.06.2006 року позивач направив відповідачу претензію № 15, які відповідач отримав 29.06.2006 року за вх. № 12, з проханням оплатити заборгованість у сумі 106 806,91 грн. та пеню за прострочення оплати.

Після отримання претензії за період з 29.06.2006 року по 30.11.2008 року  відповідачем сплачено 19 912,80 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 86 894,11 грн.

За порушення строків розрахунків позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 19 646,98 грн., індекс інфляції в сумі 39 536,82 грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами у сумі 2 606,82 грн.

Також, для захисту своїх прав та інтересів позивач звертався за правовою допомогою і вартість таких послуг становила 1 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000002 від 25.11.2008 року.   

31.03.2009 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився та подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/128 від 16.02.2009 року, надав пояснення по справі, відповідно до яких зменшив суму основної заборгованості на 500,00 грн., та  просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 86 394,11 грн., пеню в розмірі 19 646,98 грн., індекс інфляції в сумі 39 536,82 грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами у сумі 2 606,82 грн. витрати на правову допомогу у сумі 1 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 496,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з перерахунком судом штрафних санкцій.

Між позивачем та відповідачем був укладений дистриб'юторський договір № 01/05 від 11.07.2005 року, відповідно до умов якого виробник (позивач) на умовах, закладених в цьому договорі, передає товар дистриб'ютору (відповідачеві), який проводить  своєчасну оплату отриманого від виробника товару відповідно до умов, вказаних у п. 6.2.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виконуючи умови даного договору позивач поставив, а боржник отримав товар за видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 304 966,80  грн., а саме:

-          № РН-00034 від 13.07.2005 р. на суму 31 320,00 грн.;

-           №  РН-0035 від 15.08.2005 р. на суму 31 320,00 грн.;

-          № РН-0036 від 02.09.2005 р. на суму 8 028,00 грн.;

-          № РН-00038 від 16.09.2005 р. на суму 37 332,00 грн.;

-           № РН-00041 від 10.10.20005 р. на суму 51 120,00 грн.;

-          № РН-0042 від 24.10.2005 р. на суму 17 964,00 грн.;

-          № РН -0055 від 22.11.20005 р. на суму 99 720,00 грн.;

-          № РН-0062 від 05.12.2005 р. на суму 18 072,00 грн.;

-           № РН-0076 від 22.12.2005 р. на суму 3 412,80 грн.;

-           № РН-0000003 від 11.01.2006 р. на суму 6 678,00 грн.

Також у матеріалах справи наявні довіреності, що підтверджують отримання відповідачем товару.

Відповідач частково повернув товар на загальну суму 79 525,53 грн., а саме:

- Видаткова накладна (повернення) від 24.01.2006 р. № ВП-0000001 на суму 28 154,41 грн.

- Видаткова накладна (повернення) від 24.01.2006 р. № ВП-0000002 на суму 5 493,16 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 24.01.2006 р. № ВП-0000003 на суму 1 324,80 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 27.01.2006 р. № ВП-0000004 на суму 4 285,80 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 03.02.2006 р. № ВП-0000005 на суму 3 787,20 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 03.02.2006 р. № ВП-0000006 на суму 10 136,26 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 10.02.2006 р. № ВП-0000007 на суму 834,60 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 10.02.2006 р. № ВП-0000008 на суму 6 041,40 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 13.02.2006 р. № ВП-0000009 на суму 2 905,20 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 15.02.2006 р. № ВП-0000010 на суму 7 515,90 грн.;

- Видаткова накладна (повернення) від 23.02.2006 р. № ВП-0000011 на суму 9 046,80 грн.;

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

П. 6.2. договору передбачено, що оплата за кожну отриману партію товару проводиться дистриб'ютором виробнику в безготівковій формі по мірі реалізації товару з кінцевим розрахунком в термін, який визначається у доповненні до договору, яке підписується на кожну партію товару.

Відповідач порушив умови договору  та не оплатив вартість товару.

Представниками сторін було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 10.12.2005 року по 29.06.2006 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 280 308,91 грн.

За свідченнями представника позивача сторонами також було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 10.12.2005 року, відповідно до якого заборгованість складала 231 876,00 грн. та погоджено термін повного погашення боргу до 31.12.2005 року. У матеріалах справи наявна копія протоколу виїмки від 30.11.2007 року складеного слідчим СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, відповідно до якого вилучено акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ ««Інтертрейд-Україна»від 10.12.2005 року.

За період з 10.12.2005 року по 29.06.2006 року відповідач оплатив товару на суму 55 634,37 грн.

26.06.2006 року позивач направив відповідачу претензію № 15 з проханням оплатити заборгованість та пеню за прострочення оплати. Відповідач отримав претензію 29.06.2006 року за вх. № 12.

Після отримання претензії відповідач за період з 29.06.2006 по 30.11.2008 року  оплатив товару на суму 19 912,80 грн., 11.03.2009 року –на суму 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться у матеріалах справи.

Таким чином, станом на 31.03.2009 року основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 86 394,11 грн.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 86 394,11 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення індексу інфляції у сумі  39 536,82 грн. та трьох процентів річних у сумі 2 606,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

П. 12.2. договору передбачено, що якщо дистриб'ютор не провів кінцевий розрахунок з виробником в термін, передбачений додатком до договору (п. 6.2.) то дистриб'ютор зобов'язаний заплатити виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в даний період, від суми вартості неоплаченого дистриб'ютором виробнику товару, яка була на момент фіксації  порушення, а також від суми боргу за кожен календарний день прострочки.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.

01.12.07.-31.12.0791 394,11318 %1 241,96

01.01.08-17.04.0891 394,1110810 5 393,75

18.04.08-29.04.0890 394,111210592,75

30.04.08-01.06.0890 394,1133121 956,07

Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить 9 184,53 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача суму витрат на юридичну допомогу в розмірі 1 000,00 грн.  На підтвердження зазначеного факту у справі наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000002 від 25.11.2008 року між позивачем та фізичною-особою підприємцем Кучеренко В.Г.   

Оскільки, позивачем не надано доказів фактичного отримання коштів та не надано свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю фізичної-особи підприємця Кучеренко В.Г., тому суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 1 000,00 грн.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 ГПК Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до норм статті 55 ГПК України в ціну позову не включається розмір витрат на послуги адвоката.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 3 статті 55 ГПК України передбачає, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Оскільки, ціна позову становить 137 722,28  грн., тому сума державного мита 1 377,22 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Україна»(03148, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б; р/р 26004601305425 в АКБ «РайффайзенБанк Україна»м. Києва, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33446285) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями «Дуімекс»(01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 37-а, кв. 25, 68; р/р 26008162581001 в КРУ КБ «Приватбанк»МФО 321842, код ЄДРПОУ 20011603) суму основного боргу 86 394 (вісімдесят шість тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 11 коп., пеню в розмірі 9 184 (дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 53 коп.,  індекс інфляції у сумі 39 536 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять шість ) грн. 82 коп., 3 % річних у сумі 2 606 (дві тисячі шістсот шість) грн. 82 коп., витрати  по сплаті державного мита в сумі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 22 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання рішення 17.04.2009 року.