Рішення

від 15.04.2009 по справі 16-8/9-09-65     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16-8/9-09-65     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2009 р.Справа  № 16-8/9-09-65

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:  не з'явився;

Від відповідача:  Якушкіна З.С. за довіреністю  від 27.03.09р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням пеперви згідно з ст. 77 ГПК України справу  за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” до фірми „Б-Проект” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про  стягнення 197 961,58 грн, -   

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” (далі по тексту –ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами  про стягнення з фірми „Б-Проект” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ТОВ „Б-Проект”) основної заборгованості  у сумі 121 255,43 грн., пені у розмірі 10 766,28 грн., збитків від  інфляції у сумі 4 401,57 грн., 3% річних у сумі 909,42 грн., штрафу у сумі 15 725,54 грн. та штрафу у розмірі 44 903,34 грн. Свої позовні вимоги ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про поставку товару  №П/ОП 68, укладеним між сторонами по справі 15.05.2008р.

Згідно з відзивом на позов відповідачем  позовні вимоги заявлені ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” заперечувались в частині стягнення  збитків від  інфляції у сумі 4 401,57 грн., 3% річних у сумі 909,42 грн. та штрафу у сумі 15 725,54 грн. з підстав необґрунтованості їх нарахування.  При цьому,  ТОВ „Б-Проект” проти задоволення позову в частині вимог про стягнення основної суми боргу за вказаним договором та штрафу у розмірі  44 903,34 грн. не заперечувало.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” (Постачальник) та ТОВ „Б-Проект” (Покупець) було укладено договір про поставку товару №П/ОП 68 від 15.05.2008р.   Відповідно до умов п.п. 1.1-1.2 вказаного договору Постачальник зобов'язався передати у власністю Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності до умов цього договору товар.  У відповідності до п.п. 2.2 даного договору асортимент, кількість, комплектність, ціна, вартість та строки поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, на підставі замовлень Покупця.   

Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

В свою чергу, у відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, слід зауважити, що за змістом частини  2 ст. 712 ЦК України  переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України.

Положеннями п.п. 5.1.- 5.3 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р. передбачено, що розрахунки за товар здійснюються у безготівковому порядку, при цьому, Покупцем було прийнято на себе зобов'язання з перерахування на поточний рахунок Постачальника  повну вартість поставленого товару на підставі рахунку-фактури Постачальника  протягом 45 календарних днів з дати передачі товару Покупцю. У відповідності до умов п. 4.1 -4.2 загальна сума договору  складається з сум вартості отриманих покупцем партій товару, вказаних в накладних, які є невід'ємними частинами даної угоди. В ціну товару включено вартість тари, упакування, маркування, вартість доставки товару та роботи Постачальника з предпродажної підготовки товару.

Згідно з п.п. 6.2, 6.3, 6.5- 6.7 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р. поставка здійснюється Постачальником в строки, погоджені сторонами у специфікаціях,  на умовах фрахт/перевезення сплачено до місяця, вказаного Покупцем в замовленні. За домовленістю сторін поставка товару може здійснюватися шляхом надання товару в розпорядження за його місцезнаходженням на складі Постачальника в м. Києві на умовах франко-склад Постачальника. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходять до Покупця в момент його передачі.  При цьому, визначено, що разом з товаром Покупцю передається супроводжувальна документація: накладна на відпуск товару та податкова накладна. Приймання-здача товару за кількістю та якістю  здійснюється уповноваженими на це представниками сторін при передачі товару в місці поставки.

На виконання умов договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р., вимог ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України  згідно з специфікаціями №№ 35 - 37 та на підставі видаткових накладних  №00789 від 11.08.2008р., № 00810 від 18.08.2008р. та № 00836 від 27.08.2008р. ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” було поставлено, а уповноваженими представниками  ТОВ „Б-Проект” на підставі довіреностей № 11 від 08.08.2008р., № 16 від 15.08.2008р., № 18 від 26.08.2008р.  –одержано товар на загальну суму у розмірі 157255,43 грн.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 1.1., 5.1.- 5.3 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р.,  вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України ТОВ „Б-Проект”  оплату товару було здійснено частково на загальну суму у розмірі 36000 грн. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за вказаною угодою на загальну суму 121255,43 грн, яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була.

Слід також зазначити, що оплата поставленого товару відповідачем здійснювалася з порушенням строків, передбачених п. 5.3 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання Покупцем  договірних зобов'язань по оплаті вартості придбаних ним за договором №П/ОП 68 від 15.05.2008р. товарів, ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ „Б-Проект”   197961,58 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору, у тому числі: 121255,43 грн. - основного боргу, 909,42 грн. - 3% річних, інфляційних витрат у сумі 4401,57 грн.,  пені у розмірі 10766,28 грн., а також штрафу у сумі 15 725,54 грн. та штрафу у розмірі 44 903,34 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений  ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.3 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р. за порушення строків та порядку сплати вартості поставленого товару, Покупець зобов'язувався сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України  від несплаченої суми за кожний день прострочки та штраф за порушення порядку розрахунків у розмірі 10 % від розміру порушеного грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого  позивачем до позовної заяви,  за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов'язань за вказаним договором ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” додатково було нараховано до сплати ТОВ „Б-Проект”  10766,28 грн. пені.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.  З огляду на викладене,  ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна” також було нараховано до сплати ТОВ „Б-Проект”  4401,57 грн. збитків від інфляції та 909,42 грн. 3% річних з прострочених сум.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку суду, наявність та розмір основного боргу ТОВ „Б-Проект”  перед ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна”   у сумі 121255,43 грн., збитків від інфляції у сумі 4401,57 грн., 3% річних у розмірі 909,42 грн. та 10766,28 грн. пені витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладними про передачу ТОВ „Б-Проект”  обумовленого товару, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, а також обґрунтованим в цій частині розрахунком позовних вимог, доданим позивачем до позовної заяви. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про необґрунтованість нарахування  позивачем 3% річних та інфляційних витрат з підстав неправомірності  застосування до господарських зобов'язань, які виникли між сторонами по справі, приписів Цивільного кодексу України. З цього приводу, суд вважає за необхдіне звернути увагу відповідача на наступному.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання. Відповідно до частини першої статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до частини першої статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Тому спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Така позиція стосовно питання співвідношення ЦК України та ГК України як загального та спеціального законів, викладена у п. 1 Інформаційного листа Вищого Господарського  суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”

Виходячи з наведеної позиції, з урахуванням викладених приписів діючого ЦК та ГК України, суд доходить висновку, що враховуючи взагалі відсутність у положеннях діючого ГК України  положень за якими було б передбачено обов'язок  боржника, який прострочив  виконання грошового зобов'язання,  сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, позивачем було правомірно застосовано приписи ст. 625 ЦК України як основного акту цивільного законодавства України. З огляду на викладене, доводи відповідача про неправомірність  застосування до господарських зобов'язань приписів ст. 625 Цивільного кодексу України є помилковими та такими, що не можуть бути прийнятими судом до уваги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 15725,54 грн. та  у сумі 44903,34 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені штрафи були розраховані позивачем з посиланням на п.п. 8.3 та 8.4 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р., при цьому, на думку позивача, вказані положення договору передбачають окремі штрафні санкції: перший - у розмірі 10 % від розмірі порушеного грошового зобов'язання, другий  - у розмірі 10% від суми, належної до сплати, за кожні 30 календарних днів прострочення сплати вартості  товару з моменту виникнення зобов'язання, повинні застосовуватися одночасно.

Дійсно, згідно з п. 8.3 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р. за порушення строків та порядку сплати вартості поставленого товару, Покупець, зокрема, зобов'язувався сплатити Постачальнику штраф за порушення порядку розрахунків у розмірі 10 % від розміру порушеного грошового зобов'язання.  В свою чергу, за   приписами п. 8.4 вказаної угоди відповідач зобов'язався сплатити Постачальнику  штраф у розмірі 10% від суми, належної до сплати, за кожні 30 календарних днів прострочення сплати вартості  товару з моменту виникнення зобов'язання.

Однак, проаналізувавши наведені положення укладеної між сторонами угоди, виходячи з принципів справедливості та розумності, як загальних засад цивільного законодавства, суд доходить висновку, що умовами п. 8.4 фактично конкретизується порядок нарахування штрафу, передбаченого умовами п. 8.3 договору, а відтак їх окреме застосування позивачем як підстав для нарахування штрафних санкцій є помилковим та неправомірним, та  фактично призводить до застосування до відповідача одних і тих же правових наслідків за  одне і те ж  порушення зобов'язання двічі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність нарахування ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна”   до сплати відповідачу штрафу у розмірі 15725,54 грн. на підставі положень  п. 8.3 договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р., адже даний штраф вже був нарахований відповідно до положень п. 8.4 вказаної угоди. Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15725,54 грн., ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна”   слід відмовити.

Щодо стягнення штрафу у розмірі   44903,34 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно  з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з  п. 2.4 Роз'яснень Вищого  арбітражного  суду  України  від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. 

При цьому, відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що неналежне виконання відповідачем  грошових зобов'язань спричинено  важким фінансовим становищем, в якому опинилося  ТОВ „Б-Проект”  через затримку поставки друкарського та оздоблювального обладнання, що, в свою чергу, призвело до затримки  отримання очікуваних грошових надходжень, непередбачуваним значним збільшення митних витрат, інфляційними процесами, які відбуваються в країні.

Враховуючи важкий фінансовий стан відповідача та вагомість й об'єктивність причин з яких відповідачем були порушені грошові зобов'язання, суд, керуючись приписами  ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити суму заявленого до стягнення з відповідача штрафу  з  44903,34 грн. до 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи зазначене, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Сервіс-Центр Рітрама-Україна”   147332,70 грн. загальної  заборгованості за договору про поставку товару  №П/ОП 68 від 15.05.2008р., у тому числі  121255,43 грн. - основного боргу, 909,42 грн. - 3% річних, інфляційних витрат у сумі 4401,57 грн.,  пені у розмірі 10766,28 грн., а також штрафу у сумі 10000 грн..

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань з своєчасного та повного погашення кредиту та  розмір штрафу був зменшений судом в порядку ст. 83 ГПК України, суд вважає за необхідне витрати, пов'язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок відповідача пропорційно задоволених вимог у повному обсязі  згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11,  509, 525, 526,  549, 610, 611, 615, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фірми „Б-Проект” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю /65076, м. Одеса, пл.. Незалежності, 1, п/р 2600931247980 в АКБ „Інвестбанк” м. Одеси, МФО 328210, код ЄДРПОУ 31579829/  на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Центр Рітрама-Україна”  /04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж, корпус 2, п/р 2600700003541 в АКБ „Правекс-Банк” в м. Києві, МФО 321983, код ЄДРПОУ 33886456/ 121255 грн. 43 коп. / сто двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят п'ять грн. 43 коп./ - основного боргу; 4401 грн. 57 коп. /чотири тисячі чотириста одну грн.. 57 коп./ - інфляційних витрат; 909 грн. 42 коп. /дев'ятсот дев'ять грн.. 42 коп./ - 3% річних; 10766 грн. 28 коп. /десять тисяч сімсот шістдесят шість грн.. 28 коп./ - пені; 10000 грн. 00 коп. /десять тисяч 00 коп. / - штрафу;   1822 грн. 36 коп. / одна тисяча вісімсот двадцять дві  грн. 36 коп./ – держмита; 108 грн. 63 / сто вісім грн. 63 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.  

3.          В іншій частині позову відмовити.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 21.04.2009р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.