Рішення

від 06.04.2009 по справі 692-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

692-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

06.04.2009Справа №2-22/692-2009

За позовом – ПП «Вип-Торг»,  м. Донецьк,  вул. Єрьоменко, 15

до відповідача – ЗАТ «СВХ «Сімферополь», м. Сімферополь, провулок Тупий, 11

про стягнення 19973,83 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача   – Ларіонова Н.Г., представник, дов. від 11 березня 2009 року

від відповідача  – не з'явився

Обставини справи:

Позивач -  «Вип - Торг» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ЗАТ «СВХ «Сімферополь», просить суд стягнути з відповідача суму осевого боргу у розмірі 18722,26 грн. та пеню в сумі 1251,57 грн., всього – 19973,83 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення взятих на себе  зобов'язань за договором купівлі – продажу № 698 від 26 листопада 2004 року, не здійснив у повному обсязі оплату поставленого товару.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника в судове засідання по причині находження у відрядженні.

Однак, судом дане клопотання відхилено у зв'язку з тим, що відповідачем не надано суду документально обґрунтованих доказів неможливості явки представника в судове засідання.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

26 листопада 2004 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі–продажу № 698, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукти харчування на умовах даного договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що  строк оплати кожної партії товару складає 14 календарних днів з моменту підписання товарних накладних.

Відповідно до п. 5.1. договору за прострочення оплати покупцем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

На виконання умов укладеного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 21233,55 грн., що підтверджується витратними накладними та податковими накладними, наявними в матеріалах справи, а.с. 11-68, 70-71.

Так, станом на дату подання позову, заборгованість відповідача у зв'язку з несплатою вартості придбаного товару, склала 18722,26 грн.

Однак, в судовому засіданні позивачем було надано суду акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 03 квітня 2009 року, відповідно до якого заборгованість відповідача склала 6663,88 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем за період з 12 лютого 2009 року по 03 квітня 2009 року було оплачено частину заборгованості у розмірі 12058,38 грн., що підтверджується, крім того, наданою суду випискою з банківського рахунку позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів погашення заборгованості  в сумі 6663,88 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Отже, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення суми основного боргу у розмірі 6663,88 грн., щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача 12058,38 грн. основного боргу, суд вважає, що провадження у справі в цій часті підлягає припиненню у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, по причині відсутності предмету спору щодо стягнення з відповідача 12058,38 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1251,57 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконувались належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити  частково.

2.          Стягнути з ЗАТ «СВХ «Сімферополь» (м. Сімферополь, провулок Тупий, 11, рахунок № 260011992 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24492507) на користь ПП «Вип – Торг» (Донецьк,  вул. Єрьоменко, 15, рахунок № 26002001318903 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Донецьк, МФО 335775, ЄДРПОУ 32152470) 6663,88 грн. основного боргу, пеню в сумі 1251,57 грн., всього – 7915,45 грн.

3.          Стягнути з ЗАТ «СВХ «Сімферополь» (м. Сімферополь, провулок Тупий, 11, рахунок № 260011992 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24492507) на користь ПП «Вип – Торг» (Донецьк,  вул. Єрьоменко, 15, рахунок № 26002001318903 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Донецьк, МФО 335775, ЄДРПОУ 32152470) 102,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ЗАТ «СВХ «Сімферополь» (м. Сімферополь, провулок Тупий, 11, рахунок № 260011992 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 24492507) на користь ПП «Вип – Торг» (Донецьк,  вул. Єрьоменко, 15, рахунок № 26002001318903 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Донецьк, МФО 335775, ЄДРПОУ 32152470) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 12058,38 грн. – припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.