Рішення

від 09.04.2009 по справі 8/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/86

09.04.09

За позовом            Закритого акціонерного товариства "Центр Агропромислових Технологій"     

до              Товариства з обмеженою відповідальністю "Вааід - експо"

про                            стягнення  348 220,96 грн

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача          представник - Кобилецький В.В. (дов.№ б/н від 06.01.09)

Від відповідача      не з`явились

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 285 606,60 грн., що становить заборгованість за договором № 2-В/08 від 24.12.2007р. та 19 421,25 грн. збитків від інфляції, 43 193,11 грн. пені.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 16.02.2009р. розгляд справи був призначений на 12.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.03.2009р. розгляд справи був відкладений на 09.04.2009р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів та звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 09.04.2009р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача  відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

24.12.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Центр агропромислових технологій» - «експоцентр»та Товариством з обмеженою відповідальністю «замовник»був укладений договір № 2-В/08 відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є роботи та послуги, що надаються «замовнику»для проведення «замовником»з 20.05 по 04.06.2008р. у виставковому центрі «КиївЕскпоПлаза»(вул. Салютна, 2-Б) виставки «ВААІД KyivAutomotiveShow 2008»(надалі - виставка).

На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем були виконані роботи та надані послуги на загальну суму 5 893 770,07 грн., що підтверджується актами виконаних робіт на наданих послуг № 1 від 04.06.2008р. на суму 3 981 622,12 грн., № 2 від 04.06.2008р. на суму 1 125 905,92 грн., № 3 від 04.06.2008р. на суму 549 877,32 грн., № 4 від 04.06.2008р. на суму 219 082,12 грн., № 5 від 04.06.2008р. на суму 17 282,59 грн.

Згідно з п.5.2 договору «замовник»зобов'язався провести оплату ціни договору у такі терміни: 5 відсотків ціни договору –з 20 до 25.12.2007р.; 5 відсотків ціни договору –з 01 до 25.01.2008р.; 10 відсотків ціни договору - з 01 до 25.02.2008р.; 20 відсотків ціни договору – з 01 до 25.03.2008р.; 40 відсотків ціни договору –з 01 до 25.04.2008р.; 20 відсотків ціни договору –з 01 до 15.05.2008р.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що додаткові роботи і послуги, що не входять в ціну договору (п.5.1 договору), але передбачені цим договором, сплачуються «замовником» за їх фактичним використанням протягом 5 днів від дня підписання підсумкового акту наданих послуг і робіт.

Відповідач не виконав власні зобов'язання у повному обсязі, за виконані роботи та надані послуги розрахувався частково.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та, як зазначає позивач, становить 285 606,60 грн.

Відповідач доказів проведених розрахунків за виконані роботи та надані послуги у повному обсязі суду не надав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 285 606,60 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 19 421,25 грн. збитків від інфляції, 43 193,11 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 2-В/08 від 24.12.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт та наданих послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 19 421,25 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 19 421,25 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати будь-якої із частин ціни договору пізніше вищевказаного строку «замовник»сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розмірі несплаченої суми за кожний день прострочення (п.5.3 договору).  

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).        

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст.261 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково за період з 09.06.2008р. по 08.12.2008р. в сумі 34 272,79 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 285 606,60 грн. основного боргу, 19 421,25 грн. збитків від інфляції, 34 272,79 грн. пені,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову відмовити.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 9, 258, 261, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 231, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вааід - експо" (01011, м.Київ, вул. Кутузова, 2; код ЄДРПОУ 34616795) на користь Закритого акціонерного товариства "Центр Агропромислових Технологій" (04111, м.Київ, вул. Салютна, 2-б; код ЄДРПОУ 32050288) 285 606 (двісті вісімдесят п'ять тисяч шістсот шість) грн. 60 коп. основного боргу, 19 421 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 25 коп. збитків від інфляції, 34 272 (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 79 коп. пені, 3 393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн. 01 коп. державного мита, 114 (сто чотирнадцять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 23.04.2009р.