Рішення

від 09.04.2009 по справі 14/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.09                                                                                           Справа№ 14/26За позовом: Спільного українсько-італійського підприємства «Галичина», с. Волоща, Дрогобицький район,Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь Транс”, м.Львів

про стягнення 9268,38 грн.

Суддя  Кітаєва С.Б.                                                            При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Шумада С.В. - представник

від відповідача: не з»явився

    Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України     позивачу роз”яснено.

Суть позову:

Спільне українсько італійське підприємство «Галичина», с.Волоща, Дрогобицький район, Львівська область,  звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь Транс», м.Львів про стягнення 9268,38 грн заборгованості, в тому числі:8500,00 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 654,50 грн, трьох процентів річних в сумі 113,88 грн. просить відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 18.02.09р. порушено провадження у справі,розгляд справи призначено на 05.03.09р. Відповідач отримав зазначену ухвалу 21.02.2009 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням № 4027347 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

В судове засідання 05.03.09р. позивач забезпечив явку повноважного представника, вимоги ухвали суду від 18.02.09р виконав частково.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, вимоги ухвали суду від 18.02.09р  щодо подання відзиву та витребовуваних документів не виконав. 03.03.2009 року подав в канцелярію суду клопотання  про відкладення розгляду справи на один (1) місяць у зв”язку із довготривалим відрядженням представника та неможливістю найняти іншого у зв”язку з фінансовою кризою на підприємстві, а також для проведення детальної звірки взаєморозрахунків для чіткого визначення розміру заборгованості. Просить без участі його представника справи не розглядати.

Ухвалою від 05.03.2009 року розгляд справи відкладено на 27.03.09р. Зазначена ухвала отримана відповідачем 16.03.2009 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням за № 4092920 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Представник позивача в судове засідання з”явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, відзиву та витребовуваних документів не подав, заперечень на позов не висловив; з клопотаннями до суду не звертався. Суд вбачав за доцільне ще раз, в межах строку вирішення спору передбаченого ст.69 ГПК, відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 27.03.2009 року розгляд справи відкладено на 09.04.2009 року. Зазначена ухвала отримана відповідачем 03.04.2009 року, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 4134194.

     Позивачем подано до справи докази надіслання відповідачу 11.03.2009 року Повного розрахунку заборгованості та розрахунку заборгованості за невиконання договірних зобов”язань ( інфляційних та 3 % річних) від 06.03.2009 року; акту звірки; розрахунку штрафу за простій  ( надіслано 06.04.09 р); повідомив, що акт звірки відповідачем не підписаний і не повернутий позивачу. З підстав, зазначених у позовній заяві просить  позов задоволити.    

Відповідач в жодне із судових засідань не забезпечив явку повноважного представника, вимоги суду, викладені в ухвалах від 18.02.09р., від 05.03.09р., від 27.03.09 р не виконав.  Клопотання від відповідача до суду, станом на 09.04.2009 року  не поступали.

Відповідно до ст.69 ГПК України  спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З огляду на наведені вище обставини, враховуючи строки розгляду спору, відсутність інших ( окрім як від 02.03.09 р) клопотань від відповідача, суд не вбачає підстав та можливості для  чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою позивача, що підтверджено письмово, в засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Спільне Українсько-італійське підприємство –товариство з обмеженою відповідальністю “Галичина” включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, правовий статус суб”єкта –юридична особа; місцезнаходження : Львівська область, Дрогобицький район, с.Волоща; код ЄДРПОУ 01293665;  один із видів діяльності за КВЕД –діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується Довідкою серії АБ № 089883 з ЄДРПОУ, виданої 06.02.2008 року Управлінням статистики у Дрогобицькому районі Головного управління статистики у Львівській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Свитязь-Транс” ( відповідач по справі) включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням товариства є адреса : м.Львів вул..Федьковича , б.27 кв.2, код ЄДРПОУ 30162644, що  підтверджується довідкою серія АВ № 235780 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою Державним реєстратором Дрогобицької районної державної адміністрації на запит ТзОВ “Галичина”.

21 серпня 2008 року між Спільним Українсько-Італійським підприємством “Галичина” (позивач)  в особі директора Земан Нестора Павловича та Товариством з обмеженою відповідальністю “Свитязь-Транс” (відповідач) в особі директора  Мархвінського Петра Петровича було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом .

У відповідності до зазначеного договору позивач (перевізник за договором) зобов”язувався перевозити вантаж відповідачу (експедитору за договором), а відповідач зобов”язувався оплатити послуги.

Відповідно до п.1.1 договір, доповнення до договору або інші документи, підписані і передані по факсу, мають однакову з оригіналом юридичну силу. Відповідно до п.2.3 договору конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в Заявці, яка є невід”ємною частиною цього договору. В заявці ( п.2.4 договору), складеній в довільній формі, вказується : назва вантажу, його вагу, об”єм, кількість місць; дата, місце, час завантаження/розвантаження та замитнення/розмитнення; марка та тип автомашини; особливі умови транспортування; вартість фрахту та умови оплати;особливі умови. Відповідно до умов в п.5.1 договору експедитор перераховує на рахунок перевізника повну вартість перевезення, включаючи витрати, які не були обумовлені в заявці, але виникли в ході виконання перевезення, протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання належним чином оформленої товарно-транспортної накладної (CMR), акта виконаних робіт та рахунку на оплату.

21.08.2008 року між сторонами було  підписано Договір-заявку №1, в якій сторони погодили маршрут; тип автомобіля; тип вантажу; дату завантаження та дату розвантаження; номер автомобіля; адресу завантаження; вартість перевезення; адресу розвантаження; особливі умови.     

    На виконання своїх зобов”язань у відповідності до умов договору, позивачем було здійснено транспортне перевезення автомобілем Mercedes держномер ВС3734АЕ по маршруту 31-572  Краків (Польща) –Черкаси (україна).

    03 вересня 2008 року позивачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000154 відповідачу на суму 11697,57 грн, в тому числі на 10000,00 грн. вартості транспортних послуг та 1697,57 грн. штрафних санкцій (простій а/м по вині експедитора 7 днів, відповідно до п.6.2 договору). На цю суму позивач підготував для погодження відповідачу акт №0У-0000122 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який разом з іншими передбаченими договором документами був надісланий відповідачу 09.09.2008 року.

     Відповідач перерахував позивачу 3197,57 грн;   зазначений платіж визначив як оплату за транспортні послуги згідно рахунку СФ-0000154 від 03.09.2008 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 17.10.2008 року.

     02.02.09 року позивач надіслав  відповідачу претензію за №2 від 29.01.2009 року, в якій просив відповідача у строк, встановлений чинним законодавством перерахувати на розрахунковий рахунок товариства “Галичина” 8500,00 грн. боргу за надані послуги( в тому числі штраф за простій) , а також –нараховані, відповідно до ст.625 ЦК України  інфляційні в сумі 569,50 грн та 3 % річних в сумі 63,75 грн.

    Претензія-вимога залишена відповідачем без розгляду та задоволення. Позивач просить задоволити  позовні вимоги.

    У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

    У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

    Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом. Але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

     Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

     Згідно ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визначається господарська діяльність, пов”язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

     Відносини пов”язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

     Згідно ст.909 ЦК України ( ст.307 ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона ( перевізник) зобов”язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов”язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

     Згідно ч.3 ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

    Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

    Відповідно ж до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

    Однак, відповідач по справі із заявою про застосування позовної давності у даному спорі, до суду не звертався. В жодне із судових засідань, незважаючи на своєчасне та належне повідомлення його про судові засідання по даній справі, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву, заперечень на позов не висловив, доводи позивача не спростував, докази проведення розрахунку з позивачем за надані послуги не подав.

    У відповідності з п.4  ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

    Позивач зобов”язання по наданню послуг виконав вартістю 10000,00грн, що підтверджують наявні у справі документи;  надані послуги відповідач прийняв; претензій не пред”являв; однак оплату цих послуг згідно рахунку –фактури № СФ-0000154 від 03.09.08 року  провів частково, що підтверджується копією виписки банку.

    Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

    Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку  не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

    Станом на час звернення з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем складає 6802,24 грн ( 10000,00 грн -3197,57 грн). За невиконання грошового зобов”язання, відповідно до ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 113,88 грн та інфляційні в сумі 654,50 грн, згідно  розрахунку від 06.03.09 р, позивач  перерахував здійснені ним нарахування інфляційних до 561,00 грн, 3 % річних –до 85,93 грн. Однак, в порядку ст.22 ГПК України заяви про зменшення позовних вимог суду не подавав.

   Як вбачається,  розрахунок інфляційних і 3 % річних проведено від суми боргу 8500,00 грн , яка включає в себе  і 1697,57 грн. нарахованого, відповідно до п.6.2 договору, штрафу за простій автомашини.

    Відповідно до умов п.6.2 за  кожну повну або неповну добу простою транспортного засобу експедитор виплачує перевізнику штраф у розмірі 50USD при міжнародних перевезеннях...

    Однак, згідно ст.189 ГК України ціна (тариф) –це форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб”єкти господарювання. При цьому встановлено, що ціна зазначається у договорі в гривнях. Аналізуючи  пункт 6.2 договору, суд дійшов висновку, що розмір штрафу у цьому договорі у національній валюті –гривнях не визначений. Зобов”язання відповідача оплатити штраф виникає з договору як однієї з підстав виникнення зобов”язання.

    Відповідно до ст.524 ЦК України грошове зобов”язання має бути виражене у грошовій одиниці –гривнях. При цьому вказано, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.

    За приписами ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

    Отже, закон прямо не забороняє визначити грошове зобов”язання за допомогою якихось розрахункових одиниць, якими сторони встановлюють певний грошовий еквівалент. За положенням ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Але сторони не можуть відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства, якщо це прямо вказано в цих актах, а також у разі, якщо обов”язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

     З огляду на відзначене, слід зробити висновок, що за ч.2 ст.533 ЦК України зобов”язання сплатити ( в даному випадку) штраф в гривнях в сумі, що визначається курсом валюти на відповідний день виникає лише за наявності визначення у зобов”язанні ( у даному випадку –у договорі) грошового еквіваленту в іноземній валюті.

    Поняття терміну “грошовий еквівалент” визначається, як національний відповідник чужоземної валюти, одержаної перерахуванням суми валюти в національну грошову  масу за курсом Національного банку України.

    Зважаючи на викладене, очевидно, що у випадку визначення штрафу у валютному еквіваленті, цей штраф має бути виражений у договорі в абсолютній величині як в гривнях, так в іноземній валюті ( за даним договором –у USD))

     Як відзначено вище, в п.6.2 договору розмір штрафу в гривнях не визначений; також не вказано –якій сумі в гривнях і за яким курсом на який день відповідає 50USD, за відсутності чого штраф, на думку суду, договором від 21.08.2008 року конкретно не встановлений, вимога про стягнення  1697,57 грн. штрафу  документально не обґрунтована і задоволенню не підлягає.

     Вимога позивача про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в сумі 6802,24 грн ( за мінусом 1697,57 грн штрафу від суми 8500,00 грн).

     Відповідно до п.2.3  договору від 21.08.2008 року конкретні умови по кожному замовленню (  в тому числі і по умовах оплати) обумовлюються в  Заявці, яка є невід”ємною частиною цього договору. У Договорі-заявці № 1 від 21.08.2008 року вказано( п.8)  про оплату вартості перевезення 10000,00 грн на протязі 14 днів.  Однак, відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст.252 ЦК України  строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов”язано його початок.

Вказуючи в п.8 Договору-заявки про  оплату вартості послуг на протязі 14 днів, сторони не встановили конкретно від якої календарної дати або події, яка має неминуче настати підлягає відліку 14 днів ( окрім того, календарних чи банківських). Претензія відповідачу була надіслана 02.02.09 року, що підтверджується поштовою квитанцією  № 712, що у справі. Відтак,  вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3 % річних, нарахованих позивачем  за період 01.10.2008–1.02.2009 року є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.    

     Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

    Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

    Відповідач доводи позивача в частині основного боргу в сумі 6802,24 грн не спростував, докази належного виконання зобов”язання по оплаті отриманих від позивача послуг, суду не подав.

    Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню

             Судові витрати : 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1,2,32,33,34,36,43,43,49,75,82,84,85 ГПК України,  суд,-

   в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.     

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь Транс” ( м.Львів, вул.Федьковича б.27 кв.2, код ЄДРПОУ 30162644) на користь Спільного українсько-італійського підприємства «Галичина»(82130, с.Волоща, Дрогобицький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 01293665) 6802,24  грн. –основного боргу; 102,00 грн. держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В решті вимог –відмовити.

Суддя                                            С.Кітаєва