Рішення

від 22.04.2009 по справі 15/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/100

22.04.09

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Солюшнс"

до                    Дочірнього підприємства "Старком Україна" 

про                    стягнення  151 775,32 грн.

                Суддя Хоменко М.Г. Представники:

від позивача –    Кіктєв В.В.

від відповідача –Андрієнко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Солюшнс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Старком Україна" на користь позивача 151 775,32 грн. заборгованості (106 605,50 грн. основного боргу, 37 311,93 грн. інфляційних нарахувань, 4 327,12 грн. три проценти річних, 3 530,77 грн. пені) за договором на розміщення реклами.

Позовну заяву 23.02.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/100.

Позивач 17.03.2009 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, крім сплачених витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати, понесені у зв'язку з наданням правової допомоги.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив задовольнити позов в частині основного боргу в розмірі 106 605,50 грн., відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних, пені, а також судових витрат, понесених у зв'язку з наданням правової допомоги, та відстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості в розмірі 106 605,50 грн. до 31 серпня 2009 року.  

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір на розміщення реклами від 15.01.2007 (далі –договір), згідно з яким позивач зобов'язався надавати послуги по розміщенню реклами клієнтів відповідача, а відповідач –прийняти та оплатити послуги позивача в строки та на умовах, передбачених договором.

З 21.02.2007 по 27.09.2007, виконуючи умови п. 3 договору, позивач надав послуги з розміщення реклами відповідачу на загальну суму 157 105,50 грн., тоді як оплата за надані послуги поступила лише в розмірі 50 500,00 грн.

Залишилися неоплаченими надані відповідачу послуги згідно з наступними актами здачі-прийняття робіт:

- № 000076 від 16.07.2007 на суму 26 916,50 грн.;

- № 000085 від 30.07.2007 на суму 39 844,50 грн.;

- № 000128 від 27.09.2007 на суму 39 844,50 грн.

Отже, залишилися неоплачені послуги на загальну суму 106 605,50 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору надані позивачем послуги по договору відповідач сплачує на підстав виписаних позивачем та переданих відповідачу рахунків-фактур.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язується оплатити вартість послуг по договору в строки, погоджені сторонами, за умови надання позивачем рахунків не пізніше 10-ти банківських днів до запланованої дати оплати.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, позивач 25 грудня 2008 року направив відповідачу претензію про стягнення заборгованості за договором, проте відповіді на неї не отримав.

Підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2009 підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 106 605,50 грн.

Сума основного боргу відповідача перед позивачем на день розгляду справи складає  106 605,50 грн. та сторонами не заперечується.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі викладених норм та розрахунку позивача, викладеному у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 106 605,50 грн. основного боргу, 37 311,93 грн. інфляційних нарахувань та 4 327,12 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, сплата якої передбачено п. 8.5 договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на момент здійснення платежу за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача пеня за несвоєчасну оплату послуг становить 3 530,77 грн.  

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У зв'язку зі складним фінансовим становищем відповідача суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 149 244,55 грн. (106 605,50 грн. основного боргу, 37 311,93 грн. інфляційних нарахувань 4 327,12 грн. три проценти річних та 1 000,00 грн. пені).

Згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем було заявлено про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем у зв'язку з наданням правової допомоги відповідно до договору від 12.01.2009, укладеного між позивачем та адвокатом Кіктєвим Володимиром Васильовичем.

Згідно з умовами цього договору адвокат Кіктєв В.В. бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти права та інтереси в судових, правоохоронних, державних та інших органах та установах в якості представника позивача (відповідача) ТОВ "Медіа Солюшнс", для чого йому надаються права, передбачені ст. 22 ГПК України, з правом підпису позовних, апеляційних, касаційних та інших заяв, заперечень, запитів, виконавчих та інших документів, необхідних для виконання умов цього договору.

Позивач, в свою чергу, зобов'язувався оплатити всі витрати, понесені в зв'язку з виконанням цієї угоди, та оплатити винагороду (гонорар) за надану правову допомогу, в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 13.03.2009 Кіктєв В.В. отримав від позивача 4 000,00 грн. як оплату послуг адвоката згідно з договором № 1201 від 12.01.2009.

Проте, оскільки акт виконаних робіт за цим договором відсутній, а ні договір, ні видатковий касовий ордер не містить доказів, що отриманий адвокатом гонорар пов'язаний саме з розглядом справи № 15/100, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача зазначених витрат.

Оскільки при поданні позову позивач сплачував державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 492,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 116,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Старком Україна" (01113, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, поштова адреса: 01054, м. Київ, вул. Боровського, 24, код ЄДРПОУ 31991251, р/р 26002012823076 в ВАТ Державний експортно-імпортний банк "Укрексімбанк", МФО 322313), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Солюшнс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 32910461, р/р 2600401302302 в ТОВ "Укрпромбанк", МФО 321228) 106 605 грн. (сто шість тисяч шістсот п'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 37 311 (тридцять сім тисяч триста одинадцять) грн. 93 коп. інфляційних нарахувань, 4 327 (чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 12 коп. три проценти річних, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 1 492 (одна тисяча чотириста дев'яносто дві) грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                  Хоменко М.Г.

                                                                                     Дата підписання рішення: