Рішення

від 09.12.2013 по справі 913/3182/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 грудня 2013 року Справа № 913/3182/13

Провадження №16/913/3182/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ

про стягнення 142 278 грн. 90 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Липова К.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Задорожний Д.І., представник за довіреністю від 10.01.2013 № 2/13;

від відповідача - Лавриненко В.С. , провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення Товариства, довіреність від 01.02.2013 № 66,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 135000грн., пені в сумі 5914,11грн. за період з 15.07.13 по 15.11.13, 3% річних в сумі 1364,79грн. за той же період за договором поставки від 18.04.2012 № У-186-12.

Позивач з посиланням на норми статей 526, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору щодо оплати отриманого товару за видатковою накладною від 23.10.2012 № 148 на суму 135 000,00 грн.

Доповнюючи свої вимоги у судовому засіданні позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно видаткової накладної від 23.10.2012 № 148 поставка товару відбулась 23.10.2012 з відстрочкою оплати протягом 180 банківських днів, тобто до 14.07.2013 - кінцевий термін оплати, з 15.07.2013 настає початок періоду прострочення оплати за поставлений товар.

Відповідач у справі надав відзив на позовну заяву від 08.12.2013, в якому просить суд у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань відмовити в повному обсязі. Заперечення мотивовані відсутністю у договорі обов'язку у покупця (відповідача) сплачувати пеню за порушення строків оплати та нечітким визначенням позивачем предмету позову в частині заявлених до стягнення річних і інфляційних нарахувань.

При вирішенні спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 18.04.2012 № У-186-12 (далі - договір) та Специфікація до цього договору (а.с.8-15), на підставі якого постачальник (позивач) зобов'язується в означені договором строки поставити (передати) у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, який раніше не був в експлуатації.

Найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, вартість та інші вимоги до товару обумовлені у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Датою поставки заявленої партії товару є дата підписання накладних обома сторонами (пункт 4.4 договору).

У пункті 5.1 договору сторони встановили, що покупець (відповідач) здійснює розрахунок за одержану в повному обсязі заявлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) протягом 180 банківських днів з дати поставки заявленої партії товару .

Датою оплати по договору вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) (пункт 5.2 договору).

Договір набуває чинності з 18.04.2012 і діє до 31.12.2012, а в частині грошових розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 10.1 договору).

Договір поставки № У-186-12 від 18.04.2012 прийнятий сторонами до виконання.

На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач поставив відповідачу товар: трансформатор напруги НАМИ-35кВ УХЛ1/Енергія, ОАО РЕТЗ на загальну суму 135 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 23.10.2012 № 148 (а.с.16).

На обґрунтування своїх доводів позивач надав також податкову накладну від 23.10.2012 № 13/ на суму 135 000 грн. 00 коп. (а.с.17).

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав у повному обсязі.

Відповідач не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 135 000 грн. 00 коп. за вказаною видатковою накладною.

Станом на 01.01.2013 сторони здійснили звірення розрахунків, за результатами якого склали акт звірки взаєморозрахунків по договору № 186-2 від 18.04.2012, підписаний сторонами без зауважень. Згідно акту звірення станом на 01.01.2013 заборгованість відповідача перед позивачем склала 135 000 грн. 00 коп. (а.с.18).

З метою досудового врегулювання спору позивач 25.10.2013 звернувся до відповідача з претензією від 24.10.2013 вих.№130 про сплату заборгованості за отриманий товар в розмірі 135 000 грн. 00 коп. за вищевказаною видатковою накладною, яку відповідач отримав 28.10.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №9102109205796 (а.с.21-23).

Відповідач відповідь не надав та за отриманий товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Під час судового розгляду справи докази часткової або повної сплати суми боргу відповідач не надав.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, оцінивши вимоги і заперечення до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Обставини даної справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору поставки № У-186-12 від 18.04.2012.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У відповідності з правилами статей 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи доведено, що позивач на підставі договору поставки від 18.04.2012 № У-186-12 поставив товар відповідачу згідно видаткової накладної від 23.10.2012 № 148 на загальну суму 135 000 грн. 00 коп. (а.с.16).

Претензій по поставці товару у відповідача немає.

Відповідач не розрахувався за отриманий товар, загальна вартість не оплаченого товару за вказаною видатковою накладною складає 135 000 грн. 00 коп., яку відповідач не оплатив і на дату прийняття судом рішення.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 135 000 грн. 00 коп. підтверджені матеріалами справи, заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 5 914,11 грн. за період з 15.07.2013 по 15.11.2013 за прострочку оплати отриманого товару.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України пеня є видом забезпечення виконан ня грошового зобов'язання, її розмір за правилами статті 551 ЦК України встановлюється договором або актом Цивільного законодавства.

Договором поставки від 18.04.2012 № У-186-12 сторони не встановили відповідальність покупця (відповідача) за порушення зобов'язань по оплаті товару у вигляді пені, тому позивач заявив до стягнення пеню безпідставно, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 1 364 грн. 79 коп. за період з 15.07.2013 по 15.11.2013.

Перевіркою судом розрахунку 3 % річних порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому 3 % річних в заявленій сумі підлягає до стягнення з відповідача.

Слід вказати, що невірно визначене позивачем правове поняття в тексті позовної заяви, не є підставою для відмови в задоволенні позову. Позивач помилково ототожнив поняття інфляційних нарахувань і 3% річних (ст.625 ЦК України), але розрахунок виконано позивачем вірно, і з наведеного розрахунку дійсним є висновок, що позивач заявив до стягнення 3% річних з простроченого платежу у розмірі 135 000,00 грн. за вказаний період.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню - в сумі боргу за поставлений товар 135 000,00 грн. та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару у сумі 1 364,79 грн. за період з 15.07.2013 по 15.11.2013, в загальній сумі 136 364 грн. 79 коп.

Витрати позивача зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2 765 грн. 64 коп. згідно до статей 44, 49 ГПК України.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

На підставі викладеного, ст.193 ГК України, ст.ст.549,610,625,629,655-692,712 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35-А, ідентифікаційний код 31443937 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Енерго» , 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 24/4, кв.391, ідентифікаційний код 37689153 борг в сумі 135 000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 364 грн. 79 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 765 грн. 64 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 11.12.2013

Суддя Р.М. Шеліхіна