Рішення

від 03.12.2013 по справі 916/2704/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2013 р.Справа № 916/2704/13

За позовом Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства

до відповідача Саратської селищної ради Одеської області

про стягнення 9084,91грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Бурлака О.О., довіреність №0535/05/02 від 21.05.2013р.,

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Татарбунарське міжрайонне управління водного господарства, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Саратської селищної ради Одеської області про стягнення заборгованості у розмірі 9084,91грн., а саме основного боргу у розмірі 7083,07грн. та пені у розмірі 2001,84грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2013р. порушено провадження у справі №916/2704/13.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

17.01.2011р. між Саратською селищною радою Одеської області (Замовник) та Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №1 на надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався виконати роботи: надання автотранспортних послуг автомобілем ГАЗ-53(водовозка).

Відповідно до п. 2.1. договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок виконати за оплату у зазначені нижче терміни наступні види робіт: надання автотранспортних послуг автомобілем ГАЗ-53(водовозка).ПММ - замовника.

Згідно п. 2.2.1. договору Виконавець зобов'язався виконати роботи, вказані в п.2.1.1. цього договору якісно і в строк до 31.03.2011р.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість послуг за даною угодою складає 7083,07грн., в тому числі ПДВ 1180,51грн.

У відповідності з п. 4.1. договору, у разі порушення термінів, встановлених договором, винна сторона оплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,5% загальної вартості наданих послуг з договору(п.3.1.) за кожен день прострочення.

Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства вимоги договору було виконано, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Однак в порушення умов договору Саратська селищна рада Одеської області оплату по договору не виконала.

Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства неодноразово направлялись претензії на адресу Саратської селищної ради Одеської області з вимогою виплатити заборгованість за надані автотранспортні послуги по договору.

09.02.2012р. Саратською селищною радою Одеської області було надано відповідь №122-02-15 на претензію, з якої вбачається, що претензія розглянута та визнана повністю у сумі 7083,07грн., однак у зв'язку з відсутністю коштів задоволення у найближчий час не виявляється можливим.

Вищевикладене зумовило звернення Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства до суду з даною позовною заявою до відповідача Саратської селищної ради Одеської області про стягнення заборгованості у розмірі 9084,91грн., а саме основного боргу у розмірі 7083,07грн. та пені у розмірі 2001,84грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за договором №1 на надання послуг від 17.01.2011р., виконання Татарбунарським міжрайонним управлінням водного господарства умов договору належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, існування заборгованості Саратської селищної ради Одеської області по оплаті, яку останній визнав у листі №122-02-15 від 09.02.2012р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7083,07грн. підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Саратської селищної ради Одеської області пені в розмірі 2001,84грн., а саме: у розмірі 1294,43грн. за період з 17.01.2011р. по 23.03.2012р., та у розмірі 707,41грн. за період з 23.03.2012р. по 20.11.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 498,53грн. за період з 07.04.2013р. по 07.10.2013р.(183 днів прострочення).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства до відповідача Саратської селищної ради Одеської області підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 7083,07грн., пені у розмірі 498,53грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1435,80грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Саратської селищної ради Одеської області (68200, смт Сарата, вул. Чкалова, 15, код ЄДРПОУ 04379189) на користь Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Степова, 7; р\р 35222004000706 банк УДКСУ в Одеській області, МФО 82801, код ЄДРПОУ 01034188) суму основного боргу у розмірі 7083(сім тисяч вісімдесят три)грн.07коп., пеню у розмірі 498(чотириста дев'яносто вісім)грн.53коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1435(одну тисячу чотириста тридцять п'ять)грн.80коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.12.2013р.

Суддя Гут С.Ф.