Рішення від 15.04.2009 по справі 26/30-09-290

26/30-09-290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2009 р.Справа  № 26/30-09-290

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Войтенко С.М.

за  участю  представників  сторін :

від  позивача  :  не з'явився;  

від  відповідача  : не з'явився,

( представники сторін  у судові засідання  не з'явились, повідомлялись  належним чином про  час та місце розгляду справи, поштові повідомлення у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю  „БАД –АЛТАЙ”

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю  „Генезіс”

про стягнення  45817,91 грн., -

в с т а н о в и в  :

Товариство з обмеженою відповідальністю  „БАД - АЛТАЙ” ( далі – позивач) звернулось із  позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Генезіс” ( далі -  відповідач ) про стягнення сум основного боргу в розмірі 34817,74 грн., пені в розмірі 11000,17 грн. та судових витрат, всього в сумі  позову посилаючись на наступне.

01.01.2008 року між  сторонами у справі укладений договір купівлі –продажу  № 30 (далі –Договір),  відповідно  до якого  позивач зобов'язався передати, а відповідач   прийняти та  оплатити  дієтичні  добавки до раціону харчування і косметичні засоби ( далі - товар) в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних документах, протягом    30 календарних днів з моменту його отримання  ( п. 5.3 Договору).

Протягом жовтня –листопада 2008 року по витратним накладним : № БА –0004603 від 27.10.08 р. на суму 10242,58 грн.; № БА –0004620 від 27.10.08 р. на суму 8198,35 грн.; № БА- 0004754 від 06.11.08 р. на суму 15059,60 грн.; № БА-0005041 від 26.11.08 р. на суму                5208,32 грн., відповідачеві було передано  товару на загальну суму 38708,85 грн.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Так, першу партію товару  по накладній від 27.10 2008 р.  відповідач повинен був оплатити 25.11.08 р. Але відповідач оплатив цю партію товару  частково в сумі 3803,80 грн. про що свідчать банківські виписки від 16.01.2009 року та від 23.01.2009 року.

Другу партію товару по накладній від 27.10 08 р.  відповідач повинен був оплатити 25.11.08 р. Але відповідач цю партію товару   не оплатив.

Третю партію товару по накладній від 06.11.08 р.  відповідач повинен був оплатити 05.12.08 р.

Четверту партію товару  по накладній від 26.11.08 р.  відповідач повинен був оплатити 25.12.08 р.

Також відповідач  повернув   частку товару на суму 87,31 грн.. про що свідчать  накладні № Ген –02235 від 15.12.2008 року та № Ген –02239 від 15.12.2008 року.

Таким чином, заборгованість відповідача за несплачений товар станом на                      05.02.2009 року ( день складання позову ) складає 34817,73 грн., згідно наданого позивачем розрахунку суми позову.

Пунктом 6.2 Договору  сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату й прийняття товару Покупець  ( відповідач у справі ) сплачує  Продавцю ( позивачу у справі ) пеню в розмірі 0,5 % від  простроченої  вартості  товару  за кожний день прострочення.   

Згідно наданого позивачем розрахунку суми пені її розмір складає 11000,17 грн.

Вказаними діями, на думку позивача, відповідач порушив приписи ст. 526 ЦК України згідно з якою одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представники сторін в судове засідання не з'явились,  були повідомлені  належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення. Відповідач причини неявки суду не повідомив. Позивач надав суду телеграму у якій просить розглянути справу за його відсутністю.

Аналізуючи  приведене господарський суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутністю представників сторін, згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини повністю підтверджуються наявними у справі вищевказаними доказами –укладеним між сторонами у справі вищеприведеним Договором, видатковими накладними та довіреністю вих.. № 2 від 02 січня 2008 року  до них, виписаною ТОВ «Генезіс»відповідно до п.13  Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, із змінами.

Факт отримання відповідачем зазначеного у вказаних вище накладних товару підтверджується підписом уповноваженою відповідачем особою на  ім'я якої виписана вказана довіреність.

Аналізуючи вказані докази суд вважає їх достовірними, такими що не викликають сумнівів, тому приймає їх до уваги.

До теперішнього часу відповідач залишок боргу позивачеві не сплатив,   що свідчить про порушення з боку відповідача вимог ст.ст. 525, 526  Цивільного кодексу України, згідно з якими одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Перевіривши  наданий позивачем розрахунок стягнення  сум  основного боргу  та  пені    господарський суд приймає його  до уваги та вважає правильним, оскільки він  розрахований відповідно до п.п.5.1, 6.2 договору, частини 2 статті 625 ЦК України, та в межах строків передбачених частиною 2  статті 258  ЦК України, частиною 6 статті 232 ГК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання  ним грошового зобов'язання.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві вказані суми.  

Аналізуючи вищеприведене у сукупності,  господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними  тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов –задовольнити.

Стягнути   з  Товариства з обмеженою відповідальністю  „Генезіс” (66400,  Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв,  вул. Незалежності, 10; код ЄДРПОУ 25430546,    п/р  26005660013498 в Одеській обласній          філії „Укрсоцбанк”, МФО 328016 ) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю  „БАД-АЛТАЙ”  ( 83003, м. Донецьк,                         пр. Ільіча.91; код  ЄДРПОУ 32011411, п/р 26009342 в ДФ ВАТ „Укргазбанк”, МФО 335894 ) суму основного боргу в розмірі 34817 (тридцять чотири тисячі вісімсот                             сімнадцять) грн. 74 коп., пені в розмірі  11000 (одинадцять тисяч) грн. 17 коп., державного мита в сумі  458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 18 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                       Никифорчук М.І.