Рішення

від 10.12.2013 по справі 911/4189/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. справа № 911/4189/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторесурс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 14 657,22 гривень

за участю представників:

від позивача: Ходацький С.Ю. (довіреність б/н від 06.11.2013р.)

від відповідача: Обертюк А.М. (довіреність б/н від 14.08.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторесурс» (далі-ТОВ «Авторесурс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» (далі-ТОВ «Алекс-Транс Груп»/відповідач) про стягнення 14 657,22 грн., з яких: 12 440,06 грн. заборгованості за договором про надання послуг №017/03/2013 від 11.03.2013р., 2 048,75 грн. пені та 168,41 грн. 3% річних.

Відповідач наявність 12 440,06 грн. заборгованості за договором про надання послуг №017/03/2013 від 11.03.2013р. визнав у повному обсязі, а у задоволенні вимог про стягнення пені та 3% річних просив суд частково відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2013р. порушено провадження у справі №911/4189/13 та призначено справу до розгляду на 26.11.2013р.

26.11.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 10.12.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

11.03.2013р. між ТОВ «Авторесурс» (далі-виконавець) та ТОВ «Алекс-Транс Груп» (далі-замовник) було укладено договір про надання послуг №017/03/2013 (далі-договір), відповідно до якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надавати послуги та роботи, а саме: планове технічне обслуговування, поточний ремонт, гарантійне обслуговування автомобілів у випадку, якщо автомобіль знаходиться на гарантії продавця та виробника, технічне обслуговування за замовленням, встановлення додаткового технічного обладнання, мийка та інші роботи по дотриманню в належному стані автомобілів замовника, згідно положень сервісної книги на автомобіль, а замовник зобов'язався своєчасно оплачувати виконані роботи виконавцем, використані запасні матеріали та допоміжні матеріали виконавця, визначених цим договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 11.03.2014р. (п. 9.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом травня-червня 2013 року, позивачем були надані відповідачу послуги по дотриманню в належному стані автомобілів замовника загальною вартістю 12 440,06 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах надання послуг:

- №00000000003110 від 03.05.2013р. на суму 3 497,92 грн.,

- №00000000004275 від 12.05.2013р. на суму 5 806,22 грн.,

- №00000000004337 від 14.06.2013р. на суму 1 999,51 грн.,

- №00000000004366 від 15.06.2013р. на суму 1 136,41 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг за вказаний період не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 12 440,06 грн. заборгованості.

Факт неоплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг за спірний період підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №Р1-В15/52/2/1969 від 21.11.2013р., а також визнається відповідачем у повному обсязі. Разом з тим, наведена у вказаній довідці інформація про сплату відповідачем за договором 12 999,63 грн. свідчить про оплату відповідачем вартості послуг, наданих за попередній період, який не охоплює спірний, що підтверджується призначенням платежу сплачених коштів.

З метою досудового врегулювання даного спору, 20.98.2013р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №80, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення умов договору та вимагав сплати як існуючої заборгованості, так і нарахованих штрафних санкцій.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, вартість наданих послуг не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 12 440,06 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за актами №00000000003110 від 03.05.2013р., №00000000004275 від 12.05.2013р., №00000000004337 від 14.06.2013р., №00000000004366 від 15.06.2013р. згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що замовник сплачує виконавцю грошові кошти протягом десяти банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт та виписки рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних актів наданих послуг без будь-яких зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім таких послуг та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у повному обсязі, у відповідності до п. 5.3 договором, до 21.05.2013р., 27.06.2013р. та 01.07.2013. відповідно.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість наданих за спірний період послуг не оплатив, що визнається останнім у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 440,06 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг за актами №00000000003110 від 03.05.2013р., №00000000004275 від 12.05.2013р., №00000000004337 від 14.06.2013р., №00000000004366 від 15.06.2013р. згідно договору підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 048,75 грн. пені та 168,41 3% річних, нарахованих зростаючим підсумком за спірними актами, за періоди:

з 20.05.2013р. по 27.05.2013р. на 3 497,92 грн. заборгованості,

з 27.06.2013р. по 01.07.2013р. на 9 304,14 грн. заборгованості,

з 01.07.2013р. по 06.11.2013р. на 12 440,06 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що в разі порушення строку оплати послуг передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості наданих послуг за кожен день прострочення платежу.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті» від 17.03.2004р. №110, банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, суд дійшов висновку, що оплату вартості наданих послуг за актом №00000000003110 від 03.05.2013р. відповідач мав здійснити до 21.05.2013р., а відтак, право на нарахування пені та 3% річних за несвоєчасну вказаного акта у позивача виникло з 21.05.2013р., а не з 20.05.2013р. як помилково вважає останній.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду наведеного, а також враховуючи заявлений позивачем період, суд здійснював обрахунок пені та 3% річних за періоди:

з 21.05.2013р. по 27.05.2013р. на 3 497,92 грн. заборгованості,

з 27.06.2013р. по 30.06.2013р. на 9 304,14 грн. заборгованості,

з 01.07.2013р. по 06.11.2013р. на 12 440,06 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені та 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених положень договору та норм Закону, зокрема, в частині обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, становить 610,55 грн. та 136,97 грн. відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 048,75 грн. пені та 168,41 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 610,55 грн. та 136,97 грн. відповідно.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, ідентифікаційний код 34710276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторесурс» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 1, ідентифікаційний код 33229837) 12 440 (дванадцять тисяч чотириста сорок) грн. 06 коп. заборгованості, 610 (шістсот десять) грн. 55 коп. пені, 136 (сто тридцять шість) грн. 97 коп. 3% річних та 1 547 (одну тисячу п'ятсот сорок сім) грн. 99 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема