Постанова

від 06.12.2013 по справі 821/4046/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2013 р. Справа № 821/4046/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю представників: позивача - Кермача А.І., відповідача - Белінської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Авірум" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Авірум» (далі - позивач, ПП «Авірум») звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. № 0002762200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, в ході якої відповідачем зроблено висновки про нереальність фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Світ Імпекс» за квітень-серпень, з ПП «Мідас Плюс» та ПП «Альянс-Строй» за вересень 2011 р., про що складено акт. Висновки відповідача про неправомірність оформлення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період є неправомірними, а тому рішення про збільшення суми грошового зобов'язання є незаконним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити їх.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на їх необґрунтованість у зв'язку з наявними порушеннями чинного законодавства України, які були встановлені в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Світ Імпекс» за квітень-серпень 2011 р., з ПП «Мідас Плюс» та ПП «Альянс-Строй» за вересень 2011 р., про що складено акт від 27.01.2012 р. №293/23-2/32809763.

Крім того, у письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач вказує на відсутність контрагентів позивача за місцями їх реєстрації, відсутність будь-якої інформації стосовно наявності у позивача та його контрагентів трудових ресурсів, транспорту, земельних ділянок та устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, що в сукупності дає підстави робити висновок про нереальність фінансово-господарських відносин між позивачем та контрагентами, вказаними в акті перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та проаналізувавши відповідні нормативно-правові акти України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Херсоні від 24.01.2012 р. №114 та направлення від 24.01.2012 р. №272/23-2 в період з 24.01.2012 р. по 27.01.2012 р. було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Авірум» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Світ Імпекс», за квітень-серпень 2011 р., з ПП «Мидас Плюс» за вересень 2011 р. та з ПП «Альянс Строй» за вересень 2011 р., за результатами якої складений акт від 27.01.2012 р. № 293/23-2/32809763, яким зафіксовані порушення:

ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч. 1 ст.216, ст.ст.662,655,656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Авірум" при придбанні товарів у постачальників ТОВ «Світ Імпекс» за квітень-серпень 2011 р., з ПП «Мидас Плюс» за вересень 2011 р., ПП «Альянс Строй» за вересень 2011 р. в межах податкового кредиту;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у квітні 2011 р. на суму ПДВ 40844,46 грн., у травні 2011 р. на суму ПДВ 28741,65 грн., у червні 2011 р. на суму ПДВ 63980,41 грн., у липні 2011 р. на суму ПДВ 73384,54 грн., у серпні 2011 р. на суму ПДВ 34716,58 грн., у вересні 2011 р. на суму ПДВ 221165,33 грн.;

п.185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у вересні 2011 р. на суму 36133,00 грн., що призвело до зниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у вересні 2011 р. на суму ПДВ 26597,00 грн., у липні 2011 р. занижено позитивне значення з податку на додану вартість, що призвело до зниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у липні 2011 р. на суму ПДВ 22105,00 грн.

Отже, порушенням, що стало підставою для збільшення зобов'язання із податку на додану вартість є відсутність реального виконання господарських операцій між позивачем та його постачальниками ТОВ «Світ Імпекс», з ПП «Мидас Плюс», ПП «Альянс Строй», на підставі якої сформовано податковий кредит.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 р. №0001222301 та від 20.04.2012 р. №0002762200.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 45 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Отже, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою дослідження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП "Авірум" судом встановлено наступне.

Дослідженням питання реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судом встановлено наступні обставини.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ставиться під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Світ Імпекс» за квітень-серпень 2011 р., ПП «Альянс Строй» за вересень 2011 р. та ПП «Мидас Плюс» також за вересень 2011 р.

Згідно з поясненнями позивача, між ТОВ «Світ Імпекс» та ПП «Авірум» укладено договір поставки від 03.04.2011 р. № 1/4 на поставку товару, яка здійснювалася автотранспортом постачальника. Товар, придбаний у вказаного контрагента в період квітень-серпень 2011 р. позивач продав контрагенту-покупцю ТОВ «Центр збереження ресурсів».

На підтвердження своїх доводів щодо реальності господарських операцій з ТОВ «Світ Імпекс» позивачем надані такі первинні документи, як договір №1/04 від 03.04.2011 р. на поставку товару, договір на посередницькі послуги від 19.07.2011 р., видаткові та податкові накладні від 01.07.2011 р., 12.07.2011р., 07.07.2011 р., 14.07.2011 р., 19.07.2011 р., 27.07.2011 р., 26.07.2011 р., 30.07.2011 р., 01.08.2011 р., 02.08.2011р., 05.08.2011 р., 15.08.2011 р., 16.08.2011 р., 23.08.2011 р., 24.08.2011 р., 30.08.2011 р. та від 31.08.2011 р.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що між позивачем та ПП «Мидас Плюс» укладено договір від 01.09.2011 р. №48 на поставку товару, яка здійснювалася автотранспортом постачальника. В подальшому позивач реалізував придбаний товар ТОВ «Центр збереження ресурсів».

На підтвердження вказаних взаємовідносин між позивачем та ПП «Мидас Плюс» представником позивача надано до суду копії книги обліку придбання, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, видаткові та податкові накладні від 02.09.2011 р., від 20.09.2011 р. та від 26.09.2011 р.

Між позивачем та ПП «Альянс Строй» укладено договори: на виконання робіт №1/05 від 18.05.2011 р., предметом якого є рубка та переробка лісу; договір на виконання робіт №3/05 від 25.05.2011 р., предметом якого є виконання робіт по пошуку та постачанню власним або орендованим транспортом, будівельних матеріалів та обладнання, а також працівників та обладнання замовника на будівельні об'єкти по заявкам замовника; договір на посередницькі послуги №2/05 від 25.05.2011 р., предметом якого є посередницькі послуги при купівлі-продажу товару бувалого у використанні та договір поставки №3 від 23.05.2011 р.

Позивачем надано до суду вказані договори, а також видаткові та податкові накладні від 01.09.2011 р., 02.09.2011 р., 09.09.2011 р., 13.09.2011 р., та від 20.09.2011 р.

В той же час, відповідачем на підставі акту від 01.12.2011 р. № 4168/23-2/36235508 (який був використаний при проведенні перевірки ПП «Авірум») встановлено, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності ТОВ «Світ Імпекс» за квітень-серпень 2011 року, з'ясована відсутність складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування, обладнання, технічного персоналу. Крім того, в ході проведення оперативних заходів співробітниками ГВПМ ДПІ у м.Херсоні опитано директора ТОВ «Світ Імпекс» Мерзлюка С.М., який пояснив, що перереєстрував підприємство на своє ім'я без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку за грошову винагороду в розмірі 500 грн. Повідомив, що ні печатки, ні реєстраційних документів ТОВ «Світ Імпекс» не отримував, фінансові документи не підписував, до податкових органів не звітував.

Враховуючи викладене ДПІ у м. Херсоні дійшла до висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Світ Імпекс» і як наслідок, не підтвердженість податкового кредиту з ПДВ, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит у квітні-серпні 2011 р. на загальну суму 241667,84 грн.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду належних первинних документів, які б підтверджували реальність фінансово-господарських відносин в період з квітня по червень 2011 р., а надані податкові та видаткові накладні датовані лише липнем-серпнем 2011 р.

Стосовно пояснень представника позивача щодо подальшого продажу товару, закупленого у ТОВ «Світ Імпекс», контрагенту-покупцю ТОВ «Центр збереження ресурсів» суд звертає увагу на те, що позивачем в підтвердження вказаного факту надано до суду копію договору купівлі-продажу товарів. Однак даний договір суд не може прийняти як належний доказ вищезазначеного факту з огляду на те, що він датований 12 січня 2009 року, в той час як оспорюваний період перевірки квітень-серпень 2011 року, крім того, зі змісту вказаного договору купівлі-продажу не можливо встановити, який саме товар є предметом договору.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи та враховуючи ненадання позивачем належних первинних документів в повному обсязі в підтвердження реальності фінансово-господарських операцій ПП «Авірум» з контрагентом-постачальником ТОВ «Світ Імпекс» та контрагентом-покупцем ТОВ «Центр збереження ресурсів» суд погоджується з доводами ДПІ у м. Херсоні про фактичну неможливість здійснення господарських операцій позивачем з контрагентам ТОВ «Світ Імпекс».

Судом також встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Мидас Плюс» були використані акти ДПІ у м. Херсоні від 23.11.2011 р. №78/15-2/35869610 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Мидас Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 р., яким зафіксовано відсутність умов для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, транспорту, сировини та фактичною відсутністю юридичної особи за місцем реєстрації. Крім того, декларація з ПДВ за вересень 2011 р. ПП «Мидас Плюс» надана до ДПІ у м. Херсоні 21.10.2011 р. визнана як не податкова звітність.

Окрім вище встановлених фактів підставою для висновків про відсутність фактичних господарських операцій до яких дійшла ДПІ у м. Херсоні, стало ненадання позивачем під час проведення перевірки, документів, що підтверджують транспортування (перевезення, доставку) товару.

З матеріалів справи вбачається, що і у позивача, і у ПП «Мидас Плюс» відсутні транспортні засоби, основні фонди, трудові ресурси та складські приміщення.

Крім того, представником позивача не надано до суду жодного належного документу, підтверджуючого реальність поставки товарів, в тому числі його транспортування (товарно-транспортні накладні, подорожні листи чи акти приймання передачі).

За наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2011 р. на загальну суму ПДВ 27882,10 грн.

Враховуючи викладене суд погоджується з висновками відповідача про формування позивачем податкового кредиту внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися.

Судом також встановлено, що ДПІ у м. Херсоні складено акт від 22.10.2011р. №66/15-2/32809187 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПП «Альянс-строй» за вересень 2011 року, в якому зазначено, що підприємство має стан «10» - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання), свідоцтво платника ПДВ анульовано 30.09.2011р. Остання декларація з ПДВ, надана за вересень 2011 року не визнана як податкова звітність. Згідно даних податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року, основні фонди відсутні. На підприємстві працює 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

Суд звертає увагу на те, що для виконання робіт, зазначених у договорах виконавець повинен мати необхідний персонал. Враховуючи, що на ПП «Альянс-строй» працювала 1 особа, наймані працівники відсутні, суд погоджується з доводами ДПІ у м.Херсоні про те, що ця юридична особа не могла фактично здійснювати такий об'єм робіт, який визначений у договорах.

Тобто, проведеною ДПІ звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Альянс-Строй» із платниками податків, в тому числі і з позивачем, за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

На підставі цього ДПІ у м. Херсоні визначено позивачу зобов'язання з ПДВ у сумі 48702 грн., в т.ч. липень 2011 року 22105 грн., вересень 2011 року 26597 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При визначенні податку на додану вартість за липень, вересень 2011 року у сумі 44597 грн. відповідачем застосована штрафна санкція у сумі 11149,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржувалося в адміністративному порядку податкове повідомлення рішення від 14.02.12 р. № 000122301 про сплату ПДВ в сумі 48702 грн. та штрафних санкцій в сумі 12175,50 грн. За результатами розгляду вказаної скарги ДПІ у м. Херсоні встановлено, що з врахуванням суми ПДВ 4105 грн. до сплати за липень 2011 року, задекларованої платником, підприємству має бути визначений податок на додану вартість у сумі 44597 грн.

Наведене дає підстави для висновку, що відповідачем зроблено правильний висновок про відсутність підтвердження фактичного отримання позивачем товарів і послуг, а сама по собі наявність видаткових та податкових накладних не є достатньою підставою вважати, що господарська операція реально відбулася та тягне настання реальних правових наслідків у вигляді права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В межах дослідження питання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту суд враховує наявність, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше; відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів; податкової накладної на оплату послуг, товарів; реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду документів, підтверджуючих виконання робіт, визначених договорами (акт виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, дорожні листи та ін.), а надані податкові та видаткові накладні надані не в повному обсязі, що є підставою для ствердження, що ПП «Авірум», використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальників сформувало податковий кредит внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги ПП «Авірум» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 грудня 2013 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.2.1