Постанова

від 02.12.2013 по справі 801/10106/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2013 р. (12:31) Справа №801/10106/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Калініченко Г.Б., суддів: Кононової Ю.С., Кудряшової А.М. за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства доходів і зборів України,

Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Міндоходів в АР Крим

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі відповідачі) про визнання незаконним та скасування наказу від 27.09.2013 року за № 629-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, п.1 ст.40 КЗпП України. Позовні вимоги мотивовані тим, що його звільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України через реорганізацію Державної податкової інспекції у м. Ялта ДПС в АР Крим та скорочення штату та чисельності працівників є незаконним, здійсненим з порушенням норм Кодексу законів про працю України, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання вимог статей 40,42,49-2 КЗпП України роботодавець зобов'язаний був запропонувати усі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

За вказаних мотивів, наголосив на тому, що повною мірою мав право зайняти аналогічну керівну посаду у новій структурі, а також можливо іншу керівну посаду, які йому не були запропоновані, а тому вважає, що його вивільнення є незаконним, а наказ про звільнення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 25.11.2013 прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог до провадження, в якому останній просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Комісії з проведення реорганізації Державної податкової служби України від 27.09.2013 за № 629-о в особі Міністерства доходів і зборів України про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної численності, п.1ст. 40КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби;

- стягнути з Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2013 по день прийняття постанови суду про поновлення на роботі.

У судовому засіданні, яке відбулось 02.12.2013 позивач та його представник наполягали на задоволенні позову з підстав, визначених у позовній заяві з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях, в яких останній зазначив, що відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, оскільки позивачу в тому числі, були запропоновані для працевлаштування інші вакансії в територіальних органах ГУ Міндоходів в АРК, від яких позивач відмовився, до відповідача було застосовано дисциплінарне стягнення наказом ДПС України №389 від 18.05.2012 у вигляді догани, позивач неодноразово попереджувався про неналежне виконання обов'язків та йому зменшувались премії, що підтверджується наказами ДПС в АР Крим №348 від 24.07.2012, № 409 від 20.08.2012, №525 від 30.10.2012, № 102 від 13.02.2013, №275 від 27.03.2013.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХП (далі - Закон №3723). Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до статті 342 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

ОСОБА_1 вперше був прийнятий до органів Державної податкової служби України 18.11.2005 на підставі наказу ДААК ДПА України № 163-о в Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в АР Крим.

16.03.2012 ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим ДПС на підставі наказу ДПС в АР Крим № 100-о.

Згідно статті 2 Закону №3723 посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Під час проходження державної служби в Представництві Фонду майна Автономної Республіки Крим у м.Ялта позивачу присвоєний 7 ранг (четверта категорія) державного службовця, прийнята присяга державного службовця.

Під час проходження державної служби в органах Державної податкової служби України ОСОБА_1 отримав спеціальне звання «Радник податкової служби першого рангу».

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 проходив державну службу в контролюючому органі на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до статті 30 Закону №3723 державна служба припиняється за загальними підставами, передбаченими Кодексом Законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП).

Відповідно до статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізується.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 07.05.13 № 14 «Про реорганізацію ДПС в АР Крим, окремих областях» розпочато реорганізацію Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, в якій на державній службі перебував позивач, встановлено 3-місячний строк для проведення реорганізації з моменту опублікування повідомлення про прийняте рішення щодо припинення податкових служб в АР Крим, окремих областях у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Таким чином відбулася реорганізація державного органу та зміни в організації виробництва та праці у розумінні статті 40 КЗпП.

Наказом Голови Комісії з проведення реорганізації ДПС України від 27.09.2013 року за №629-о ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим ДПС у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, пункт 1 статті 40 КЗпП України.

Не погодившись із звільненням позивач оскаржив наказ від 27.09.2013 до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Розглядаючи вказану справу, суд звертає увагу на частину 2 статті 40 КЗпП, якою передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 частини 1 статті 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд керується рекомендаціями, наданими Пленумом Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 (далі - Постанова № 9).

Зокрема, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням у випадку змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації (далі - підприємство), скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП), суди зобов'язані з'ясувати:

- чи справді у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці та якими доказами вони підтверджуються;

- чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників (стаття 49-2 КЗпП):

- які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві;

- чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі (стаття 42 КЗпП);

- чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення;

- чи було дотримано прав працівників у випадку реорганізації (під час реорганізації або перепрофілювання підприємства звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП можна застосовувати, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями).

Крім цього, вирішуючи спори, суди мають врахувати, що роботодавець має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї на цих підставах менш кваліфікованого працівника.

Застосовуючи вказані рекомендації судом встановлено.

Згідно до Указу Президента України від 24 грудня 2012 року №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто дійсно відбувалася зміна в організації виробництва та праці - до ведення Міністерства з доходів та зборів перейшли повноваження Державної митної служби та частково повноваження Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Разом з тим судом встановлено, що відповідно до Тимчасової організаційної структури на 2013 рік Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим від 18.06.2013 штатна численність складала 186 осіб, з яких 5 одиниць - керівництво у складі начальника, першого заступника та 3-х заступників начальника. Проте за штатним розписом на 2013 рік Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим ДПС штатна численність складала 248 осіб, з яких 6 одиниць - керівництво у складі начальника, 2-х перших заступників, 3-х заступників.

Тобто скорочення штату відбулося, з чого слідує, що умови для звільнення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 40 КЗпП України дотримані.

Стаття 49-2 КЗпП України покладає на роботодавця обов'язок персонально попередити про майбутнє вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, що 08.05.2013 ОСОБА_1 був попереджений про майбутнє звільнення з 08.07.2013. Згідно листа Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 04.07.2013 №936/7/04-88 дата звільнення була змінена на 28.09.2013.

Таким чином відповідач дотримався строків для попереднього повідомлення позивача про звільнення.

Як зазначено у частині 2 статті 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації 05.07.2013 позивачу було запропоновано для працевлаштування наступні вакансії в територіальних органах Міндоходів в АР Крим:

- заступник начальника Красноперекопської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим,

- начальник управління обслуговування платників податків державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим.

ОСОБА_1 від запропонованих посад відмовився.

Разом з тим судом встановлено, що станом на 05.07.2013 в ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АРК були вакантні посади першого заступника начальника ДПІ, та 3-х заступників начальника ДПІ, що підтверджується Інформацією щодо наявності вакантних посад номенклатури Міністерства доходів і зборів України Головного управління Міндоходів в АРК станом на 05.07.2013, наданою відповідачем в судовому засіданні 02.12.2013.

В порушення вимог частини 2 статті 49-2 КЗпП вакансії першого заступника та трьох заступників начальника ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_1 не були запропоновані.

В розумінні статті 49-2 КЗпП роботодавець зобов'язаний був запропонувати позивачу, усі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

Суд вказує, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Це зобов'язання Міністерство з доходів та зборів не виконало, а отже, трудові гарантії позивача були порушені.

Суд приходить до висновку про те, що в порушення вимог частини 2 статті 49-2 КЗпП України відповідач одночасно з попередженням про звільнення не запропонував позивачу іншу роботу в тій же установі - Державній податковій інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АРК, у відповідності до його кваліфікації та досвіду роботи.

Крім того, згідно статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на момент реорганізації мав тривалий досвід керівної роботи в органах Державної податкової служби України (з 2005 року), загальний досвід роботи на керівних посадах з 1997 року, три вищих освіти: Севастопольський приладобудівельний інститут за спеціальністю: автоматизація технологічних процесів та виробництва, 1994 рік, Севастопольський державний технічний університет за спеціальністю: економіка підприємств, 2000 рік, Тернопільський національний економічний університет за спеціальністю: фінанси та кредит, 2013 рік. Також у 2007 році ОСОБА_1 пройшов навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації державних службовців у Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів органів Державної податкової служби України.

Під час перебування на посаді заступника начальника ДПІ у м.Ялті АРК ДПС ОСОБА_1 відповідав за організацію контрольно-перевірочної роботи, організаційну роботу щодо контролю за розрахунками, стан ведення загального діловодства, стан адміністративно-господарської діяльності, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення, фінансове забезпечення.

Проте, ігноруючи зазначений кваліфікаційний рівень позивача, 01.07.2013 ГУ Міндоходів в АР Крим листом №595/8/04-87 запропонувало Міністру доходів та зборів України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який розпочав трудову діяльність у 2007 році, з липня 2012 року розпочав проходження державної служби, ніколи не працював в органах Державної податкової служби України, має вищу освіту за фахом: міжнародні відносини та парламентаризм та парламентська діяльність.

Відповідно до наказу начальника ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим від 26.07.2013 №24 на заступника начальника ДПІ ОСОБА_2 покладений обов'язок по керівництву роботою інформаційно-комунікаційного відділу, відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, відділу контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів.

Аналізуючи наведене судом не встановлена тотожність умов продуктивності праці і кваліфікації претендентів, а тому рішення суб'єкта владних повноважень у наданні переваги особі, яка не за досвідом роботи, не за фахом, не досягає кваліфікаційного рівня особи, яка раніше виконувала обов'язки заступника керівника, не є пропорційним, розумним та обґрунтованим, а тому визнається судом таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається зокрема сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Відповідачем не враховано, що позивач має двох утриманців - мати - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають з ним однією сім'єю.

Вказане свідчить про те, що позивач повною мірою мав право зайняти аналогічну посаду у новій структурі, яку йому в порушення закону не було запропоновано.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині наявності у ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Стягнення було накладено наказом ДПС України №389 від 08.05.2012. Згідно статті 151 КЗпП, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про те, що на момент розгляду кандидатур для призначення на посаду заступника начальника ДПІ у м.Ялті ГУ Міндоходів в АРК, позивач не мав дисциплінарного стягнення.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому суд задовольняє адміністративний позов повністю, визнає протиправним та скасовує наказ Голови Комісії з проведення реорганізації ДПС України від 27.09.2013 року №629-о.

Суд вказує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а тому суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача його поновлення на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС.

Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом встановлено, що середній заробіток позивач складав: 182,17 грн. середньоденна та 4007,74 грн. середньомісячна заробітна плата. Час вимушеного прогулу з 28.09.2013 по 02.12.2013 складає 46 робочих днів, компенсація за час вимушеного прогулу грн., яка підлягає стягненню на користь позивача 8379,82 грн. (з урахуванням податків і інших обов'язкових платежів).

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року, Верховним Судом України визначена правова позиція, яка полягає у тому, що при ліквідації державної установи публічного права на іншу державну установу, якій передані функції ліквідованої установи і яка є фактичним правонаступником цієї установи, переходять усі обов'язки ліквідованої установи щодо працевлаштування звільнених працівників ліквідованої установи та відшкодування усіх витрат, пов'язаних з незаконним звільненням працівника.

На підставі наведеного суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача - стягнення на його користь з Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 8379,82 грн. (з урахуванням податків і інших обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому суд звертає до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячної заробітної плати в сумі 4007,74 грн. (з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів).

Суд зауважує на тому, що 20.09.2013р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДПІ у м.Ялті АРК ДПС (ідентифікаційний код юридичної особи 23192025) №11461120004006146, що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу.

Однак приймаючи до уваги визнання судом протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади та необхідність поновлення порушених прав позивача, суд зазначає, що поновлення позивача на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС може відбутись лише на посаді в тому органі, з якого позивач був звільнений.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Враховуючи, що Міністерство доходів та зборів України є правонаступником Державної податкової служби України, саме на Міністерство доходів та зборів України суд покладає обов'язок по поновленню ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС.

В судовому засіданні 02.12.2013 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, у відповідності до статті 160 КАС України у повному обсязі постанова складена 05.12.2013.

На підставі наведеного, керуючись статями 160-163, 167, 257 КАС України Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України № 629-0 від 27.09.2013 р. в частині звільнення ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8379,82 грн. (з урахуванням податків і інших обов'язкових платежів).

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячної заробітної плати в сумі 4007,74 грн. (з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя підпис Калініченко Г.Б.

Суддя підпис Кононова Ю. С.

Суддя підпис Кудряшова А.М.

З оригіналом згідно Калініченко Г.Б.