Рішення

від 09.12.2013 по справі 914/4024/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   09.12.2013 р.                                                                         Справа № 914/4024/13   За позовом: Приватного підприємства «Львівтехмонтаж», м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Княже селище», с.В.Гаї, Дрогобицького р-ну Львівської області про:           про стягнення  23961грн. 86коп.                                                                                              Суддя  Кітаєва С.Б. Представники: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Львівтехмонтаж»  подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Княже Селище» про стягнення 18637грн. 83коп. основного боргу, 273грн. 90коп. 3 % річних,1364грн. 14коп. пені та 3685грн. 99коп. штрафу.           Ухвалою суду від 28.10.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.11.2013р. В зв»язку з неявкою представника відповідача  в судове засідання та з метою надання можливості позивачу направити відповідачу копію позовної позовної заяви та долучених до неї документів, ухвалою суду від 19.11.2013р. розгляд справи відкладено на 09.12.2013р.           В судове засідання 09.12.2013р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, однак направив суду заяву від 25.11.2013р. про зміну підстав позову від 25.11.2013р. (зареєстрована канцелярією суду 04.12.2013р. за № 51695/13)  відповідно до якої позивач змінює підстави заявленого позову, а саме просить акти виконаних робіт №Д-07/12-044/12 ТО від 27.07.2012р., № П-07/12-044/12 ТО від 31.07.2012р., № Д-12/12-004/12 ТО від 12.12.2012р. та № П-12/12-004/12 ТО від 11.12.2012р. виключити з переліку підстав позову, та замість них включити: акти виконаних робіт №Д-07/12-044/12 ТО від 31.07.2012р., №П-07/12-044/12 ТО від 24.07.2012р., № Д-12/12-044/12 ТО від 12.12.2012р. та  №П-12/12-044/12 ТО від 11.12.2012р. Позивачем також долучено до вказаної заяви  уточнений розрахунок нарахування пені за прострочений платіж,   відповідно до якого сума нарахованої ним заявленої до стягнення пені не змінилась. Крім цього, позивачем долучено докази направлення вказаної заяви, розрахунків до позову проведених станом на 10.10.2013р. та розрахунок пені проведений станом на 25.11.2013р. відповідачу. Розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову, суд вважає за доцільне зазначити наступне: У позовній заяві  вказуються, зокрема, обставини, на яких ґрунтується  позовна вимога; докази, що підтверджують її. Обставини, на яких ґрунтуються  позовні вимоги, - юридичні факти, що призвели  до виникнення спірного  правовідношення (договір тощо), його порушення, настання відповідальності або інших наслідків. У позовній заяві  перераховуються докази, які підтверджують  ці юридичні факти з викладенням їх суті. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами – суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на  яких ґрунтується  вимога позивача. Відповідно до ст.22 ГПК України із заявою про зміну  підстав чи предмету позову позивач вправі звернутися до початку розгляду господарським судом справи по суті. Дана вимога позивачем дотримана. Відповідач в судове засідання повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив. Про порушення провадження у справі відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.10.2013р. (вручене 31.10.2013р.). Докази  вручення (повернення) ухвали суду від 19.11.2013р. про відкладення розгляду справи, направленої відповідачу рекомендованою з повідомленням поштової кореспонденції на адресу, зазначену в позовній заяві станом на 09.12.2013р. в матеріалах справи відсутні.            Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ №202122 станом на 13.11.2013р.  місцезнаходженням юридичної особи  - ТзОВ «Княже селище» - є 82169, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с.Верхні Гаї, вул.Залізнична, буд.2 яка співпадає із адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві.           До повноважень господарських судів не віднесено з”ясування  фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час  вчинення тих чи інших  процесуальних дій. Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р №18 із змінами та доповненнями , внесеними 23.03.2012р та 17.10.2012р “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв”язку або повернуто  з посиланням  на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.  В даному випадку, відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі, що підтверджується вказаними доказами; ухвалу про відкладення розгляду справи  скеровувалась відповідачу  за  адресою, зазначеною в позовній заяві яка відповідає відомостям про місцезнаходження юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Із врахуванням зазначеного, матеріалів даної конкретної справи, не вважається судом як відсутність належних доказів виконання господарським судом  обов”язку щодо повідомлення  учасників судового процесу  (відповідача, зокрема) про вчинення судом певних процесуальних дій. За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України  на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог  ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та  здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду  відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався, незважаючи на те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи впродовж строку, встановленого для розгляду спору ч.1 ст.69 ГПК України, та надавав можливість відповідачу скористатися своїм правом на захист. У статті 22 ГПК України  вказано процесуальні права та обов”язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись  з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні  доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти  клопотань  і доводів  інших учасників  судового процесу, тощо. Викладені  в ст.22 ГПК України права  та обов”язки виникають з моменту  набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права  позивача  виникають з моменту подання позову до господарського суду, права  відповідача – з моменту перед”явлення до нього позову. Відповідно до ч.3 ст.4-3  ГПК України господарським судом  створено сторонам необхідні умови  для встановлення фактичних обставин  справи і правильного застосування законодавства. Зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, керуючись ст.69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави та можливість  для  чергового  відкладення розгляду справи, зокрема з тих причин, що відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника та не подав відзиву на позовну заяву. Із врахуванням наведеного, матеріалів  у справі, судом дотримано  встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України  засад  здійснення  судочинства та забезпечено  відповідачу можливість реалізації  передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі,  а тому суд  в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути  спір за відсутності  представника відповідача та без відзиву на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.    Розглянувши матеріали справи (із врахуванням заяви  про зміну підстав позову), заслухавши пояснення представників позивача, наданих в судовому засіданні 19.11.2013р., оцінивши докази в їх сукупності  відповідно до ст.43 ГПК України, суд встановив. 13 червня 2012 року між Приватним підприємством “Львівтехмонтаж” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Княже Селище» (замовник) було укладено договір підряду №044/12 ТО СПЗ (надалі договір), відповідно до п.2.1 якого у відповідності до додатку «Л» ДБН В.2.5.-56:2010 «Системи протипожежного захисту. Інженерне обладнання будинків і споруд», і до п.20 ДСТУ Б EN 12845:2011 «Стаціонарні системи пожежогасіння. Автоматичні спринклерні системи» Замовник залучає, в виконавець проводить регламентне технічне обслуговування системи протипожежного захисту, надалі «Система « в приміщеннях Готелю «Міротель резорт енд Спа» за адресою: майдан Кобзаря, 1 м. Трускавець Львівської області згідно річного розрахунку вартості технічного обслуговування засобів системи: - Автоматична система водяного пожежогасіння в складі системи протипожежного захисту готелю «Міротель резорт енд Спа» ( додаток № 1 до даного договору); - Система протидимного захисту при пожежі в складі системи протипожежного захисту готелю «Міротель резорт енд Спа» ( додаток № 2 до даного договору). На виконання умов вказаного договору позивачем за актами здачі- прийняття робіт ( надання послуг) №№ Д-06/12-044/12 ТО від 30.06.2012р., №П-06/12-044/12ТО від 30.06.2012р.,  Д-07/12-044/12 ТО від 31.07.2012р., №П-07/12-044/12ТО від 24.07.2012р.,  Д-08/12-044/12 ТО від 14.08.2012р., №П-08/12-044/12ТО від 30.08.2012р.,  Д-09/12-044/12 ТО від 26.09.2012р., №П-09/12-044/12ТО від 30.09.2012р.,  Д-10/12-044/12 ТО від 25.10.2012р., №П-10/12-044/12ТО від 25.10.2012р.,  Д-11/12-044/12 ТО від 12.11.2012р., №П-11/12-044/12ТО від 12.11.2012р.,  Д-12/12-044/12 ТО від 12.12.2012р., №П-12/12-044/12ТО від 11.12.2012р.,  Д-01/13-044/12 ТО від 17.06.2013р., №П-01/13-044/12ТО від 17.01.2013р. виконано роботи ( надано послуги) на загальну суму 49146грн. 48коп. Відповідно до п.7.3 договору оплата вартості технічного обслуговування системи здійснюється замовником до 5-го числа наступного місяця, після приймання робіт з технічного обслуговування  і згідно з рахунком вартості технічного обслуговування, що надається виконавцем. Оплата проводиться замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця зазначеної у рахунку місячної вартості технічного обслуговування системи (п. 7.4. договору). Однак, відповідач своїх зобов»язань по оплаті належним чином не виконав, вартість виконаних робіт оплатив частково на суму 30508грн. 65коп. Станом на час звернення з позовом до суду неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 18637грн. 83коп. Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при  цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.   Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, вартість виконаних робіт для відповідача  склала 49146грн. 48коп. Відповідач вказані роботи прийняв, про що свідчать перелічені вище  акти виконаних робіт ; жодних претензій щодо якості та об”ємів виконаних робіт відповідач позивачу не пред”являв. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані  уповноваженими представниками сторін та  скріплені їх  печатками.  Відповідач провів часткову (в сумі 30508грн. 65коп.) оплату за виконані роботи. Заборгованість відповідача станом на час звернення з позовом до суду становить 18637грн. 83коп. Доказів зворотнього, станом на момент прийняття рішення  у справі, суду не надано. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою належить до договорів  підряду. Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов”язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов”язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов”язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної  здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. У відповідності до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів сплати суми  боргу ні до порушення провадження у справі, ні в ході судового розгляду відповідачем суду не надано. Судом встановлено, що відповідач прийняв виконані позивачем підрядні роботи у встановленому законом і договором порядку. На виконання зобов”язань за договором (п.7.3) відповідач  повинен був оплатити вартість технічного обслуговування системи до 5-го числа наступного місяця, після приймання робіт з технічного обслуговування. Однак, неоплаченими залишились виконані роботи на суму 18637грн. 83коп.   З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 18637грн. 83коп. основного боргу є обґрунтована та підлягає до задоволення. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч.2 ст.617 ЦК України  не вважається випадком недодержання своїх обов”язків контрагентом боржника, в т.ч., відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до ст.611 ЦК України  у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник , який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час  прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За прострочення виконання грошового зобов”язання відповідачу, на підставі ст.625 ЦК України, правомірно нараховано три проценти річних від простроченої суми за невиконання договірних зобов”язань в розмірі 273грн. 90коп. за період з 06.12.2012р. по 07.08.2013р. Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Відповідно до п.9.4. договору № 044/12 ТО СП від 13.06.2012р. у разі протермінування замовником виконання зобов»язань щодо оплати згідно з п.7.3 даного договору, замовник ( відповідач) сплачує виконавцю штраф у розмірі 5 % від суми договору та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування від суми заборгованості. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою  ставкою Національного банку  України,  за  увесь   час   користування  чужими   коштами,  якщо  інший  розмір   відсотків  не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України). Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійною облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 3685грн. 99коп. та 1364грн. 14коп. пені. Розглянувши вказані вимоги позивача та перевіривши їх нарахування, суд прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення 5 %  штрафу в сумі 3685 грн. 99коп. є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню. Розрахована позивачем до стягнення пеня в розмірі 1364грн. 14коп. правомірно  нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності, яка згідно уточненого розрахунку не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та підлягає задоволенню. У відповідності     з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України     та ст. 33 ГПК України  кожна сторона     повинна     довести     ті     обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 18637грн. 83коп. основного боргу, 273грн. 90коп. 3 % річних,1364грн. 14коп. пені та 3685грн. 99коп. штрафу є  обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 509,525,549, 610,611,612, 617,625, 628,828,837,854 ЦК України, ст.ст. 174,175,220,230,231,232,343 ГК України, ст.ст.  4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -                                                       вирішив: 1.          Позов задоволити повністю. 2. Стягнути з ТзОВ «Княже Селище», вул.Залізнична, 2, с.Верхні Гаї, Дрогобицького району Львівсько області ( ідентифікаційний код 35487978) на користь ПП «Львівтехмонтаж», вул.Перфецького, 11/147 (ідентифікаційний код 34167976) 18637грн. 83коп. основного боргу, 273грн. 90коп. 3 % річних,1364грн. 14коп. пені та 3685грн. 99коп. штрафу та 1720грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. 3.    Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в  порядку   ст.116 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до   ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.       Повний текст рішення виготовлено та      підписано      11.12.2013 р.           Суддя                                                                                 Кітаєва С.Б.